Справа № 641/5549/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/443/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
16 лютого 2026 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на вирок Слобідського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , -
Вироком Слобідського районного суду м.Харкова від 22.10.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.03.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати витрат, пов'язані із проведенням судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів, за експертною спеціальність 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № СЕ-19/121-25/17608-НЗПРАП від 15.07.2025, в сумі 2674 грн. 20 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 02.07.2025.
Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цим вироком встановлено, що в кінці червня 2025 року більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому у ході досудового розслідування місці, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою особистого вживання особливо небезпечної психотропної речовини, бет мети збуту, діючи умисно, з мотивів реалізації особистих потреб, незаконно придбав психотропну речовину через мережу Інтернет шляхом використання мобільного застосунку «Telegram», а саме - через телеграм-канал найменування якого в ході досудового розслідування не встановлено, у зв'язку з тим, що в мобільному телефоні не зберіглася відповідна інформація. Після цього невстановлена особа, діючи через телекомунікаційний засіб зв'язку, надіслала ОСОБА_8 координати місця знаходження так званої "закладки" (схованки) з психотропною речовиною.
30.06.2025 приблизно о 01:30, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 , прибув за надісланими координатами, а саме: поблизу вул. Ньютона в м. Харкові, більш точне місце в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, де ОСОБА_8 , знайшов згорток у вигляді «закладки» (схованки), який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп- пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Розуміючи, що у вказаному згортку, який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якого заборонено - РVР, у ОСОБА_8 виник прямий умисел, спрямований на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, без мети збуту, реалізуючи який, він приклеїв вищевказаний згорток, який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп- пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, до своєї лівої ноги нижче коліна, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину - РVР, з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту, з мотивів реалізації особистих потреб, протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
Надалі ОСОБА_8 , у якого до його лівої ноги нижче коліна був приклеєний згорток, який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, 30.06.2025 приблизно об 01:30 год., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, попрямував до місця свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, буд. 158, в комендантську годину, приблизно об 01:37 год., більш точний час в ходів досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 був помічений працівниками патрульної поліції, після чого був зупинений для перевірки документів, в ході якої ОСОБА_8 підозріло себе проводив, а саме помітно нервував, після чого відповідно до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію» було проведено поверхневу перевірку в результаті якої у ОСОБА_8 на внутрішній частині його лівої ноги нижче коліна було виявлено прихований згорток, який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Протиправні дії ОСОБА_8 були припинені працівниками поліції, які 30.06.2025 в період часу з 03:02 по 03:22, під час огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, поблизу будинку № 158, виявили та вилучили у ОСОБА_8 згорток, який був обмотаний ліпкою стрічкою, всередині якого містився полімерний зіп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору. Вилучена речовина, згідно висновку експерта, містять в своєму складі: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР. Маса РVР становить 0,8972 г..
Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що діяння, пов'язані із придбанням, зберіганням, перевезенням, збутом психотропних речовин, наркотичних засобів, включених до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 (далі - Переліку), що здійснюються у порушення порядку, встановленого законодавством про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, є незаконними.
Згідно з вимогами ст. ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», в «Таблиці 2» - РVР є психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Проте, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства, ОСОБА_8 діючи умисно, протягом року після засудження за ст. 309 КК України, незаконно придбав та зберігав при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР. Маса РVР становить 0,8972 г.
На зазначений вирок суду першої інстанції прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , захисниками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подані апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України скасувати в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити останньому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання за цим вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає про те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_8 , раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення-злочин в період іспитового строку, офіційно не працевлаштований, неодружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Крім того, прокурор зазначає, що судом першої інстанції недостатньо враховано, що незаконні дії ОСОБА_8 були направлені на охоронювані Законом та Конституцією України відносини, а отже розмір призначеного покарання має відповідати виду та тяжкості скоєного кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 року щодо ОСОБА_8 , призначив останньому покарання у виді пробацівного нагляду.
В обґрунтування своєї апеляційної вимоги захисник зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання недостатньо враховано, що ОСОБА_8 свою визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, до адміністративної відповідальності не притягався, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, мешкає разом з матір'ю та є її опікуном.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання. Вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. Вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.03.2025р. у справі №645/1652/24, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, від відбування якого звільнено, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку 1 (один) рік, - виконувати самостійно.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, захисник зазначає, що ОСОБА_8 звертався до ДУ «Інституту неврології психіатрії та наркології ПАМП України», де, зокрема, психіатром йому було встановлено діагноз: органічний розлад особистості, психоорганічний синдром. В період з 24.01.2024 по 05.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КПП ХОР «Обласний клінічний диспансер радіаційного захисту населення». Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_8 має матір ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка особою похилого віку, інвалідом II групи та потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Вказує, ОСОБА_8 є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за матір'ю та утримує її, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_11 , а тому направлення обвинуваченого для відбування покарання може призвести до негативних наслідків для його матері.
Також захисник зазначає, що ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, надавав правдиві та послідовні покази як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, що свідчить про його щире каяття.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які частково підтримали апеляційні скарги сторони захисту та просили скасувати оскаржуваний вирок з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з наявністю істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводів поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що усі подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги, але суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Цим вимогам закону вирок суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
Верховний Суд своїй постанові від від 28.08.2019 у справі № 727/9754/18 зазначив, що, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, згідно яких, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
При цьому, колегія суддів зазначає, що незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, зокрема внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допит обвинуваченого та дослідження відомостей про його особу здійснюється судом обов'язково.
Натомість, в судовому засіданні від 21.10.2025 суд першої інстанції, визначивши порядок дослідження доказів відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, належним чином не роз'яснив обвинуваченому положення цього Закону та не дослідив усіх відомостей про особу обвинуваченого, а також обставин, які мають важливе значення у цьому кримінальному провадженні, з огляду на наступне.
Верховний Суд своїй постанові від 28.08.2019 у справі № 727/9754/18 зазначив, що, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, згідно яких, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, зокрема журналу та аудіо- і відеозапису судового засідання від 21.10.2025, у цьому судовому засіданні суд першої інстанції за згодою учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, поставив на обговорення порядок дослідження доказів і вирішив здійснювати судовий розгляд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме допитати обвинуваченого ОСОБА_8 та дослідити відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Проте, всупереч вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції достеменно не пересвідчився у добровільності визнання обвинуваченим своєї вини за пред'явленим обвинуваченням та усіх фактичних обставин кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів зазначає, що визнання особою своєї винуватості за пред'явленим обвинуваченням не звільняє суд від обов'язку пересвідчитись, чи дійсно обвинувачений робить це добровільно та на нього не здійснювався будь-який тиск.
Крім того, з відомостей аудіозапису судового засідання від 21.10.2025 вбачається, що під час роз'яснення судом першої інстанції ОСОБА_8 положень ч.3 ст.349 КПК України обвинувачений зазначав, що проведення слідчих експериментів за його участі проводились з численними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, тобто останній фактично оспорював допустимість наявних доказів у справі.
Тобто, зазначені обставини додатково обумовлювали від суду першої інстанції пересвідчитись у добровільності позиції обвинуваченого щодо спрощеного дослідження доказів під час судового розгляду, передбаченого ч.3 ст.349 КПК України.
Колегія суддів враховує, що згода з фактичними обставинами кримінального провадження та кваліфікацією дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, у якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
При цьому, матеріали судового провадження не містять розписки обвинуваченого про беззаперечне визнання свої вини за пред'явленим обвинуваченням та надання своєї згоди на проведення судового розгляду у спрощеному порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції не вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим тих фактичних обставин, які він буде позбавлений можливості оскаржити.
Крім того, з вироку суду першої інстанції вбачається, що допитаний судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив фактичні обставин вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.309 КК України, згідно пред'явленого обвинувачення, а також пояснив, що знайшов наркотичні засоби, які зберігав при собі без мети збуту для власного вживання, щиро розкаявся у скоєному.
Разом з цим, судом першої інстанції не відображено у мотивувальній частині вироку детальних показань обвинуваченого ОСОБА_8 , які він надавав під час судового розгляду, а лише формально зазначено про визнання ним своєї вини за пред'явленим обвинуваченням, у зв'язку з чим вони залишились без належного аналізу та оцінки в оскаржуваному судовому рішенні з метою встановлення всіх обставин, передбачених у ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у цьому кримінальну провадженні.
Більш того, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.6 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до ч.4 ст. 314-1 КПК України, передбачені випадки за яких досудова доповідь не складається.
Таким чином, законодавцем передбачена імперативна норма, відповідно до якої, в разі якщо особа, обвинувачується у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі, складання досудової доповіді є обов'язковим.
Водночас колегія суддів враховує, що у розумінні ст. 314-1 КПК України досудова доповідь представника органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про строк чи розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати виходячи із своїх дискреційних повноважень.
Кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 309 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином.
Матеріали судового провадження не містять відомостей про те, що стосовно обвинуваченого не може бути складена досудова доповідь органом пробації, згідно вимог ч.4 ст. 314-1 КПК України, оскільки ОСОБА_8 , хоча раніше і засуджувався за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, але за цим вироком його було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Однак, згідно звукозапису судового засідання від 30.09.2025 та матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового засідання, судом вищенаведені норми закону виконані не були і ухвала про надання доручення органу пробації на складення досудової доповіді стосовно обвинуваченого постановлена не була (арк.25, 27).
Крім того, згідно відомостей аудіозапису судового засідання від 21.10.2025 вбачається, що судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України встановлено наступний порядок дослідження доказів: допитати обвинуваченого та дослідити дані, що характеризуються особу ОСОБА_8 .
При цьому, під час надання пояснень у цьому судовому засіданні сторона захисту неодноразово заявляла суду, що обвинувачений ОСОБА_8 є опікуном своєї матері, яка є інвалідом 2 групи, що безпосередньо впливає на вид і розмір покарання, при його призначенні під час ухвалення обвинувального вироку.
Колегія суддів також бере до уваги, що з мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 не були враховані вищенаведені відомості про особу обвинуваченого.
Таким чином, у даному конкретному випадку зазначені вище обставини свідчать про допущення судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону, і такі порушення, на думку колегії суддів, є істотними.
Обвинувальний вирок, у такому вигляді, без врахування висновків органу пробації, який має забезпечити суд інформацією щодо повних відомостей про особу обвинуваченого, а також може вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити винній особі, на переконання колегії суддів, в будь-якому разі не може бути законним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дотримався обов'язку встановити усі обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України, у звязку з чим дійшов передчасного висновку про визнання ОСОБА_8 винною за пред'явленим обвинуваченням за ч.2 ст.309 КК України.
За таких обставин, з урахуванням застосування судом процедури ч.3 ст.349 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень КПК України, оскільки встановлені при апеляційному розгляді порушення впливають на остаточні висновки суду щодо наявність чи відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, а також призначення йому певного виду та міри покарання, а тому колегія суддів погоджується зі слушністю доводів сторони захисту, які надані під час апеляційного розгляду.
Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 цього Закону - підставами для скасування вироку.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення вимог процесуального закону шляхом повторного дослідження вищевказаних обставин кримінального провадження, оскільки вони в суді першої інстанції не досліджувались.
За таких обставин, реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч.1 ст. 412; п.6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409; п. 2 ч.1 ст. 410 КПК України.
Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 і ст. 370 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 13, 15, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, законність, диспозитивність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - є частиною національного законодавства.
З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 в суді першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора та захисників задовольняється частково.
Решту апеляційних доводів прокурора та захисників колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 1 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6, ст. 409 ч. 1 п.п. 1, 3; ст. 412 ч.2 п.4; ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Слобідського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді: