вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про повернення апеляційної скарги
"03" березня 2026 р. Справа№ 910/12711/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026
у справі № 910/12711/25 - ( Мандичев Д.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс -Галичина" (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ідентифікаційний номер 00152388)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 13-Б, ідентифікаційний номер 41963985)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026у справі № 910/12711/25 приєднано заяву Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул. Козелецька,3, ідентифікаційний номер 00131587) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 13-Б, ідентифікаційний номер 41963985) для одночасного розгляду із заявою Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс -Галичина" (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ідентифікаційний номер 00152388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 13-Б, ідентифікаційний номер 41963985) у справі 910/12711/25, який відбудеться 20.02.26 11:30 Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал 7. 2.Присвоєно об'єднаній справі №910/12711/25.
Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" надати:
- у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви, а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство;
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" надати суду відзив на заяву Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про порушення справи про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу. Зобов'язано ухвалу направити сторонам, у тому числі Приватному акціонерному товариству "Львівобленерго".
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/12711/25. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/12711/25. Повернути заяву Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» № 910/10010/25 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду в межах справи № 910/10010/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 20.02.2026, справу № 910/12711/25 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12711/25 відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
26.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/12711/25.
20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якому просить суд відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Юнайтед Енерджі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/12711/25.
Вивчивши матеріали апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.
Відповідно до частини першо статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" No2971- IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено абзацом другим, за яким застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, загальні норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема, ті норми Господарського процесуального кодексу України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення
однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п'ята статті 232 Господарського процесуального кодексу України).
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в Господарському процесуальному кодексі України, і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.
Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Кодекс України з процедур банкрутства не містить норм, які встановлювали б загальні правила ухвалення судових рішень, водночас, аналіз приписів цього спеціального закону засвідчує, що в основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) лише питання визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів вирішуються постановою, з інших, процедурних чи сутнісних питань цього спеціального провадження суд першої
інстанції постановляє ухвали.
Значення ухвал, як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, затвердження плану санації боржника та інші).
Для цілей з'ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:
- спеціальні ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у
справах про банкрутство згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства;
- універсальні ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть
вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм
провадження, та не врегульовані Кодексом України з процедур банкрутства.
Зокрема, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство, коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, але не виключно за норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з'ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.
На кожній стадії судового провадження у справі про банкрутство досягнення її мети може забезпечуватися господарським судом постановленням як універсальних, так і спеціальних ухвал.
Виходячи з наведеного, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих Кодексом України з процедур банкрутства, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
Системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої
статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо яких цим Кодексом не
встановлено виключення;
б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 Господарського
процесуального кодексу України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії
та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі
нормГосподарського процесуального кодексу України.
У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Як будь- яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 No475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику
Європейського суду з прав людини як джерело права. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено також забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Таким чином, ухвала господарського суду про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство для одночасного розгляду з іншою заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що приписи статті 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі No912/1398/18, від 12.03.2019 у справі No918/361/18, від 15.01.2020 у справі No923/133/19, від 19.04.2021 у справі No910/4248/20, від 05.11.2021 у справі No906/294/21.
Отже, ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство для одночасного розгляду з іншою заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті.
Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, Північний апеляційний господарський суд повертає заявнику апеляційну скаргу з доданими до неї документами.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 234-235, 254, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, ст.34, 38, 39 КУзПБ, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енрджі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/12711/25 повернути заявнику.
2. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко