вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№ 910/10991/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (повний текст рішення підписано 07.02.2024)
у справі №910/10991/23 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 42 504 841,91 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство): 41 797 699,24 грн основної заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 25.06.2019 №0414-01051 про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір); 242 321,72 грн втрат від інфляції; 209 693,66 грн 3% річних та 255 127,29 грн пені, а всього 42 504 841,91 грн.
Позов мотивовано тим, що:
- Підприємство 26.06.2019 подало до Товариства заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, в якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору;
- листом від 26.06.2019 №01/23263 Товариство підтвердило акцептування заяви і приєднання відповідача до договору про врегулювання небалансів електричної енергії;
- 25.06.2019 позивачем і відповідачем укладено Договір, відповідно до якого Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи; Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому; на підставі Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ;
- з урахуванням пунктів 5.9 та 5.10 Договору сторонами підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за періоди серпень - квітень 2023 року; проте відповідач не оплатив щодекадні рахунки за періоди березня - квітня 2023 року, а також рахунки врегулювання за липень і серпень 2022 року;
- станом на 12.06.2023 (дата підписання позову) у Підприємства наявна заборгованість за електричну енергію для врегулювання небалансів у сумі 41 797 699,24 грн;
- за прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів позивачем нараховано 242 321,72 грн втрат від інфляції, 209 693,66 грн 3% річних та 255 127,29 грн. пені.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) було прийнято постанову від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова №332), якою зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, а тому, на думку відповідача, положення вказаної постанови зупиняють стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу; Підприємство на офіційному сайті повідомило своїх контрагентів про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що унеможливлює стягнення з відповідача пені; надані позивачем копії виставлених рахунків-фактур за своїм змістом не відповідають первинним документам та підписані невстановленою особою.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у позові нарахована пеня за ставкою, що майже в 14 разів нижча від подвійної ставки НБУ, тобто позивачем не порушено вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; зміст пункту 16 Постанови №332 може тлумачитися як порада (рекомендація), а не лише як обов'язкова до виконання вказівка; відповідачем не доведено, що саме військова агресія росії є причиною прострочення Підприємством оплати, тобто форс-мажорною обставиною саме для цього випадку виконання господарського зобов'язання; позивачем обґрунтовано нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, як і передбачено пунктом 4.2 Договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 по справі №910/10991/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) про стягнення 42 504 841,91 грн задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227): 41 797 699 (сорок один мільйон сімсот дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 24 коп. основної заборгованості; 242 321 (двісті сорок дві тисячі триста двадцять одну) грн 72 коп. втрат від інфляції; 209 693 (двісті дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 66 коп. 3% річних; 255 127 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять сім) грн 29 коп. пені та 637 572 (шістсот тридцять сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 63 коп. судового збору.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що протягом періоду липня і серпня 2022 року та березня і квітня 2023 року Підприємству (як АР) через систему управління ринком були виставлені рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплатити за куповану енергію з метою врегулювання небалансів.
В матеріалах справи наявні скріншоти з особистого кабінету Підприємства, з яких вбачається, що сама система управління ринком (Market management system) автоматично формує дату виставлення інвойсу, зазначає дату інвойсу, за яку його сформовано та останній день його сплати.
Відповідачем не заперечується, що у спірний період позивачем на умовах Договору здійснено продаж електричної енергії відповідачу, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), які наявні в матеріалах справи.
Проте відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати зазначених рахунків, внаслідок чого у Підприємства виникла заборгованість перед позивачем у сумі 41 797 699,24 грн, у зв'язку з чим її стягнення з відповідача є обґрунтованим.
Судом перевірено розрахунок сум втрат від інфляції, 3% річних і пені та періодів їх нарахування, та встановлено їх правильність, стягнуто з відповідача 242 321,72 грн втрат від інфляції, 209 693,66 грн 3% річних та 255 127,29 грн пені.
Посилання відповідача на підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, а відтак, як вважає Підприємство, заборонено нарахування штрафних санкцій, судом відхилені, з посиланням на те, що положення наведеної постанови, які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електричної енергії не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, оскільки розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного сторонами договору та чинного законодавства (ЦК України та Господарського кодексу України як закону), норми якого не можуть бути нівельовані постановою НКРЕКП №332, як підзаконним актом.
У задоволенні клопотання Підприємства про зменшення неустойки, 3% річних і втрат від інфляції до 1 грн судом відмовлено з посиланням на те, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Крім того, позивачем зобов'язання за Договором виконувалися належним чином, а відповідач систематично допускав прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати небалансів, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення відповідних сум, у зв'язку з чим, в даному випадку відповідач не довів винятковості обставин та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтованим, постановленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, та таким, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягали задоволенню з огляду на дію приписів пп16 п.1 постанови НКРЕКП №332, у редакції від 26.04.2022, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Оскільки позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (оператор системи передачі та гарантованим покупцем відповідно), беручи до уваги, що спірний договір укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на спірні правовідносини поширюються положення пп16 п.1 постанови НКРЕКП №332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача пені, отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Апелянт також зазначає, що розмір пені, нарахований до моменту підписання актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів є арифметично неправильним та порушує умови п.4.2 договору.
Скаржник вважає, що позивачем було протиправно виставлено рахунки за небаланси електричної енергії, сума виставлених рахунків та рахунків врегулювання позивачем за договором не відповідає вартості господарських операцій, зазначених в актах купівлі-продажу електричної енергії за липень-серпень 2022 та березень-квітень 2023.
Апелянт не погоджується з відмовою в задоволенні клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, а також зазначає про неврахування судом першої інстанції дії форс-мажорних обставин.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Розпорядженням Керівника апарату від 16.07.2024 №09.1-08/2344/24 у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці з 15.07.2024, справу №910/10991/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу №910/10991/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Явка представників сторін
Відповідачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення представник відповідача просив скасувати, у справі прийняти нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 26.05.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
25.06.2019 Товариством (оператор системи передачі (ОСП)) і Підприємством (користувач системи передачі/трейдер/оператор ринку/гарантований покупець як учасник ринку (СВБ)) укладено Договір, за умовами якого:
- Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи; Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (пункт 1.1 Договору);
- на підставі Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 Договору);
- за Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3 Договору);
- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (пункт 1.4 Договору);
- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 Договору);
- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби згідно з Правилами ринку; оплата платежів відповідно до Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинних законодавством; за підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії (пункт 2.1 Договору);
- порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначаються Правилами ринку (пункт 2.2 Договору);
- ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (підпункту 2 пункту 3.2 Договору);
- СВБ зобов'язана здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ згідно з Правилами ринку (підпункт 5 пункту 3.5 Договору);
- у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 4.2 Договору);
- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами Договору (пункт 5.1 Договору);
- СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок зі спеціальним режимом використання; учасник ринку повинен укласти будь-які необхідні угоди з його розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку (пункт 5.2 Договору);
- СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП, визначений у реквізитах Договору (пункт 5.3 Договору);
- подання платіжних документів здійснюється сторонами згідно з Правилами ринку (пункт 5.6 Договору);
- ОСП оформлює та надсилає акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим; підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладенням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом України «Про ринок електричної енергії»)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі);
- протягом двох робочих днів з дня надіслання ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони; акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб; у разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо акта та ініціює спір згідно з нормами чинного законодавства; до здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, вказаними в акті; якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня надіслання ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не надіслав до ОСП підписаний з| сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ (пункт 5.9 Договору);
- СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункт 5.10 Договору);
- Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заявки-приєднання до Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заявка-приєднання; після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 Договору);
- якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору з ініціативою щодо його розірвання, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 Договору).
Протягом періоду липня і серпня 2022 року та березня і квітня 2023 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки за небаланси електричної енергії на загальну суму 41 797 699,24 грн, згідно з якими відповідач зобов'язаний протягом чотирьох і п'яти днів з моменту їх отримання сплатити за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів, проте відповідачем рахунки не оплачено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
«Укренерго» є оператором системи передачі, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.
Частинами першою і другою статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.
Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.
Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Частиною п'ятою статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system) через мережу Інтернет за http://mms.ua. energy/. Адміністратор ринку (АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Відповідно до пункту 1.9.1 Правил ринку ОСП, зокрема, несе відповідальність за функціонування системи передачі і фізичне балансування системи передачі відповідно до умов Кодексу системи передачі. ОСП перевіряє можливість врегулювання мережевих обмежень і здійснює купівлю/продаж балансуючої енергії на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії, забезпечує роботу ринку ДП та придбаває ДП з метою дотримання операційної безпеки ОЕС України та виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. ОСП отримує від учасників ринку плату за послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Пунктом 7.7.4 Правил ринку передбачено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
З огляду на приписи Правил ринку обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.
Отже, у розумінні Правил ринку, з урахуванням змісту Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача про те, що позивач не надав підтверджень щодо отримання відповідачем надісланих йому рахунків, оскільки ані Правилами ринку, ані Договору не передбачено надіслання рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
Судом встановлено, що протягом періоду липня і серпня 2022 року та березня і квітня 2023 року Підприємству (як АР) через систему управління ринком були виставлені рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплатити за куповану енергію з метою врегулювання небалансів.
В матеріалах справи наявні скріншоти з особистого кабінету Підприємства, з яких вбачається, що сама система управління ринком (Market management system) автоматично формує дату виставлення інвойсу, зазначає дату інвойсу, за яку його сформовано та останній день його сплати.
Відповідачем не заперечується, що у спірний період позивачем на умовах Договору здійснено продаж електричної енергії відповідачу, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), які наявні в матеріалах справи.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати зазначених рахунків, внаслідок чого у Підприємства виникла заборгованість перед позивачем у сумі 41 797 699,24 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
В суді апеляційної інстанції відповідачем було поладано клопотання про закриття провадження в частині стягнення з Гарантованого покупця основної суми заборгованості в розмірі 41 797 699,24 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Гарантованим покупцем на користь НЕК «Укренерго» здійснено виплату за куплену для врегулювання небалансів електричну енергію на загальну суму 7 944 047,33 грн (платіжна інструкція № 416 045 на суму 4 927 004,68 грн, платіжна інструкція № 416 047 на суму 3 017 042,65 грн.); згідно акту зарахування зустрічних позовних вимог підписаного 21.06.2024 на суму 1 282 454 234, 01 грн, з яких 12 965 343,53 грн є предметом розгляду в даній справі; здійснено виплату за куплену для врегулювання небалансів електричну енергію на загальну суму 20 888 308, 38 грн (платіжна інструкція №385 239 на суму 16 712 624,86 грн, платіжна інструкція №385 241 на суму 1 036 293,78 грн, платіжна інструкція №385 242 на суму 3 139 389, 74 грн).
Пунктом 2 ч.1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент звернення до суду та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
В силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.
Як вбачається з матеріалів справи, погашення боргу після прийняття оскаржуваного рішення, не може бути підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Такі ж висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, відповідно до яких
« 7.34. У зв'язку з викладеним, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 25.07.2019 у справі № 916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.
7.35. Таким чином, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи;
7.37. Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України».
Оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення 29.01.2024 предмет спору у даній справі існував, а заборгованість в розмірі 41 797 699,24 грн. доведена та була погашена відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 255 127,29 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі 255 127,29 грн за період з 02 березня 2023 по 26.04.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, укладеним сторонами Договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором у вигляді пені;
НКРЕКП Постановою №332 надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування;
пунктом 5 Постанови №333 (доповненим відповідно до постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії";
підпунктом 16 пункту 1 Постанови №332 (доповненим відповідно до постанови від 26.04.2022 №413) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування;
постанова НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою доповнено Постанову №332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.
При прийнятті постанови у даній справі, колегія суддів враховує висновки, викладені Об'єднаною Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, відповідно до яких:
« 8.13.1. Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
8.13.2. Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
8.13.3. Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
8.13.4. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
8.13.5. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
8.13.6. Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
8.13.7. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
8.13.8. Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
8.13.9. Об'єднана палата констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.»
« 8.13.34. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
8.13.35. Отже, Об'єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
8.13.36. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
8.13.37. Об'єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
8.13.38. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору».
Задовольняючи позов в частині стягнення пені, судом першої інстанції відхилені посилання відповідача на підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, а відтак, як вважає Підприємство, заборонено нарахування штрафних санкцій,
з посиланням на те, що положення наведеної постанови, які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електричної енергії не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, оскільки розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного сторонами договору та чинного законодавства (ЦК України та Господарського кодексу України як закону), норми якого не можуть бути нівельовані постановою НКРЕКП №332, як підзаконним актом.
В той же час, Об'єднаною Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 виснувано наступне:
« 8.13.11. Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
8.13.12. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
8.13.13. Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
8.13.14. Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
8.13.15. Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).
8.13.16. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
8.13.17. Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
8.13.18. Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
8.13.19. Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
8.13.20. Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).
8.13.21. Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
8.13.22. Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
8.13.23. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
8.13.24. В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 6.02. 2023 № 58/2023 , від 1.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023,від 6.11.2023 № 734/2023, від 5.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
8.13.25. Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
8.13.26. Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
8.13.27. Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
8.13.28. Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
8.13.29. Об'єднана палата ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
8.13.30. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «;Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
8.13.31. Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
8.13.32. Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
8.13.33. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.»
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що:
- повноваження НКРЕКП, визначені Законом, пунктом 1 частини другої статті 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання;
- як визначено пунктом 1 частини першої статті 2 Закону регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо;
- відповідно до частини першої статті 3 Закону регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України;
- вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у тому числі у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Отже, приписи Постанови №332 мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Виходячи з вищенаведених висновків, наявна обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
З огляду на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції про незастосування приписів пп16 п.1 постанови НКРЕКП №332, у редакції від 26.04.2022, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Оскільки позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (оператор системи передачі та гарантованим покупцем відповідно), беручи до уваги, що спірний договір укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на спірні правовідносини поширюються положення пп16 п.1 постанови НКРЕКП №332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача пені, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 242 321,72 грн втрат від інфляції; 209 693,66 грн 3% річних колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції, 3% річних та періодів їх нарахування, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх обґрунтованість та наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних і втрат від інфляції до 1 грн. виходячи з наступного.
Відповідач мотивує вказане клопотання позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18, згідно з якою останньою зроблено такі висновки (процитовані відповідачем):
«…загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.»;
«…виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.».
Також відповідач зазначив, що вказана позиція дотримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у поставі від 09.03.2021 зі справи №924/441/20.
Проте відповідачем не враховано позицію суддів Великої Палати Верховного Суду, викладену в окремій думці від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №703/2718/16-ц, з якою погоджується як суд першої інстанції, так і колегія суддів.
Так, чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкод у задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною першою статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважала їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.
Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Крім того, позивачем зобов'язання за Договором виконувалися належним чином, а відповідач систематично допускав прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати небалансів, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення відповідних сум, у зв'язку з чим, в даному випадку відповідач не довів винятковості обставин та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
При цьому наявність у позивача заборгованості перед відповідачем жодним чином не звільняє Підприємство від обов'язку належного виконання умов Договору в частині дотримання строків.
Щодо посилань Відповідача (апелянта) на форс-мажорні обставини колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження обставин непереборної сили Відповідач посилається на два «докази»: лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; повідомлення Відповідача на його власному вебсайті.
Жоден із наведених доказів не наданий Відповідачем, відтак до матеріалів справи не
приєднаний.
Як встановлено судом, Відповідач систематично прострочує оплату за Договором з 2019 року, задовго до введення воєнного стану. Відповідач не довів, що саме військова агресія є форс-мажорною обставиною і причиною порушення ним зобов'язань.
Більше того, згідно з п. 1.15.4, 1.15.7 гл. 1.15 р. І Правил ринку:
учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс- мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами;
наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово- промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Згідно з пунктом 6.4 Договору наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору передбачено обов'язок повідомити про дію форс-мажорних обставин у письмовій формі іншу сторону протягом 5 днів з моменту виникнення таких обставин; встановлено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на дію форс-мажорних обставин як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Проте Відповідач не надіслав Позивачу відповідне повідомлення про неможливість виконання зобов'язань. Публікація повідомлення на вебсайті Відповідача (до того ж, здійснена лише 15.03.2022) не є належним повідомленням Позивачу згідно з Договором.
Сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не доводить неможливість виконання Відповідачем Договору через дію форс-мажорних обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється Регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5), оприлюдненого на її офіційному вебсайті (https://ucci.org.ua/dokumienti-dliazavantazhiennia).
Відповідно до зазначеного Регламенту:
форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (п. 6.2 Регламенту);
тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на Заявника (п. 6.5 Регламенту);
надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити, зокрема, про причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо) (п. 6.9 Регламенту).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та інших викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Проте Відповідач не надав жодного сертифіката ТПП України, як і інших доказів неможливості виконання зобов'язань через дію форс-мажорних обставин.
За таких умов, покликання скаржника на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку відповідача з оплати саме за спірним Договором, а тому колегія суддів зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням.
Враховуючи вимоги та доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23 задовольняється частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає частковму скасуванню в апеляційному порядку з підстав, наведених у даній постанові.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції розподіляються пропорційно задоволених вимог по результату вирішення спору, витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються частково на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10991/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227): 41 797 699 (сорок один мільйон сімсот дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 24 коп. основної заборгованості; 242 321 (двісті сорок дві тисячі триста двадцять одну) грн 72 коп. втрат від інфляції; 209 693 (двісті дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 66 коп. 3% річних; та 574 197, 91 грн. судового збору за подання позовної заяви..
3. В решті позову відмовити».
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) 95 062,08 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №910/10991/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 05.03.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
О.О. Хрипун