вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2026 р. Справа№ 910/9248/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 (повний текст складено 28.11.2025)
у справі № 910/9248/25 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
до Акціонерного товариства «Укрпошта»
про стягнення 579 595,80 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 579 595,80 грн., з яких: 564 617,90 грн. - штраф, 13 840,36 грн. - пеня, 1 137,54 грн. - 3 % річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що:
- між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, Пенсійним фондом України та Акціонерним товариством «Укрпошта» був укладений Примірний договір про закупівлю послуг з виплати та доставки пенсій та грошової допомоги від 30.12.2022 № 301222-913/17/542 (далі Договір);
- у листопаді 2023 року Пенсійним фондом України кошти відповідачу профінансовані в повному обсязі;
- на підставі колективного звернення від 07.12.2023 жителів с. Заозер'я Вараського району Рівненської області проведена поза графіком перевірка цільового використання коштів Пенсійного фонду України Рівненським регіональним підрозділом Акціонерного товариства «Укрпошта» за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 по відділенню поштового зв'язку 34027 с. Заозер'я (пересувне відділення поштового зв'язку 33450) своєчасності, повноти та правомірності виплати пенсій за виплатними документами;
- відповідно до акту перевірки від 19.12. 2023 № 79 щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України виявлено виплату пенсій з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V Договору, а саме: встановлено виплату пенсій одержувачам після виплатного періоду, таким чином відповідачем порушено п.27 Порядку, п.1 розділу V, пп.8 п. 5 розділу VI Договору;
- відповідно до договірних зобов'язань та норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем винесено: рішення про застосування до відповідача штрафу на суму 564 617,90 грн. за порушення строків виплати пенсій від 29.02.2024 № 1700-1102-8/12084; рішення про застосування 3 процентів річних на суму 1 137,54 грн. від 29.02.2024 № 1700-1102-8/12080; рішення про застосування пені в розмірі 0,1 відсотка на суму 13 840,36 грн. від 29.02.2024 № 1700-1102-8/12082;
- вказані рішення були оскаржені відповідачем до Пенсійного фонду України; за наслідками розгляду Пенсійним фондом України зазначена скарга залишена без задоволення;
- відповідачем було направлено позивачу претензії про сплату штрафу, пені та 3 % річних, нарахованих за порушення виконання умов Договору, які залишені позивачем без задоволення.
Відтак, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо надання замовнику послуг з виплати та доставки у листопаді 2023 року пенсій 35 її одержувачам, позивач просив суд стягнути з відповідача:
- 13 840,36 грн. пені, нарахованої за загальний період з 11.11.2023 (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим позивачем розрахунком;
- 1 137,54 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 11.11.2023 (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим позивачем розрахунком.
- 564 617,90 грн. штрафу, що становить розмір несвоєчасно виплачених пенсій їх одержувачам.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- зважаючи на соціально-важливість виплати пенсії її одержувачам, відповідач за рахунок власних коштів негайно 12.12.2023 виплатив невиплачену в листопаді 2023 року пенсію, фактично відповідач поніс добровільну фінансову відповідальність, ґрунтуючись виключно на зверненнях деяких мешканців;
- обставини та причини не виплати пенсії 35 одержувачам пенсії в листопаді 2023 року наразі не встановлені, органами досудового слідства відкрите кримінальне провадження № 12023181120000196 та вживаються заходи щодо встановлення винних осіб, а відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання згідно Договору. Так, профінансовані Пенсійним Фондом України кошти були належним чином передані начальнику ВПЗ с. Заозер'я для виплати пенсій, а в день з'ясування факту невиплати пенсій відповідач за рахунок власних коштів виплатив всі невиплачені пенсії;
- твердження позивача, зазначене в позовній заяві, що відповідач визнає вину по невиплаті пенсій у листопаді 2023 році не відповідає дійсності;
- в даному випадку відсутні обов'язкові умови для настання відповідальності, такі як вина, шкода позивача та причинно-наслідковий зв'язок.
Окрім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач, з посиланням на ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу до 1 гривні, зазначивши, що розмір нарахованого штрафу є явно завищеними та не відповідає передбаченим законом засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що:
- у своїй господарській діяльності він сумлінно дотримується законодавства України та виконує всі обов'язки згідно з укладеними з його контрагентами договорами. Питання використання коштів Пенсійного фонду України знаходиться на постійному контролі керівництва відповідача, а за час співпраці позивача з відповідачем були відсутні випадки втрати коштів та невчасної виплати пенсій;
- внаслідок військової агресії відповідач щодня отримує значні збитки: у 2022 році відповідач зазнав фактичний збиток у розмірі 1,26 мільярда гривень; за час війни відповідач втратив значну частину свого автопарку на сході та півдні країни; руйнування інфраструктури відповідача в результаті військових дій є значними і потребують ресурсів для відновлення працездатності;
- відповідно до пунктів 22 та 24 частини 2 статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», відповідача віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; постановами Кабінету Міністрів України «Про особливості роботи акціонерного товариства «Укрпошта» в умовах воєнного стану» від 17.03.2022 № 305 та «Питання надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні» від 07.03.2022 року № 220, відповідача включено до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких є висока суспільна потреба та визнано одержувачем коштів для надання допомоги цивільному населенню; на відповідача покладено обов'язки щодо забезпечення доставки пенсій і грошової допомоги громадянам, здійснення доставки ліків, гуманітарної допомоги тощо;
- спірний у даній справі випадок порушення відповідачем умов Договору є винятковим;
- відповідач добровільно та за рахунок власних коштів виплатив невиплачену пенсію, а термін прострочення виконання обов'язку по виплаті пенсій є мінімальним, адже пенсія була виплачена негайно - в день встановлення невиплати пенсії - 12.12.2023, а згідно умов Договору, Порядку виплатний період закінчився 25.12.2023;
- відсутні докази понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах;
- досудовим слідством наразі встановлюються причини невчасної виплати пенсії та винні особи, при цьому відповідач здійснив всі заходи належного виконання договірного зобов'язання;
- стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру штрафу таких негативних наслідків не матиме.
Щодо безпідставності вимог позивача про стягнення пені, відповідач зазначив наступне:
- згідно супровідних листів форми 4 про надсилання готівкових коштів за призначенням «пенсія» ПВПЗ № 50 було одержано і оприбутковано, відтак, кошти Пенсійного фонду України, профінансовані для виплати пенсій, були використані відповідачем саме на виплати пенсій; позивач не надав докази використання відповідачем коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій;
- позивачем до матеріалів позовної заяви не надано доказів порушенням відповідачем умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI Договору, з огляду на що відсутні підстави для нарахування пені згідно п.4 розділу VIIІ Договору.
Щодо безпідставності вимог позивача про стягнення 3 % річних, відповідач зауважив, що згідно умов Договору відсутнє зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти, оскільки за умовами Договору відповідач виплачує профінансовані Пенсійним фондом України кошти одержувачам пенсії, отже, у разі прострочення виплати пенсії одержувачам пенсії, обов'язок сплатити 3 % річних може виникнути у відповідача перед одержувачами пенсії, а не перед позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 282 308,95 грн. штрафу, 510,48 грн. 3 % річних, а також 6 781,54 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:
- всупереч приписам Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 та умовам Договору відповідач не виконав покладених на нього та повністю профінансованих Пенсійним фондом України зобов'язань щодо надання позивачу послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги, внаслідок чого у листопаді 2023 року 35 одержувачам по виплатному об'єкту 34027 не були виплачені пенсії в загальній сумі 564 617,90 грн.;
- факт невиплати у листопаді 2023 року 35 одержувачам пенсії у розмірі 564 617,90 грн. відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
Окрім цього, суд першої інстанції, вказавши, що:
- ані положеннями пункту 4 Розділу VIII Договору, ані іншими умовами Договору чи положеннями законодавства не передбачено відповідальності виконавця у вигляді сплати замовнику пені в розмірі 0,1 відсотка від відповідної суми за кожний день використання коштів у випадку невиплати/несвоєчасної виплати одержувачам профінансованої Пенсійним фондом України суми пенсій;
- матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактичного використання відповідачем коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, або з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI Договору, виплати коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах або раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця),
дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені в розмірі 13 840,36 грн. та відмовив у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що період нарахування сум 3% річних визначений позивачем невірно (вірним є період з 01.12.2023 - перший день прострочення виконання грошового зобов'язання, по 11.12.2023- день, що передує фактичній виплаті відповідачем пенсій їх одержувачам), з огляду на що частково задовольнив позовну вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 510,48 грн. за уточненим розрахунком суду.
Також, суд першої інстанції, зазначивши, що:
- відповідно до пункту 3 Розділу VIII Договору в разі виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V цього Договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком, Постановою № 162, іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та цим Договором), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат;
- відповідач у встановленому законом порядку не довів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання (а не усунення наслідків його невиконання);
- розмір нарахованого позивачем штрафу в сумі 564 617,90 грн. відповідає приписам законодавства та положенням Договору,
дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 564 617,90 грн. є обґрунтованою.
Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення штрафу до 1 гривні, суд першої інстанції, вказавши, що:
- в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача чи інших учасників господарських правовідносин мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем надання послуг за Договором;
- судом враховано повне негайне добровільне усунення відповідачем негативних наслідків порушення умов Договору шляхом виплати за рахунок власних коштів вчасно не виплаченої пенсії її одержувачам;
- заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу є значним;
- враховуючи статус та специфіку діяльності як позивача, так і відповідача, у тому числі під час дії воєнного стану, з метою запобігання подальшим можливим негативним наслідкам та забезпечення балансу інтересів сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності,
дійшов висновку про те, що в даному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 50 %, з огляду на що частково задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 282 308,95 грн. штрафу, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованої суми цієї штрафної санкції (282 308,95 грн.).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, додатково зазначивши про те, що:
- судом першої інстанції при зменшенні розміру штрафу у 50% не було враховано той факт, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідно до ІІІ розділу договірних зобов'язань Договору було проведено оплату послуг, що надані Укрпоштою у Рівненській області в сумі 174 986 600,00 грн., тож сума штрафу за невиконання зобов'язань по Договору у рази менша, а ніж сума оплати послуги за договором;
- сплачені суми штрафних санкцій відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» включаються до джерел коштів Пенсійного фонду України та спрямовуються для виплати пенсій, тобто дані кошти мають своє цільове призначення. Саме такі сплачені штрафні санкції зменшують навантаження на Державний Бюджет, оскільки значні суми для виплати пенсій фінансуються саме з Державного бюджету;
- приймаючи рішення про зменшення штрафу, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань. При цьому надмірне зменшення розміру штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін;
- враховуючи, що договірними зобов'язаннями передбачено сплату пені у розмірі 0,1 %, то позивачем було правомірно проведено обрахунок пені за порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем перераховані кошти не були своєчасно виплачені, тож були використані не за призначенням, оскільки були привласнені іншою особою (працівником поштового відділення), а отже дана вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 справа № 910/9248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
09.12.2025 від скаржника надійшло клопотання про доручення доказів, в додатках до якого міститься платіжна інструкції № 12405 від 09.12.2025 про сплату судового збору в розмірі 10 432,73 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25; справу призначено до розгляду на 03.02.2026 об 11:00 год.; матеріали справи № 910/9248/25 витребувано з Господарського суду міста Києва.
18.12.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
19.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 призначено на 17.02.2026 об 11:40 год.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 № 09.1-08/569/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9248/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 17.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справа № 910/9248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 справу № 910/9248/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.), розгляд апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 призначено на 05.03.2026 об 11:30 год.
24.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності в якій заявник зазначив про те, що підтримує свою апеляційну скаргу.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Окрім цього, не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25, Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 про стягнення 282 308,95 грн. штрафу, 510,48 грн. 3 % річних, а також 6 781,54 грн. витрат скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.12.2025 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 № 09.1-08/2677/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9248/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 18.12.2025, а судді Тищенко О.В. - у відрядженні у період з 20.12.2025 по 24.12.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 справа № 910/9248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі № 910/9248/25:
- апеляційну Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;
- надано Акціонерному товариству «Укрпошта» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 5 090,73 грн. у встановленому порядку;
- попереджено Акціонерне товариство «Укрпошта», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.02.2026 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 910/9248/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.
Станом на 05.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача проти доводів апеляційної скарги позивача заперечив, просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.
Між Пенсійним фондом України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та Акціонерним товариством «Укрпошта» був укладений Примірний договір про закупівлю послуг з виплати та доставки пенсій та грошової допомоги від 30.12.2022 № 301222-913/17/542 (далі - Договір). Надалі сторонами було укладено Додаткові угоди від 02.01.2023 № 1, від 29.05.2023 № 2, від 11.08.2023 № 3 та від 05.09.2023 № 4 до вказаного Договору.
Виконавець зобов'язався надати замовникові послуги з виплати та доставки пенсій, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу (далі - житлові субсидії та пільги), страхових виплат від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) (далі разом - пенсії та грошова допомога), на підставі виплатних документів, сформованих замовником, за рахунок коштів, профінансованих Пенсійним фондом, а замовник - прийняти і оплатити послуги (п. 1. р. І Договору в редакції Додаткової угоди № 4).
Виконавець на підставі виплатних документів за плату, зазначену в Розділі IV цього Договору, надає послуги протягом виплатних періодів, зазначених у пункті 1 Розділу V цього Договору (п. 2. р. І Договору).
Терміни в цьому Договорі застосовуються у значеннях, наведених, зокрема, у Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 (п. 3. р. І Договору).
Ціна Договору становить 174 986 600,00 грн. без ПДВ (п. 1. р. ІІІ Договору).
У разі виявлення помилок у виплатних або звітних документах, а також порушень порядку виплати пенсій та грошової допомоги з вини працівників виконавця, замовник письмово повідомляє про це виконавця. Виконавець в день надходження такого повідомлення з'ясовує причини виникнення помилок і розбіжностей у сумах, вживає заходів до їх усунення (п. 5 р. IV Договору).
Строк надання послуг з виплати та доставки пенсій та грошової допомоги: щомісяця протягом виплатного періоду, якщо інше не передбачено Порядком або іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, цим Договором. Початок перебігу та закінчення зазначеного місячного строку обчислюється за правилами, встановленими статтями 252-255 ЦК України.
Виплата пенсій та грошової допомоги проводиться згідно із зазначеною у відомості/списку датою виплати та до кінця виплатного періоду.
Пенсія та грошова допомога може виплачуватися раніше від визначеної дати лише з письмового дозволу замовника.
Якщо встановлена дата виплати пенсії та грошової допомоги збігається з вихідним або святковим днем виплатного об'єкта виконавця, виплата може проводитися достроково без узгодження з замовником, але в межах виплатного періоду.
Якщо початок виплатного періоду припадає на вихідний або святковий день виплатного об'єкта виконавця, виплатний період починається з дати, яка передує вихідному або святковому дню (п. 1 р. V Договору).
Місце надання послуги: за місцем проживання одержувача (п. 2 р. V Договору в редакції Додаткової угоди № 4).
Замовник має право, зокрема, в разі надходження інформації про порушення порядку використання коштів або вимог Порядку № 1279, Порядку № 842 проводити поза графіком перевірки у виплатних об'єктах, з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення. Регіональний підрозділ виконавця повідомляється про проведення такої перевірки шляхом направлення йому письмового повідомлення не пізніше, як за три робочих дні до початку перевірки. За результатами перевірки замовник має право складати акт у двох примірниках: перший - для замовника, другий - для виконавця, який підписується особами, що перевіряли, та керівником регіонального підрозділу виконавця (пп. пп. 7, 8 п. 2 р. VІ Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором (п. 1 р. VІІІ Договору).
У разі виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V цього Договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком № 1279, Постановою № 162, іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та цим Договором), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат (п. 3 р. VІІІ Договору).
У разі втрати коштів, призначених на виплату пенсій та грошових допомог, на будь-якому етапі технологічного процесу, виконавець відшкодовує на поточний рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування, кошти у сумі, що дорівнює втраченим.
У разі використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, або з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI, виплату коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах або раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця), виконавець відшкодовує на поточний рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування, суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, а також сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка усієї суми, за кожний день такого використання, але не більше 10 відсотків від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі. Нарахування пені припиняється в день повернення коштів на рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування (включно по день повернення коштів) (п. 4 р. VІІІ Договору).
У разі неповернення на рахунки Пенсійного фонду або повернення з порушенням строку, передбаченого пунктом 8 Порядку № 842, сум невиплачених міжнародними поштовими переказами виплат та суми оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою пенсій та грошової допомоги, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі своєчасно неповернених коштів (п. 7 р. VІІІ Договору в редакції Додаткової угоди № 4).
На підставі колективного звернення від 07.12.2023 жителів села Заозер'я Вараського району Рівненської області, наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.12.2023 № 1494 «Про проведення перевірки цільового використання коштів Пенсійного фонду України Акціонерним товариством «Укрпошта» в Рівненському регіоні», а також направлення від 15.12.2023 № 6692/КПР, уповноваженою особою позивача з метою встановлення своєчасності, повноти та правомірності виплати пенсій за виплатними документами була проведена поза графіком перевірка цільового використання коштів Пенсійного фонду України Рівненським регіональним підрозділом Акціонерного товариства «Укрпошта» за період з 01.112023 по 30.11.2023 по відділенню поштового зв'язку 34027 с. Заозер'я (пересувне відділення поштового зв'язку 33450).
За результатами проведення означеної перевірки уповноваженими особами сторін 19.12.2023 був складений відповідний акт № 79 поза графіком перевірки цільового використання коштів Пенсійного фонду України Рівненським регіональним підрозділом Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - Акт) (а.с. 9-10).
За змістом Акту в листопаді 2023 року Пенсійний фонд України у повному обсязі профінансував Акціонерному товариству «Укрпошта» потребу на виплату пенсій за листопад 2023 року по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450 в сумі 5 581 132,21 грн. У той же час, при проведенні перевірки було виявлено виплату пенсій з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V Договору, а саме: виявлено виплату пенсій одержувачам після виплатного періоду, передбаченого Порядком.
Так, пенсія була виплачена після закінчення виплатного періоду, зокрема, по наступним відомостям:
- відомість № 3 (10 одержувачів) на суму 160 201,04 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 11.11.2023, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 11.11.2023. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 160 201,04 грн. - 12.12.2023;
- відомість № 4 (2 одержувача) на суму 36 090,93 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 11.11.2023, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 11.11.2023. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 36 090,93 грн. - 12.12.2023;
- відомість № 5 (11 одержувачів) на суму 181 399,98 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 17.11.2023, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 18.11.2023. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 181 399,98 грн. - 12.12.2023;
- відомість № 6 (2 одержувача) на суму 31 947,39 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 17.11.2023, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 18.11.2023. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 31 947,39 грн. - 12.12.2023 року;
- відомість № 8 (10 одержувачів) на суму 154 978,56 грн., дата виплати пенсії відповідно до графіку виплати, зазначеної у відомості - 24.11.2023, дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450: 25.11.2023. Водночас дата фактичного отримання пенсії пенсіонерами на загальну суму 154 978,56 грн. - 12.12.2023 року.
Відтак, зазначеним Актом зафіксовано, що Рівненським регіональним підрозділом Акціонерного товариства «Укрпошта»:
- подано недостовірну звітність за листопад 2023 року;
- несвоєчасно виплачено пенсію одержувачам.
Вказаний Акт був підписаний відповідачем із запереченнями від 26.12.2023 № 1.21.002.117.-23602-23, за змістом яких при отриманні 04.12.2023 інформації про можливий факт невиплати коштів за листопад 2023 року одержувачами с. Заозер'я, комісією позивача було проведено вилучення відомостей та зафіксовано факт невиплати коштів по 35 одержувачам на загальну суму 564 617,90 грн. Разом із тим, при повідомленні відповідача щодо виявлених помилок у виплатних документах, що визначено пунктом 5 Розділу IV Договору, в частині порядку виплати з вини працівників відповідача, відповідачем вжито заходів щодо їх усунення. Так, 12.12.2023 було проведено опитування та термінову виплату 35 жителям села Заозер'я пенсій на загальну суму 564 617,90 грн. Вказану виплату відповідачем здійснено за рахунок власних коштів без проведення повторного списання пенсійних коштів по касовим звітам ПВПЗ 50 (а.с. 25).
Позивачем складено відповідь від 04.01.2024 № 1700-11-8/958 на означені заперечення відповідача, в якій викладено мотиви на спростування наведених заперечень відповідача (а.с. 26-29).
Листом від 09.01.2024 № 1700-1102-8/1639 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату штрафу в сумі 564 617,19 грн. відповідно до пп. 2 п. 4 р. VIII Договору (а.с. 36-38).
Листом від 09.01.2024 № 1700-1102-8/1637 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату нарахованої пені в сумі 13 840,36 грн. відповідно до п. 3 р. VIII Договору (а.с. 34-35).
Листом від 12.01.2024 № 1700-11-8/2775 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату 3 % річних в сумі 1 137,54 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с. 39-41).
Не погоджуючись із вимогами позивача, викладеними у зазначених претензіях, листом від 22.01.2024 № 1.05.002.117.-1847-24 відповідач звернувся до Пенсійного фонду України та позивача зі скаргою на претензії, в якій зазначив, що з урахуванням обставин виникнення порушення, нараховані штрафні санкції, на переконання відповідача, є явно завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності. Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції перетворюються на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків Пенсійного фонду України без завданих збитків (а.с. 31-33).
Позивачем прийнято рішення від 29.02.2024 № 1700-1102-8/12082, 1700-1102-8/12080, 1700-1102-8/12084 про стягнення з відповідача відповідно пені в сумі 13 840,36 грн., 3 % річних в сумі 1 137,54 грн. та штрафу в сумі 564 617,19 грн. (а.с. 42-49).
За наслідками розгляду скарги відповідача № 1.05.0022.117.-6046-24 від 05.03.2024 на рішення позивача від 29.02.2024 № 1700-1102-8/12082, 1700-1102-8/12080, 1700-1102-8/12084 Пенсійним фондом України винесено рішення № 2800-0901-8/19387 про відмову у скасуванні вказаних рішень позивача (а.с. 50).
Враховуючи відмову відповідача від добровільного погашення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих позивачем за неналежне виконання умов Договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 282 308,95 грн. штрафу, 510,48 грн. 3 % річних, а також 6 781,54 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Частинами 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Такі правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постановах від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.
Очевидним є те, що наведені правові висновки щодо застосування наведених норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті спірних правовідносин, та стадії розгляду спору, в тому числі вказане стосується і апеляційного провадження.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 5 ст. 270 ГПК України, суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18 Верховний Суд зазначив, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов'язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов'язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб'єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи. При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.
Таке розуміння меж повноважень апеляційного суду щодо дослідження нових доказів, підстав апеляційного перегляду підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22; від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 12.10. 2021 у справі № 910/17324/19; від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, від 01.07.2021 у справі №46/603 та інші).
Отже, межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені ст. 269 ГПК України відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 840,36 грн. - пені, 510,48 грн. - 3 % річних, 282 308,95 грн. - штрафу (тобто в частині зменшення розміру штрафу на 50 % - примітка суду).
Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).
Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).
Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов'язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».
При цьому слід відзначити, що апеляційна скарга відповідача була повернута без розгляду, відтак, її доводи не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Вказане свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 627,06 грн. 3% річних, 282 308,95 грн. штрафу.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 627,06 грн. 3% річних, 282 308,95 грн. штрафу.
Дослідивши матеріали справи, матеріали апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України
Виплата та доставка пенсій, соціальних допомог, що згідно із законодавством фінансуються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах і органами праці та соціального захисту населення, здійснюються національним оператором у порядку, встановленому Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку України, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 № 464/156 та на підставі договорів, що укладаються між національним оператором в особі філіалів (відособлених виробничих підрозділів) та Головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і органами Пенсійного фонду - при централізованому нарахуванні пенсій.
Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 (далі - Порядок) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Відповідно до п. 2 Порядку:
- виплатним періодом є визначений період виплати пенсій, грошової допомоги за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги, який установлюється з 4 по 25 число кожного місяця або в інший строк, визначений цим Порядком або сторонами договору;
- одержувач - особа, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу (її законний представник), а в разі смерті особи, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу, - особа, яка має право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги;
- пенсія - призначена особі щомісячна пенсійна виплата (щомісячне довічне грошове утримання) з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії;
- уповноважена організація - організація, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги.
Відповідно до п. 3 Порядку уповноважена організація проводить обслуговування одержувачів через виплатні об'єкти, які надають послуги в адміністративно-територіальних одиницях, де уповноважені органи здійснюють свої повноваження.
Згідно з п. 4 Порядку для здійснення виплати одержувачам пенсій, грошової допомоги уповноваженими органами в порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», укладаються з уповноваженими організаціями договори про виплату та доставку пенсій, грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України.
Договори укладаються між уповноваженою організацією та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення); уповноваженою організацією та Пенсійним фондом України і головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
Відповідно до п. 5 Порядку з метою забезпечення рівномірної виплати одержувачам пенсій та грошової допомоги уповноваженою організацією складається графік виплати пенсій та грошової допомоги одержувачам для кожного виплатного об'єкта залежно від адреси фактичного проживання одержувачів.
Відповідно до п. 9 Порядку виплата і доставка пенсій, грошової допомоги здійснюється за відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги згідно з додатком 2.
Згідно з п. 26 Порядку виплата пенсій, грошової допомоги одержувачу проводиться шляхом видачі належних йому сум пенсії, грошової допомоги з доставкою додому або безпосередньо у виплатному об'єкті.
Згідно з п. 27 Порядку виплата пенсій, грошової допомоги проводиться згідно із зазначеною у відомості/списку датою виплати та до кінця виплатного періоду. Пенсії, грошова допомога можуть виплачуватися раніше від визначеної дати лише з письмового дозволу уповноваженого органу, яким було складено відомість або список. Якщо встановлена дата виплати пенсії, грошової допомоги збігається з вихідним (святковим) днем, виплата може проводитися достроково без узгодження з уповноваженим органом, але в межах виплатного періоду. Якщо початок виплатного періоду припадає на вихідний або святковий день, виплатний період починається з дати, яка передує вихідному або святковому дню.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що виплата пенсій, грошової допомоги проводиться працівником виплатного об'єкта особисто одержувачу після звірення даних пред'явленого паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними у відомості, виплатній квитанції чи разовому дорученні.
Згідно з п. 36 Порядку після закінчення виплатного періоду відповідальний працівник виплатного об'єкта перевіряє відомості, підраховує загальну суму виплачених пенсій, грошової допомоги за кожною відомістю, зазначає суму невиплачених пенсій, грошової допомоги на кінець виплатного періоду та засвідчує такі дані своїм підписом. На кожній відомості виплатного об'єкта проставляється відбиток штампа, який містить календарну дату (календарний штемпель).
Судом першої інстанції встановлено, що всупереч наведеним приписам Порядку та умовам Договору відповідачем не виконано покладених на нього та повністю профінансованих Пенсійним фондом України зобов'язань щодо надання позивачу послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги, внаслідок чого у листопаді 2023 року 35 одержувачам по виплатному об'єкту 34027 не були виплачені пенсії в загальній сумі 564 617,90 грн.
При цьому з матеріалів справи слідує, що вказана обставина фактично не заперечується представниками сторін.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо надання замовнику послуг з виплати та доставки у листопаді 2023 року пенсій 35 її одержувачам, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 840,36 грн. пені, нарахованої за загальний період з 11.11.2023 (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що виконання основного зобов'язання боржником саме по собі не скасовує його відповідальності за прострочення виконання (сплату штрафів, пені, неустойки), якщо інше не прописано в договорі або законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно зі ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 4 р. VIII Договору у разі втрати коштів, призначених на виплату пенсій та грошових допомог, на будь-якому етапі технологічного процесу, виконавець відшкодовує на поточний рахунок Пенсійного фонду, з якого здійснювалося фінансування, кошти у сумі, що дорівнює втраченим.
Пунктом 4 розділу VIII Договору передбачені випадки, коли у відповідача виникає обов'язок сплати пені у розмірі 0,1 відсотка усієї суми, за кожний день такого використання, але не більше 10 відсотків від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, зокрема, у разі:
- використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат;
- використання коштів з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI (обов'язок виконавця відкрити поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для обліку коштів, призначених для виплати пенсій та грошової допомоги);
- виплата коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі;
- використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах;
- виплата коштів раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця).
Вказаний перелік відповідно до умов Договору є вичерпним.
Колегія суддів зауважує, що п. 3 р. VІІІ Договору передбачена підстава для стягнення штрафу з виконавця у разі виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V цього Договору, проте вказана підстава відсутня в умовах Договору, як умова для виникнення у замовника обов'язку сплатити пеню в разі невиплати/несвоєчасної виплати одержувачам профінансованої Пенсійним фондом України суми пенсій.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичного використання відповідачем коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, або з порушенням умов, передбачених підпунктом 1 пункту 5 розділу VI, виплати коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат, на покриття залучених на виплату пенсій та грошових допомог власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах або раніше зазначеної на відомості/списку дати (у разі дострокової виплати пенсій та грошових допомог за рахунок власних коштів виконавця), що може бути підставою для стягнення з відповідача пені за умовами Договору.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані наведеними положеннями п. 4 р. VIII Договору, ані іншими умовами Договору чи положеннями законодавства не передбачено відповідальності виконавця у вигляді сплати замовнику пені в розмірі 0,1 відсотка від відповідної суми за кожний день використання коштів у випадку невиплати/несвоєчасної виплати одержувачам профінансованої Пенсійним фондом України суми пенсій.
З огляду на вказане суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 13 840,36 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 137,54 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 11.11.2023 (дата списання коштів згідно зі Звітом про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450) по 12.12.2023 (дата фактичного отримання пенсії одержувачами) на відповідні розміри таких пенсій, належних до сплати кожному з 35-ти одержувачів окремо, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Колегія суддів зауважує, що 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України нараховуються з дня, наступного за останнім днем строку виконання зобов'язання, і до моменту повного погашення боргу.
З наданого позивачем розрахунку 3 % річних вбачається, що періодом початку нарахування 3 % річних позивач визначає 11.11.2023 - дату списання коштів згідно Звіту про рух цільових коштів з виплати пенсій по пересувному відділенню поштового зв'язку 33450.
Підпунктом 8 пункту 5 розділу VI Договору кінцевий строк виконання виконавцем грошового зобов'язання з повернення невиплачених коштів є останній робочий день поточного місяця (у даному випадку - 30.11.2023). Відтак, фактично першим днем прострочення виконання зобов'язання з виплати пенсій є 01.12.2023.
Враховуючи те, що:
- відповідач неналежним чином надав передбачені Договором послуги з виплати та доставки у листопаді 2023 року пенсій 35 її одержувачам, які були профінансовані Пенсійним фондом та надійшли на рахунки виконавця для надання послуги за виплатними документами;
- зважаючи на передбачений підпунктом 8 пункту 5 розділу VI Договору кінцевий строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення таких невиплачених коштів (30.11.2023);
- беручи до уваги фактичну добровільну виплату відповідачем 12.12.2023 пенсій безпосередньо на користь 35 її одержувачів за рахунок власних коштів (правомірність та доцільність якої позивачем не ставилася під сумнів),
суд першої інстанції правомірно визначив правильний період нарахування 3 % річних з 01.12.2023 (перший день прострочення виконання грошового зобов'язання) по 11.12.2023 (день, що передує фактичній виплаті відповідачем пенсій їх одержувачам). Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 564 617,90 грн. за вказаний період, колегія суддів вважає його арифметично правильним.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що:
- в апеляційній скарзі апелянт фактично не наводить окремого обґрунтування для скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 910/9248/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 627,06 грн.;
- за приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
- за змістом положень ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі № 910/9248/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 510,48 грн. та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 627,06 грн. залишається без змін.
Враховуючи те, що:
- всупереч приписам Порядку та умовам Договору відповідач не виконав покладених на нього та повністю профінансованих Пенсійним фондом України зобов'язань щодо надання позивачу послуг з виплати та доставки пенсії та грошової допомоги, внаслідок чого у листопаді 2023 року 35 одержувачам по виплатному об'єкту 34027 не були виплачені пенсії в загальній сумі 564 617,90 грн.;
- у разі виплати пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V цього Договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком № 1279, Постановою № 162, іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та цим Договором), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій/житлових субсидій та пільг/страхових виплат (п. 3 р. VІІІ Договору).,
суд першої інстанції цілком вірно визнав, що позивач має право на стягнення з відповідача штрафу в сумі 564 617,90 грн.
Стосовно обґрунтування незаконності рішення суду першої інстанції в частині зменшення на 50 % розміру штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів зазначає про те, що:
- доказів понесення будь-яких збитків, майнових та/або фінансових втрат саме у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем власних договірних обов'язків позивачем не надано;
- розмір штрафу є неспівмірним відносно непідтвердженого розміру майнових збитків позивача через порушення відповідачем договірного обов'язку;
- матеріалами справи підтверджено, що прострочення відповідача щодо виконання власних зобов'язань за Договором тривало незначний проміжок часу;
- відповідачем було в повному обсязі негайно добровільно усунуто негативні наслідки порушення умов Договору шляхом виплати за рахунок власних коштів вчасно не виплаченої пенсії її одержувачам;
- відповідач виконує важливу соціальну функцію, зокрема, його віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також включено до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких є висока суспільна потреба та визнано одержувачем коштів для надання допомоги цивільному населенню; на відповідача покладено обов'язки щодо забезпечення доставки пенсій і грошової допомоги громадянам, здійснення доставки ліків, гуманітарної допомоги;
- штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;
- господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
- в період воєнного стану ризики, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, несуть обидві сторони, попри те у даній ситуації одна із сторін не може ставитись у більш вигідне фінансове становище за рахунок стягнення надмірно великих сум неустойки.
З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку про те, що:
- у спірних правовідносинах стягнення з відповідача повного розміру штрафу є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та несправедливим щодо відповідача, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання відповідачем певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним;
- наслідки невиконання відповідачем зобов'язання не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять),
та вважає, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір штрафу на 50 %, з огляду на що рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 в оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/9248/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 05.03.2026
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.О. Хрипун