вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа № 910/4892/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025
у справі № 910/4892/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Тек»
до Державного підприємства “Гарантований покупець»
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін Тек» (далі - позивач; ТОВ “Грін Тек») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Гарантований покупець» (надалі - відповідач; ДП “Гарантований покупець»; апелянт; скаржник) про стягнення 576 547,32 грн основної заборгованості, 167 645,75 грн інфляційних втрат та 34 323,68 грн 3% річних за період вересень 2022 року - грудень 2023 року за договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 позов ТОВ “Грін Тек» задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ “Грін Тек» основну заборгованість - 576 547,32 грн, інфляційні втрати - 141 062,35 грн, 3% річних - 29 250,66 грн та судовий збір - 8 962,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За висновками місцевого господарського суду, позовна вимога про стягнення 576 547,32 грн суми заборгованості є доведеною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того суд першої інстанції вказав, що встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 141 062,35 грн інфляційних втрат та 29 250,66 грн 3% річних (згідно перерахунку, проведеного судом).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП “Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове у цій частині рішення, яким відмовити ТОВ “Грін Тек» в задоволенні позовних вимог та судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є необґрунтованим.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду «Гарантованим покупцем» враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих «Гарантованим покупцем» від НЕК «Укренерго» відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Позивач вважає, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що обов'язок «Гарантованого покупця» щодо оплати 100% вартості електричної енергії, за існуючого алгоритму розрахунків, обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання «Гарантованого покупця» перед позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло.
Скаржник вказує також про ігнорування судом 1-ої інстанції права відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.
Окремо відповідач висновувався, що з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава Україна, зважаючи на важливість «Гарантованого покупця» для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили (лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025, апеляційна скарга в справі № 910/4892/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/4892/25. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/4892/25 призначено на 04.02.2026.
На адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями позивача, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень, 2023 року є таким, що настав. Товариство вважає, що підстави для звільнення відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії є відсутні.
Також згідно позиції Товариства, сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин скаржник не надав відповідного документа.
У судовому засіданні 04.02.2026 оголошено перерву до 18.02.2026.
Представник апелянта в судовому засіданні 18.02.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.03.2018 між Державним підприємством “Енергоринок» (ДПЕ, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін Тек» (ВАД, продавець) був укладений договір № 14999/01 (скорочено - Договір), відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Крім того, 30.06.2019 між Державним підприємством “Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством “Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін Тек» (далі - виробник за “зеленим» тарифом) була укладена додаткова угода № 191/01 до договору від 30.03.2018 № 14999/01.
Дана додаткова угода укладена з метою реалізації Закону України “Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва відповідача за договором купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом № 14999/01 від 30.03.2018 між ДП “Енергоринок» та позивачем. Тобто здійснено заміну сторони договору та приведення такого договору у відповідність до Типового Договору купівлі-продаж електричної енергії за “зеленим» тарифом між відповідачем та позивачем, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
23.04.2020 між Державним підприємством “Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін Тек» (продавець за “зеленим» тарифом) була укладена додаткова угода № 1271/01/20 до Договору від 30.03.2018 № 14999/01.
Даною додатковою угодою від 23.04.2020 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за “зеленим» тарифом" замінити словами "продавець за “зеленим» тарифом" та статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
Так, згідно з п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.04.2020) продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок купівлі, Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
За змістом п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди), сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України “Про ринок електричної енергії», “Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку “на добу вперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за “зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору в редакції додаткової угоди).
Згідно із п. 2.3 Договору в редакції додаткової угоди, продавець за “зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за “зеленим» тарифом за встановленим йому “зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами п. 2.4 Договору в редакції додаткової угоди, продавець за “зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за “зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за “зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за “зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 Договору в редакції додаткової угоди, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за “зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.3 Договору в редакції додаткової угоди встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У відповідності до положень п. 4.5. Договору в редакції додаткової угоди, гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за “зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за “зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за “зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Розділом 10 Порядку врегульовано розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями.
За умовами пунктів 10.1.-10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Як стверджував позивач, на виконання умов Договору та вказаних вище вимог Порядку між ним та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період з урахуванням актів коригувань.
З доводів, викладених у позові вбачається, що станом на дату подання позовної заяви сума заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "ГРІН ТЕК" за придбану відповідачем в період з 01.09.2022 по 31.12.2023 електроенергію становить 576 547,32 грн.
Також, за прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивачем було нараховано 167 645,75 грн інфляційних втрат та 34 323,68 грн 3% річних.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за “зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК “Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641;
- станом на 28.04.2025 заборгованість НЕК “Укренерго» перед гарантованим покупцем складала 15,51 млрд грн, що вказано на офіційному сайті відповідача, а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за “зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК “Укренерго» перед гарантованим покупцем за послугу в такому місяці;
- позивач має заборгованість перед гарантованим покупцем за договором щодо оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії на розмір якої зменшуються спірні зобов'язання гарантованого покупця;
- згідно з пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за “зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично неправильним, крім того, наявні підстави для зменшення таких нарахувань до 1 грн.
Подібні вищевикладеним твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами ЦК України та ГК України (норми якого були чинними на час спірних правовідносин), Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 62 Закону України “Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини другої статті 65 цього Закону, гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено “зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм “зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування “зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями товариства, що визначені відповідно до п.п. 8.7 та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача, що визначені відповідно до п.п. 8.7 та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем, після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з виробником із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, оплату ДП “Гарантований покупець» зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за “зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Крім того, суд зауважує, що до періодів: вересень 2022 року - грудень 2023 року - має застосовуватись Порядок № 641 в редакції після 26.01.2024, згідно з пунктом 11.4 якого гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за “зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП), з посиланням на главу 10 Порядку від 26.04.2019 № 641 або главу 6 Порядку від 13.12.2019 № 2804.
НКРЕКП відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець», зокрема:
- постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець» у січні, лютому та липні-вересні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024);
- постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець» у грудні 2022 року, у березні-червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024);
- постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП “Гарантований покупець» у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 23.05.2024).
Пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
На вказане, як вважає судова колегія, правильно звернув увагу суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
З огляду на наведене, беручи до уваги наявність підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період з урахуванням актів коригувань, зважаючи на зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, за висновками колегії суддів строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень 2023 року є таким, що настав. Як наслідок, у відповідача наявні всі передбачені законом підстави для сплати за поставлену електричну енергію в вересні 2022 року - вересні 2023 року, а строк виконання зобов'язань настав, як на підставі ст. 530 ЦК України так і відповідно до п. 10.4. Порядку.
Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія висновується про обґрунтованість висновків суду попередньої інстанції щодо заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення 576 547,32 грн суми основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 323,68 грн 3% річних та 167 645,75 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі № 910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних (а.с. 87 - 103 т. 1), останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.
Зокрема, ТОВ “Грін Тек» невірно визначено початок періоду прострочення. Крім того, позивач не обґрунтовує нараховані суми відшкодування за червень 2023 року.
Так, розмір вартості Послуги, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року затверджений постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 01.05.2024). П'ятий робочий день з дати оприлюднення припадає на 08 травня 2024 року включно. Початок розрахунку слід здійснювати з 09.05.2024.
Розмір вартості Послуги, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року затверджений постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 10.05.2024). П'ятий робочий день з дати оприлюднення припадає на 17 травня 2024 року включно. Початок розрахунку слід здійснювати з 18.05.2024.
Розмір вартості Послуги, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року затверджений постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 16.05.2024). П'ятий робочий день з дати оприлюднення припадає на 23 травня 2024 року включно. Початок розрахунку слід здійснювати з 24.05.2024.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків втрат 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених останнім, які за відповідні періоди становлять: 29 250,66 грн 3% річних та 141 062,35 грн інфляційних втрат.
Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаних частинах.
У частині тверджень відповідача щодо права на зменшення розрахунків та наявності заборгованості позивача з врегулювання небалансів, то судовою колегією вказується таке.
Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: “Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за “зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Водночас, ці положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного Договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Колегія суддів враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року.
Колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи.
Норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 65 Закону України “Про ринок електричної енергії», гарантований покупець та виробник за "зеленим" тарифом при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право проводити зарахування зустрічних однорідних вимог між собою за взаємною згодою сторін, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом та заборгованості виробників за "зеленим" тарифом з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.
В межах вказаного колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року в cправі № 910/12271/24, в якій зазначено, що суд апеляційної інстанції у цій справі стосовно доводів відповідача про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, відхиляючи його доводи про необхідність застосування приписів постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", зазначив про те, що положення вказаної постанови не звільняють підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, а відповідні положення постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 набрали чинності з дня її прийняття.
У постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 5" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" основного боргу, 3% та інфляційних втрат, суд зазначав, що суди попередніх інстанцій установили відсутність підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивачем перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно з абзацом 3 підпункту 13 пункту 1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування сторонами не надано. Суд вказував на відсутність підстав втручатися у договірні відносини сторін та самостійно зменшувати суму заявленої заборгованості, навіть у випадку визнання позивачем боргу в цій частині. Суд звернув увагу відповідача, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача суму боргу за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в межах окремого позовного провадження. З огляду на встановлені судами у справі № 910/7880/24 обставини, аргументам відповідача щодо наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, було надано судом першої інстанції належну правову оцінку та з урахуванням встановлених фактичних обставин щодо не реалізації відповідачем цього права, такі доводи мотивовано відхилені судом. Верховний Суд у справі № 910/7880/24 звернув увагу на те, що такі висновки місцевого господарського суду повністю узгоджуються з підставами відхилення аналогічних аргументів ДП "Гарантований покупець" судами у справі № 910/6904/24 з подібними правовідносинами, правильність та обґрунтованість чого підтвердив Верховний Суд у постанові від 14.08.2025, ухваленій у зазначеній справі.
Колегія суддів в рамках справи, що розглядається, акцентує, що доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявою про припинення зобов'язання з оплати богу за спірний період матеріали справи не містять. Немає підтверджень й здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними заборгованостями.
Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останнього не було позбавлено права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
А тому відсутні підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.
Про це, як вважає судова колегія, вірно виснувався й місцевий господарський суд.
Отже, за цих підстав, судовою колегією відхиляються відповідні аргументи скаржника, як необґрунтовані.
У частині доводів апелянта щодо настання форс-мажорних обставин, що, як вважає останній, унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку, судовою колегією зазначається таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з нормами статті 218 ГК України в разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також, у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Як вже зазначалось, кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Втім, відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов'язаннях.
За викладеного, колегією суддів критично оцінюються доводи скаржника щодо звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання через настання відповідних форс-мажорних обставин та застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є необґрунтованим, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/4892/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/4892/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/4892/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство “Гарантований покупець».
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.03.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак