79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2026 р. Справа №909/141/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
прокурор: Парицька І.М.,
позивача-1: не з'явився,
позивача-2: не з'явився,
відповідача-1: Кіт Р.С.,
відповідача-2: Дутчак Т.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" б/н від 03.11.2025 (вх. суду від 04.11.2025 № 01-05/3228/25)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 (повне рішення складено 13.10.2025, суддя Максимів Т.В.)
у справі № 909/141/25
за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави
в особі Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача 1: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Івано-Франківськ
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд", с. Задубривці, Івано-Франківська обл.
про: визнання недійсним договору, додаткової угоди та застосування наслідків недійсності правочину,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду попередньої інстанції:
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області із позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд", у прохальній частині якого просив:
« 1. Визнати недійсним договір підряду № 339 від 26.09.2024, укладений між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд";
« 2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 25.12.2024 до договору підряду № 339 від 26.09.2024, укладеного між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд";
« 3. Застосувати правові наслідки недійсності договору підряду № 339 від 26.09.2024, укладеного між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд".
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, які спотворили результат тендеру, призвели до укладання договору та придбання робіт, які не відповідають умовам тендерної документації за рахунок бюджетних коштів. Прокурор вказав, що за результатами проведених торгів організатором (Івано-Франківською КЕЧ району) відхилено найбільш вигідну цінову пропозицію ФОП Столярчука О.Д. (12 700 000 грн) та переможцем визнано ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" з ціновою пропозицією 12 754 508,28 грн.
Також прокурор зазначив, що на час пред'явлення позову не є відомо в якому об'ємі буде виконано оспорюваний договір, тому прокурор констатував лише про необхідність застосування двосторонньої реституції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір підряду № 339 від 26.09.2024, укладений Івано- Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (вул. Національної Гвардії, буд. 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08494013) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" (вул. Грушевського, буд. 10Б, корп. 3, с. Задубрівці, Коломийський район, Івано- Франківська область, 78331, код ЄДРПОУ 39345683). Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 25.12.2024 до договору підряду № 339 від 26.09.2024, укладеного Івано- Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (вул. Національної Гвардії, буд. 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08494013) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" (вул. Грушевського, буд. 10Б, корп. 3, с. Задубрівці, Коломийський район, Івано- Франківська область, 78331, код ЄДРПОУ 39345683).
В частині позовних вимог про застосування правових наслідків недійсності договору підряду № 339 від 26.09.2024 укладеного Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (вул. Національної Гвардії, буд. 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08494013) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" (вул. Грушевського, буд. 10Б, корп. 3, с. Задубрівці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78331, код ЄДРПОУ 39345683) відмовлено.
Суд попередньої інстанції дійшов висновку, що відповідач 1 не розмістив в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей, виявлених в інформації та/або документах поданих учасником торгів з меншою ціною, а відхилив його пропозицію, чим порушив процедуру визначену нормами Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак в подальшому і визначення переможця процедури закупівлі відбулось з порушенням вимог цього Закону.
Таким чином, місцевий господарський суд вирішив, що підлягають до задоволення позовна вимога про визнання недійсним договору підряду № 339 від 26.09.2024 та похідна позовна вимога - про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25.12.2024 до договору підряду № 339 від 26.09.2024.
Крім цього, суд попередньої інстанції констатував про неможливість повернення Івано-Франківською КЕЧ отриманого внаслідок виконання договору, оскільки Івано-Франківська КЕЧ вимушена відшкодувати вартість будівельних робіт та матеріалів, яка на дату відшкодування, беззаперечно, буде більшою, аніж на дату проведення тендеру, тому за таких обставин вимога позивача про застосування правових наслідків недійсності договору (реституції) не може вважатись ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення державних інтересів (а навпаки, призведе до їх погіршення).
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25 в частині задоволених вимог і прийняти нове рішення у цій частині, яким у їх задоволенні - відмовити.
Апелянт наголошує, що ні одна із сторін Договору підряду №339 від 26.09.2024 не заперечує його дійсність, а також позивачем у висновку моніторингу від 10.10.2024 навпаки чітко вказується про відсутність порушень в частині визначення предмету закупівлі, відображення закупівлі в річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону та Особливостей, своєчасності укладання договору.
Скаржник звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено право органів державного фінансового контролю вимагати розірвати договір, укладений за результатом проведення закупівлі, оскільки розірвання договору є винятковим заходом, у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу корупційним діям і зловживанням.
Крім цього, на думку скаржника, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволені позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, у зв'язку з обранням прокурором неефективного способу захисту, то відповідно слід відмовити у задоволенні позову повністю, а не в частині.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Західспецбуд» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Прокурор зазначає, що Держаудитслужба як орган, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю за результатами проведеного моніторингу закупівлі зробив висновок, що договір підряду від 26.09.2024 № 339 не відповідає інтересам держави.
Однак, сторони вказаного договору не вжили заходи, направлені на усунення виявлених порушень, і відмовились від розірвання Договору, що підтверджується листами Івано-Франківської КЕЧ району від 16.10.2024 № 2/1791 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Західспецбуд» від 14.10.2024 № 02-14/10/24.
На думку прокурора, зазначене свідчить про усвідомлені дії та наміри відповідачів направлені на укладання договору підряду внаслідок проведення відкритих торгів з особливостями з порушеннями вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель.
Отже, прокурор вважає, що договір підряду від 26.09.2024 № 339, укладений за підсумками тендера, обґрунтовано визнано судом першої інстанції недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що підтримує доводи апеляційної скарги, вважає, що договір підряду від 26.09.2024 № 339 відповідає вимогам чинного законодавства України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 для розгляду апеляційної скарги у справі № 909/141/25 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" б/н від 03.11.2025 (вх. суду від 04.11.2025 № 01-05/3228/25) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25.
Ухвалою суду від 08.12.2025 призначено справу № 909/141/25 до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2026.
Ухвалою суду від 03.02.2026 відкладено розгляд справи № 909/141/25 на 24.02.2026.
У судовому засіданні 24.02.2026 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач 1 погодився з правовою позицією скаржника, прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, сторони надали суду пояснення.
Позивачі, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили, клопотань про відкладення судового засідання не подали.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Відповідно до п.1 Положення про Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району), затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних сил України від 29.05.2024 №174, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) - (далі - КЕЧ (району) є органом управління, який входить до структури Сил логістики Збройних Сил України та створений з метою організації і виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі - військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах Івано-Франківській області (далі - зона відповідальності) у мирний час та на особливий період.
КЕЧ (району) є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України. За організаційно-правовою формою КЕЧ (району) є неприбутковою державною установою, здійснює кількісний та вартісний бухгалтерський, оперативний, аналітичний облік та веде статистичну і фінансову звітність.
Згідно з Положенням, серед основних завдань Івано-Франківської КЕЧ району є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями.
З метою виконаннях таких завдань Івано-Франківська КЕЧ району провела відкриті торги з особливостями закупівлі робіт "Реставрація частини даху (аварійної ділянки) пам'ятки архітектури, будівлі № 1, об'єкт № 121, м. Івано-Франківськ)" (ідентифікатор закупівлі UA-2024-08-16-009919-а).
Очікувана вартість закупівлі складає 15 358 922,00 грн.
Для участі у відкритих торгах з особливостями свої пропозиції надали такі учасники як ФОП Столярчук Октавіан Дмитрович, остаточна цінова пропозиція якого становила 12 700 000,00 грн; ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" з остаточною ціновою пропозицією - 12 754 508,28 грн та ПП СРБК "Портал" з остаточною ціновою пропозицією - 15 293 315,68 грн.
За результатами проведених торгів Організатором (Івано-Франківською КЕЧ району), 26.09.2024 Івано-Франківська КЕЧ району та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" уклали договір підряду № 339. Ціна договору складає 12 754 508,28 грн.
Предметом вказаного договору є виконання робіт по об'єкту: "Реставрація частини даху (аварійної ділянки) пам'ятки архітектури, будівлі № 1, об'єкт № 121, м. Івано-Франківськ", ДК 021:2015:021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація" (далі - Об'єкт/Робота).
Згідно із Додатком 8 до Договору №339 від 26.09.2024 "План фінансування" джерелом фінансування вказаного договору є кошти місцевого бюджету.
25.12.2024 Івано-Франківська КЕЧ району та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 339 від 26.09.2024, якою зменшена вартість виконаних робіт на 2024 рік.
23.09.2024 на виконання наказу № 63-з Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області розпочало моніторинг процедури закупівлі UA-2024-08-16-009919-а.
Відповідно до вказаного висновку контролюючий орган (Управління Держаудитслужби Західного регіону в Івано-Франківській області) виявив такі порушення:
- за результатами аналізу питання розгляду та відхилення тендерної пропозиції учасника ФОП Столярчука О. Д. встановлені порушення вимог абз. 2 п.п. 2 п. 44 та абз. 1 п. 43 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості);
- за результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції учасника ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" встановлені порушення вимог абз. 2 п.п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) та абз. 2 п.п. 2 п. 44 Особливостей.
У матеріалах справи міститься Акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-01-01 від 26.12.2025, відповідно до якого частина підрядних робіт на суму 401003 грн 09 коп. виконана ТОВ "ІБК "Західспецбуд" та прийнята і оплачена Івано-Франківською КЕЧ.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор та позивач зазначили, що Івано-Франківська КЕЧ з порушенням закону, відхилила найбільш вигідну цінову пропозицію ФОП Столярчука О.Д. та переможцем визнала ТОВ "ІБК "Західспецбуд" з вищою ціновою пропозицією, з яким уклала договір підряду від 26.09.2024 №339 на суму 12754508,28 гривень. Різниця між пропозиціями складає 54508,28 гривень.
Прокурор стверджує, що договір підряду від 26.09.2024 № 339 підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі ч.ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
У цій справі, прокурор в інтересах контролюючого органу звернувся до суду про визнання недійсним договору, який укладений між відповідачами за результатами проведених торгів.
Як було зазначено вище, посилаючись на те, що укладений договір підряду суперечить інтересам держави та суспільства, правовою підставою позову прокурор зазначив ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор вказав, що на час пред'явлення позову невідомо в якому об'ємі виконано оспорюваний договір та в прохальній частині позову зазначив, зокрема: «застосувати наслідки недійсності правочину».
Судами у цій справі встановлено, що оскаржуваний договір виконувався сторонами, це підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт № 02-01-01 від 26.12.2025. Також в суді апеляційної інстанції відповідач 1 повідомив, що відповідач 2 частково здійснював роботи, передбачені оспорюваним договором, з використанням матеріалів, які належать Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині (району).
За висновком Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 необхідність поєднання вимоги про визнання договору недійсним з вимогами про застосування наслідків його недійсності, як ефективного способу захисту права, стосується випадків коли оспорюваний договір було повністю або частково виконано.
Як слідує з матеріалів справи, прокурор не уточнював позовні вимоги у цій справі, не зазначав які ж правові наслідки недійсності правочину слід застосувати суду у цій справі, вказане помилково не досліджувалось судом першої інстанції при розгляді позовних вимог у справі.
У постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/1907/15 зазначено, що якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 904/115/22.
Водночас місцевий господарський суд дійшовши висновку, що застосування наслідків недійсності правочину призведе до необхідності відшкодування бюджетних коштів в більшому розмірі, ніж сплатив відповідач на користь співвідповідача після виконання робіт, помилково задоволив позовні вимоги у цій справі в частині визнання недійним договору підряду та відмовив у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину через обрання позивачем неефективного способу захисту, позаяк питання щодо ефективності способу захисту підлягає до розгляду судами в цілому, а не в частині.
Варто зауважити, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не оскаржувалось сторонами у справі.
Слід зазначити, що незважаючи на те, що правовою підставою позову у цій справі прокурор вказав ст. 203, 215 ЦК України, у позовній заяві на підтвердження своєї правової позиції прокурор наводить правові висновки Верховного Суду, на його думку, у подібних правовідносинах, зокрема, постанову від 22.10.2024 у справі № 913/321/23 (том 1, а.с.5 ), у якій правовою підставою позову було визначено ст. 228 ЦК України.
При цьому, частина 3 статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави та суспільства.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України.
Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
У випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
На підставі викладеного, враховуючи те, що при зверненні до суду з позовом, прокурор, формально вказавши застосувати наслідки недійсності правочину, фактично не заявив вимоги про застосування наслідків недійсності такого, не вказував які ж конкретно правові наслідки недійсності правочину слід застосувати суду у цій справі - ні в позові, ні в інших заявах/клопотаннях, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі та у позові слід відмовити повністю через обрання прокурором неналежного способу захисту.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25 частковому скасуванню.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" при поданні апеляційної скарги підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
Керуючись ст. ст. 86, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" б/н від 03.11.2025 (вх. суду від 04.11.2025 № 01-05/3228/25) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25 в частині задоволених позовних вимог - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 у справі № 909/141/25 - залишити без змін.
3. Здійснити розподіл судових витрат
Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; код ЄДРПОУ: 38326057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Західспецбуд" (вул. Грушевського, буд. 10Б, корп. 3, с. Задубрівці, Коломийський район, Івано- Франківська область, 78331, код ЄДРПОУ 39345683) 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець