ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 березня 2026 року Справа № 924/673/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025
(ухвалене о 11:53 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 07.11.2025)
у справі № 924/673/25 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер"
до фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича
про стягнення 743 944 грн 41 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Дунаєвський В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолідер" звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом до фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича про стягнення 743 944 грн 41 коп., з яких: 556 172 грн попередньої оплати (авансу); 84 425 грн 80 коп. штрафу; 19 167 грн 02 коп. 3% річних; 84 179 грн 59 коп. (в прохальній частині вказано 19 167 грн 02 коп.) інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору підряду №1п від 08.01.2024 щодо розроблення проектної документації, а саме позивачем здійснено авансовий платіж в сумі 556 172 грн, а відповідач не виконав роботи в узгоджений сторонами строк (до 15.04.2024).
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 07.11.2025 у справі № 924/673/25 позов задовольнив частково. Стягнув з ФОП Дунаєвського В. В. на користь ТОВ "Автолідер" 556 172 грн попередньої оплати (авансу), 83 425 грн 80 коп. штрафу, 84 179 грн 59 коп. інфляційних втрат, 19 167 грн 02 коп. 3% річних, 11 144 грн 17 коп. витрат по оплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 000 грн штрафу відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виконанні роботи щодо розроблення проектної документації на об'єкт будівництва, а тому він позбавлений права утримувати суму попередньої оплати, яка сплачена йому позивачем.
Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення із відповідача сум інфляційних втрат та відсотків річних.
Задовольняючи частково позов у частині стягнення штрафу суд вказав про правомірність нарахування штрафу, однак зазначив про помилковість розрахунку позивачем суми штрафу.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 204, 215, 549, 551, 611, 625, 627, 854, 882, 887 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся фізична особа-підприємець Дунаєвський Віктор Володимирович, у якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі № 924/673/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Відповідачем 12.08.2025 було подано відзив на позов і додано до нього: копію договору підряду №1п на проведення проектних робіт від 08.01.2024 та інші докази. Однак, судом не надано жодної оцінки обставинам викладеним у відзиві та наданим до нього доказам.
Надана відповідачем до суду копія договору підряду №1п на проведення проектних робіт від 08.01.2024, який суттєво відрізняється з примірником договору, який подано до суду позивачем, а саме 1 та 2 сторінки договору.
Документи, проектна документація надсилалися позивачу, на його офіційний email: Rkudinov@avtolider-ua.com з email: govdapaveI@gmail.com.
Висновок, суду, що відповідач, доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не надав є хибним, та не підтверджується наявними в справі доказами.
У справі наявні докази, що ФОП Дунаєвський В.В. фактично виконував роботи протягом 2023 року, а саме: розробляв декілька варіантів проектної документації; супроводжував замовника у підборі технологічного обладнання за кордоном (Польща); сприяв у зміні цільового призначення земельної ділянки; виконав розділи конструктивних рішень будівлі та передав матеріали виробнику металоконструкцій; забезпечив підготовку документів для отримання містобудівних умов та обмежень. Таким чином, кошти були отримані на виконання конкретних робіт, які фактично здійснені.
Матеріали, розроблені ФОП Дунаєвським В.В., були передані ТОВ "Автолідер" до проектної організації ТОВ "Альфа Гарант" для врахування під час розроблення детального плану території. Факт передачі матеріалів та їх врахування у містобудівній документації підтверджено листом ТОВ "Альфа Гарант" та самим позивачем у матеріалах судової справи.
Перерахування авансу та використання результатів робіт виключає можливість стягнення авансу як безпідставно отриманих коштів.
Позивач протягом року користувався результатами роботи відповідача, змінив цільове призначення землі, отримав містобудівні умови, а після завершення цих дій розірвав договір і вимагав повернення авансу.
За наведеного відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції , є не обґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, без повного вивчення судоми обставин справи.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, з таких підстав.
При зверненні до суду ТОВ "Автолідер" надало належно засвідчену копія свого примірника договору і представило суду його оригінал.
Позивачем перераховано відповідачу аванс в розмірі 556 172 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8. В розділі "призначення платежу" працівником товариства допущена помилка, зазначений не існуючий акт виконаних робіт від 12.02.2024. Помилковість такого запису підтверджується відсутністю у сторін такого акту виконаних робіт від 12.02.2024. Крім помилки, в інструкції є правильний запис з посиланням на договір підряду №1п від 08.01.2024.
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, проектну документацію на об'єкт будівництва не розробив.
Твердження Дунаєвського В.В. про те, що він розробив і передав проектну документацію товариству спростовується відсутністю доказів підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, відсутністю доказів передачі (або надсилання поштовим зв'язком) товариству будь-якої проектної документації.
Посилання скаржника Дунаєвського В.В. про те, що проектна документація надсилалася Павлом Говдою на офіційну електрону адресу товариства email: ІНФОРМАЦІЯ_1 не може братися до уваги, оскільки:
в укладеному договорі підряду, в розділі поштові, банківські реквізити і підписи сторін зазначена інша електрона адреса товариства (email: assabluk @avtolider-ua.com);
email: RKudinov@avtolider-ua.com був створений товариством 26.07.2024, а проектну документацію відповідач зобов'язався виконати до 15.04.2024, що унеможливлює її використання в строки визначені договором. Така електрона адреса була створена товариством для використання в електронному суді.
ТОВ "Автолідер" ніколи не отримувало від ФОП Дунаєвського В.В. ні проектної документації, ні підписаного ним акту виконаних робіт.
Просить залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі № 924/673/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 26.01.2026 було заслухано пояснення представника позивача та пояснення відповідача. В ході розгляду судової справи, з пояснень представника позивача та відповідача та матеріалів справи встановлено, що представник позивач та відповідач посилаються на різні за змістом Договори підряду № 1 п на проведення проектних робіт від 08.01.2024.
Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2026 відклав розгляд справи на 23.02.2026 о 12:00 год. Постановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Автолідер" протягом трьох днів з моменту отримання цієї ухвали надіслати апеляційному господарському суду або безпосередньо в судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду 23.02.2026 о 12:00 год. надати суду оригінал Договору підряду № 1 п на проведення проектних робіт від 08.01.2024 для огляду в судовому засіданні. Постановив фізичній особі-підприємцю Дунаєвському Віктору Володимировичу протягом трьох днів з моменту отримання цієї ухвали надіслати апеляційному господарському суду або безпосередньо в судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду 23.02.2026 о 12:00 год. надати суду оригінал Договору підряду № 1 п на проведення проектних робіт від 08.01.2024 для огляду в судовому засіданні.
В подальшому, 20.02.2026 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить призначити у справі №924/673/25 судову технічної експертизу, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на вирішення котрої поставити такі питання:
1) Чи надруковані договір підряду для проведення проектних робіт № 1 від 08.01.2024, поданий стороною відповідача, та контрольний друк договір підряду № 1 від 08.01.2024 для проведення проектних робіт з одного електронного файлу (єдиного шаблону)?
2) Чи має договір підряду № 1 від 08.01.2024 для проведення проектних робіт, поданий позивачем, ознаки редагування, монтажу або часткового передруку порівняно з базовим текстом договору?
3) Чи є відмінності договору підряду № 1 для проведення проектних робіт для проведення проектних робіт від 08.01.2024 у верстці, структурі тексту, міжрядкових інтервалах, що можуть свідчити про втручання у зміст документа?
4) Чи нанесені на договір підряду № 1 від 08.01.2024 для проведення проектних робіт підписи та печатки на документ до або після можливих змін тексту?
5) Чи виготовлені всі сторінки договору договір підряду № 1 від 08.01.2024 для проведення проектних робіт, поданого позивачем, в один період часу (рік, квартал, місяць) і на одному технічному засобі?
Відповідач в судовому засіданні 23.02.2026 підтримав подане клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що його довірителю клопотання про призначення експертизи не надходило. Також надав для огляду оригінал Договору підряду № 1 п на проведення проектних робіт від 08.01.2024, який був оглянутий в судовому засіданні.
За таких обставин Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.02.2026 оголосив перерву в судовому засіданні до 02.03.2026 о 11:00 год. Постановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Автолідер" у строк до 25.02.2026 надати суду письмові пояснення із викладенням правової позиції щодо клопотання фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича про призначення судової технічної експертизи. У разі відсутності заперечень проти призначення експертизи ТОВ "Автолідер" зазначити перелік питань, з яких має бути проведена експертиза (за наявності), а також запропонувати експертну установу або експерта, якому слід доручити проведення експертизи. Постановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Автолідер" у судове засідання 02.03.2026 надати суду для огляду оригінал Договору підряду № 1 п на проведення проектних робіт від 08.01.2024.
02.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" надійшло клопотання, в якому позивач повідомляє, що:
- 26.02.2026 помічник керівника ТОВ "Автолідер" при шредеруванні документів випадково знищила папку з документами по судовій справі № 924/673/25, в тому числі оригінал договору підряду №1п від 08.01.2024, який був оглянутий судом в судовому засіданні 23.02.2026. Тому позивач надає документи на підтвердження події (копію наказу на знищення, копію акту про знищення та копію доповідної).
- в зв'язку із знищенням документів по справі, угода з адвокатом Граб О.П. на представлення інтересів товариства по справі № 924/673/25 в Північно-західному апеляційному господарському суді розірвана.
- правова позиція товариства по справі № 924/673/25 не змінилася і викладена у відзиві на апеляційну скаргу Дунаєвського В.В.
- зміст Договору підряду №1п від 08.01.2024 визначав Дунаєвський В.В. Питання по кадастровому номеру, зазначеному в договорі, може пояснити виключно Дунаєвський В.В., як особа, яка його готувала. Саме відповідач визначав всі істотні умови договору, в тому числі умови про вартість і строки виконання робіт. На виконання договору товариство перерахувало відповідачу аванс в розмірі 556 172 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8;
- за таких обставин, відсутність факту виконання робіт та незалежно від наявності оригіналу договору аванс в сумі 556 172 грн підлягає ТОВ "Автолідер".
Просить провести судовий розгляд по справі № 924/673/25 за відсутністю представника ТОВ "Автолідер".
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 02.03.2026 відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, а також подане клопотання про призначення у справі №924/673/25 судової технічної експертизи.
В судове засідання 02.03.2026 представник позивача не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 55), клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, а також те, що явка представників сторін судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Щодо призначення у цій справи експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно із ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, врахувавши клопотання сторін або сформулювавши питання експерту на власний розсуд.
Також, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18).
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.
Суд зазначає, що безпідставне призначення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
У відповідності до п.1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція, ). згаданої Інструкції, призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.
Згідно підпункту 1.2.2, п. 1.2 Інструкції, основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, криміналістична, до якої віднесено, серед іншого технічна експертиза документів.
Відповідно до глави 3 розділу І Інструкції при проведенні технічної експертизи документів для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів; для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не має оригіналу Договору підряду №1п на проведення проектних робіт від 08.01.2024, а позивач його знищив 26.02.2026.
Таким чином, з огляду на відсутність оригіналів Договору підряду №1п на проведення проектних робіт від 08.01.2024, є не можливим проведення в цій справі судової технічної експертизи, пов'язаної із таким Договором, а тому клопотання скаржника про призначення експертизи не підлягає до задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення відсотків річних, інфляційних та штрафу, в решті залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 08.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Автолідер'' (замовник), та фізичною особою-підприємцем Дунаєвським Віктором Володимировичем (підрядник) було укладено Договір підряду №1п на проведення проектних робіт (далі - Договір).
При цьому, матеріали справи містять дві копії різних за змістом та умовами редакції Договору.
Відповідно до редакції наданої позивачем (т. 1, а. с. 8-9), Договір містить такі умови:
1.1. Відповідно до умов даного Договору підрядник зобов'язується за плату своїми силами і засобами та в обумовлені строки розробити для замовника проектну документацію на об'єкт будівництва: ''Нове будівництво логістичного центру та паркінгу, за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, Чорноострівська селищна рада, масив ''Грузевиця-2'', кадастровий номер земельної ділянки 6825082200:05:005:0155'', а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.
2.1. Підрядник отримав від замовника всі вихідні дані, необхідні характеристики й іншу інформацію щодо об'єкта, визначеного у п. 1.1 цього договору і зобов'язується виконати роботи до 15.04.2024.
2.2. Підрядник приступає до виконання робіт за цим договором з моменту підписання договору.
4.1.Підрядник виконану згідно з вимогами замовника та відповідно до чинного законодавства України роботу та акт приймання-передачі документації у двох примірниках надає замовнику на наступний день після завершення робіт, але не пізніше 15 квітня 2024 року.
4.2. Замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником у визначений договором строк роботу і акти приймання-передачі виконаних робіт та протягом 3-х календарних днів розглянути, підписати та повернути підряднику один примірник акту.
4.3. В разі якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього договору, замовник має право протягом 3-х календарних днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання.
4.4. Якщо у встановлені п.п. 4.2 та 4.3 цього договору строки підрядник не отримує підписаний замовником акт приймання-передачі документації або його мотивовану відмову, документація вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов договору.
4.5. Роботи вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт.
5.1. Загальна вартість робіт, виконаних підрядником, становить 926 954 грн. Зазначена вартість робіт є кінцевою і не підлягає коректуванню, крім випадків, визначених цим договором. Сума авансу складає 60% від загальної вартості робіт виконаних підрядником і сплачується замовником до 20.02.2024. У випадку не виконання робіт у визначений даним договором строк підрядник зобов'язаний повернути замовнику отриманий аванс до 17.04.2024.
5.4. Повна оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом наступного банківського дня після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
6.1. У разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
6.2. У разі невиконання робіт у визначений договором строк, виконавець зобов'язаний повернути замовнику отриманий аванс на протязі двох днів та сплатити штраф у розмірі 15% від суми отриманого авансу.
6.3. При вирішенні спорів претензійний чи інший досудовий порядок врегулювання спорів щодо цього договору не встановлюється.
9.1. Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується після виконання сторонами своїх обов'язків.
9.2. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Оригінал такого доказу було оглянуто в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.02.2026, однак, за позицією позивача випадково знищений 26.02.2026.
Відповідно до редакції наданої відповідачем (т. 1, а. с. 47-49), Договір містить такі умови:
1.1. Відповідно до умов даного Договору Підрядник зобов'язується за плату своїми силами i засобами та в обумовлені строки розробити за завданням Замовника: проектну документацію на об'єкт будівництва: "Нове будівництво логістичного відділення за адресою м. Хмельницький", (надалі - Роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатите виконані Підрядником роботи.
2.1. Замовник зобов'язується надати Підряднику вихідні дані, необхідні характеристики й іншу інформацію щодо об'єкта, визначеного у п. 1.1 цього Договору, в строк не пізніше 5 календарних днів після набуття чинності цим Договором.
2.2. Підрядник приступає до виконання Робіт за цим договором не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання від Замовника вихідних даних, необхідних характеристик й іншої інформації щодо об'єкта, визначеного у п. 1.1 цього Договору.
2.3. У випадку несвоєчасного надання необхідних даних для початку робіт та несвоєчасного оплати авансів, строки проектних робіт будуть відповідно збільшені на строк затримки надання даних та оплати авансів.
4.1. Підрядник виконану згідно з вимогами Замовника та відповідно до чинного Законодавства України Роботу та Акт приймання-передачі документації у двох примірниках надає Замовнику на наступний день після завершення Робіт.
4.2. Замовник зобов'язаний прийняти виконану Підрядником Роботу i Акти приймання-.передачі виконаних робіт та протягом 3-х календарних днів розглянути, підписати та повернути Підряднику один примірник Акту.
4,3. В разі якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього Договору, Замовник має право протягом 3-х календарних днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта з переліком допрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання.
4.4. Якщо у встановлені пп. 4.2 та 4.3 цього Договору строки Підрядник не отримує підписаний Замовником Акт приймання-передачі документації або його мотивовану відмову, документація вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов Договору.
4.5. Роботи вважаються виконаними Підрядником та прийнятими Замовником з моменту підписання Замовником відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт.
5.1. Загальна вартість Робіт виконаних Підрядником включає в себе відшкодування витрат Підрядника та плату за виконані ним роботи i становить 926 954 грн. Зазначена вартість Робіт є кінцевою i не підлягає коректуванню, крім випадків, визначених цим Договором.
5.2. Сума авансу складає 60 % від загальної вартості Робіт виконаних Підрядником.
5.5. Повна оплата виконаних Підрядником Робіт здійснюються Замовником протягом наступного банківського дня після підписання Сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт.
6.1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором.
6.2. Сторона вважається невинуватою i не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від нею заходів щодо належного виконання цього Договору.
9.1. Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується після виконання сторонами своїх обов'язків.
9.2. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Суд зауважує, що оригіналу такого примірнику Договору, відповідачем для огляду не надано.
В подальшому, 15.02.2024 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 556 172 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8 від 15.02.2024 з призначенням платежу "оплата за проектні роботи на об'єкт будівництва згідно акту виконаних робіт від 12.02.2024р. та договору №1 від 08.01.2024р." (т. 1, а. с. 10).
Матеріали справи не містять підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт щодо розроблення для замовника проектної документації на об'єкт будівництва: ''Нове будівництво логістичного центру та паркінгу''.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія Угоди № 2 про розірвання Договору підряду №1п на проведення проектних робіт від 08.01.2024 (т. 1, а. с. 50).
За таких обставин, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення із відповідача 556 172 грн попередньої оплати. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, у прохальній частині позовної заяви розмір штрафу складає 84 425 грн 80 коп.., а інфляційних втрат - 19 167 грн 02 коп. Однак в самому тексті позовної заяви та розрахунку сума штрафу становить 83 425 грн, а інфляційних 84 179 грн 59 коп.
Крім того, сума інфляційних в розмірі 84 179 грн 59 коп. узгоджується із загальною сумою, котру позивач просить стягнути із відповідача (743 944 грн 41 коп.) та із котрої позивачем сплачено судовий збір.
Тому, зазначення в прохальній частині позову меншої суми інфляційних втрат, ніж нараховано, в цьому випадку, суд апеляційної інстанції розцінює, як описку.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом вище вказано, що матеріали справи містять копії різних примірників Договору підряду №1п.
Щодо примірника позивача, оригінал якого було оглянуто судом апеляційної інстанції, суд зазначає таке.
За умовами п. 1.1. такого примірника Договору: "Відповідно до умов даного Договору підрядник зобов'язується за плату своїми силами і засобами та в обумовлені строки розробити для замовника проектну документацію на об'єкт будівництва: ''Нове будівництво логістичного центру та паркінгу, за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, Чорноострівська селищна рада, масив ''Грузевиця-2'', кадастровий номер земельної ділянки 6825082200:05:005:0155'', а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.".
Суд вказує, що сторонами не заперечується факту укладання Договору саме 08.01.2024, що узгоджується із датами всіх наявних в справі примірників Договору.
При цьому, в примірнику позивача вказаний кадастровий номер земельної ділянки 6825082200:05:005:0155.
В той же час, як убачається із відповіді № 2366949 від 20.02.2026, земельна ділянка із кадастровим номером 6825082200:05:005:0155 була зареєстрована у квітні 2024 року (т. 2, а. с. 46-48), тобто більше ніж через три місяці після укладання Договору.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Частиною 5 статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Положеннями статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Крім того, відповідно до пункту 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.
У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності по ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Підсумовуючи вказане, суд висновує, що кадастровий номер земельної ділянки присвоюється під час її державної реєстрації. Оскільки державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:005:0155 здійснена у квітні 2024 року, саме в цей період відповідній земельній ділянці й було присвоєно зазначений кадастровий номер.
За таких обставин примірник Договору датованого 08.01.2024, котрий поданий позивачем та містить вказаний кадастровий номер як ідентифікатор земельної ділянки на момент, що передує квітню 2024 року, не може вважатися достовірним доказом, оскільки кадастровий номер не міг бути відомий сторонами до моменту його присвоєння.
Наявність у тексті договору реквізиту, який на дату його укладення ще не існував, свідчить про невідповідність поданого примірника реальним обставинам та ставить під сумнів автентичність такого документа.
З огляду на невідповідність змісту поданого примірника Договору встановленим фактичним обставинам справи, суд доходить висновку про те, що такий доказ не є достовірним, а отже не може бути покладеним в основу судового рішення в цій справі.
Щодо копії примірника Договору, наданого відповідачем.
За приписами ст. 91 ГПК України Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд зауважує, що відповідач в судових засіданнях суду апеляційної інстанції вказував про відсутність в нього оригіналу примірника Договору, копію котрого він долучив до справи.
Тому, з врахуванням положень ст. 91 ГПК України, копія примірника Договору, надана відповідачем також не може бути взята судом апеляційної інстанції до уваги.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Стаття 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Апеляційний господарський суд зауважує, що фактично наявні в справі примірники Договору різняться першою та другою сторінкою (при односторонньому друку) або першим аркушем (при двосторонньому друку) і такі сторінки не місять підписів сторін правочину, а третя сторінка (із підписами та печатками) є однаковими і суперечностей між сторонами в її ідентичності не має.
При цьому на перших двох сторінках Договору містяться такі його умови, як термін виконання робіт та відповідальність за несвоєчасне його виконання, в тому числі відповідачем.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, висновує, що сторони визнають обставини укладання 08.01.2024 Договору підряду №1п на проведення проектних робіт, за яким відповідач мав би розробити для позивача проектну документацію на об'єкт будівництва, а позивач оплатити такі роботи. Крім того, сторони визнають ціну Договору (926 954 грн), порядок оплати: 60% авансовий платіж; решта - після приймання робіт.
Інші умови Договору, які визначають, в тому числі строки виконання відповідачем робіт, відповідальність сторін не можливо встановити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч.4 ст. 837 ЦК України).
У свою чергу, окремим видом підряду є договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні, досліджувальні), а замовник зобов'язується надати необхідні для виконання таких робіт відомості та/або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх.
За приписами ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Приписами ст. 890 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний, серед іншого, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
При цьому, в силу положень ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
З врахуванням неможливості встановити чи передбачені умовами Договору конкретні строки виконання робіт, суд апеляційної інстанції вказує, що в цьому випадку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 846 ЦК України, а саме, що роботи мали бути виконанні в розумний строк.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття "розумний строк" має оціночний характер і не може визначатися нечітко або формально. Його зміст встановлюється у кожній конкретній ситуації з урахуванням сукупності фактичних та правових обставин справи.
При виконанні підряду на проектні роботи розумність строку оцінюється з огляду на складність об'єкта проектування, обсяг і деталізацію технічного завдання, необхідність отримання вихідних даних, тощо.
Такий строк повинен забезпечувати реальну можливість належного та якісного виконання зобов'язання, відповідати принципам добросовісності, розумності та справедливості, і водночас не перевищувати меж об'єктивної необхідності для досягнення результату, передбаченого договором, а також узгоджуватися із інтересом та баченням замовника щодо періоду виконання.
Тобто, в цьому випадку, "розумний строк" - це період часу, достатній для професійного та належного виконання проектних робіт за звичайних умов ділового обороту, без невиправданого зволікання чи штучного затягування процесу.
Суд бере до уваги, що Договір було укладено 08.01.2024, а в травні 2024 року позивачем складено проект Угоди про розірвання Договору.
З врахуванням наведеного, а також враховуючи, що станом на момент звернення до суду із цим позовом (01.07.2025) колегія суддів висновує, що відповідачем не виконанні роботи у розумний строк.
Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що на виконання Договору, позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 556 172 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8 від 15.02.2024 з призначенням платежу "оплата за проектні роботи на об'єкт будівництва згідно акту виконаних робіт від 12.02.2024р. та договору №1 від 08.01.2024р.".
Твердження скаржника, що виконання Договору відповідачем підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 15.02.2024, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки матеріали цієї господарської справи не містять безпосередньо акту виконаних робіт від 12.02.2024.
Відносно доводів відповідача про те, що проектна документація була надіслана позивачу, на його офіційний email: Rkudinov@avtolider-ua.com, з електронної пошти govdapaveI@gmail.com, то апеляційний господарський суд зауважує, що сторони в Договорі визначили інші електронні адреси (assabluk@avtolider-ua.com для позивача та dunajevskij60@gmail.com для відповідача), котрими б мали користування сторони пори виконанні Договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідачем безпосередньо не доведено складання та надіслання позивачу саме акту приймання-передачі документації (додатком до котрого мала б бути сама документація), та відмови позивача від підписання відповідного акту приймання-передачі документації.
Як вірно вказано судом першої інстанції, докази на підтвердження наявності акту приймання-передачі документації та його надіслання в матеріалах справи відсутні, так само як і відсутні докази того, що позивач відмовився від підписання акту приймання-передачі документації.
За відсутності акту приймання-передачі документації неможливо стверджувати й про виконання відповідачем робіт щодо розроблення проектної документації на об'єкт будівництва.
З урахування викладеного, сума авансу підлягає поверненню відповідачем позивачу, а відтак позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 556 172 грн попередньої оплати (авансу) є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відносно позовних вимог про стягнення 19 167 грн 02 коп. 3% річних; 84 179 грн 59 коп. інфляційних втрат, суд бере до уваги таке.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Однак, з урахуванням всього вказано вище в цій постанові, об'єктивно не можливо встановити кінцевий строк виконання зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи містять вимогу позивача вих. № 320 від 22.07.2024, в якій позивач просив відповідача, у зв'язку із не розробленням проектної документації, протягом трьох календарних днів повернути аванс у розмірі 556 172 грн (т. 1, а. с. 69).
Позивачем також надано докази надіслання. Проте, із таких доказів неможливо встановити коли саме відповідач отримав таку вимогу, і з якого часу обраховувати порушення зобов'язання (т. 1, а. с. 68, 70).
Тому, в позові в частині стягнення із відповідача відсотків річних та інфляційних слід відмовити, через неможливість встановлення початку перебігу невиконання зобов'язання із повернення коштів, а відтак перевірки (здійснення) розрахунку інфляційних та процентів річних.
Щодо стягнення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Оскільки умови Договору щодо нарахування та розміру штрафу містяться виключно у примірнику, поданому позивачем, який з мотивів викладених вище та на підставі ст. ст. 13, 73, 74, 78, 80 ГПК України визнаний недостовірним доказом, у зв'язку із чим не може бути покладений в основу рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в цій частині позову слід відмовити через недоведеність положень Договору щодо неустойки.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зауважує, що справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
З огляду на встановлені обставини справи, а саме укладення Договору, перерахування позивачем відповідачу авансу, невиконання відповідачем свого зобов'язання у розумний строк, неузгодженість примірників Договору щодо штрафних санкцій, неможливість встановлення початку перебігу строку виконання грошового зобов'язання, а також з урахуванням поведінки учасників справи під час її розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення з відповідача суми авансу та відмова в решті позовних вимог є справедливим вирішенням спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на результати вирішення спору, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розміру сум судових зборів, за подання позову та апеляційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п.6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що позовна заява в цій справі була подана через систему Електронний суд.
Предметом позову у цій справі є одна вимога майнового характеру - стягнення 743 944 грн 41 коп., відтак судовий збір за подання цього позову становив 8 927 грн 34 коп. (743 944 грн 41 коп. х 1,5 % х 0,8).
Як вбачається, із вимог апеляційної скарги, скаржник оскаржував рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі №924/673/25 в повному обсязі, а тому ФОП Дунаєвському Віктору Володимировичу за подання апеляційної скарги на вказане рішення слід було сплатити судовий збір у розмірі 16 738 грн 75 коп., а саме:
743 944 грн 41 коп. х 1,5% = 11 159 грн 17 коп.;
11 159 грн 17 коп. х 150 % = 16 738 грн 75 коп.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відповідач сплатив судовий збір у вказаному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.422535663.1 від 28.11.2025 (т. 1, а. с. 174).
Таким чином, на відповідача підлягають покладенню витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 6 674 грн 24 коп., а на позивача - витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 224 грн 86 коп.
При покладенні на відповідача судового збору за подання позову, апеляційний господарський суд виходить із суми котра мала бути сплачена, а не із фактично сплаченої.
Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі № 924/673/25 слід скасувати в частині стягнення 83 425 грн 80 коп. штрафу, 84 179 грн 59 коп. інфляційних втрат, 19 167 грн 02 коп. 3% річних, а також частково у розподілі судових витрат.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі №924/673/25 скасувати в частині стягнення 83 425 грн 80 коп. штрафу, 84 179 грн 59 коп. інфляційних втрат, 19 167 грн 02 коп. 3% річних, 4 469 грн 93 коп. витрат по оплаті судового збору.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові в частині стягнення 83 425 грн 80 коп. штрафу, 84 179 грн 59 коп. інфляційних втрат, 19 167 грн 02 коп. 3% річних відмовити.
3. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 у справі №924/673/25 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" (29015, Україна, Хмельницька обл., місто Хмельницький, проспект Миру, будинок 101/3-А, код 23835836) на користь фізичної особи-підприємця Дунаєвського Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - 4 224 грн 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.
6. Справу № 924/673/25 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "05" березня 2026 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.