Справа №612/873/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/680/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст.125 КК України
Іменем України
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
законного представника
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційними скаргами захисника, представника потерпілої, прокурора на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 04.12.2025 року стосовно ОСОБА_9 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, із повною загальною середньою освітою, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
засуджений за:
- ч. 1 ст. 155 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Крім того, цим же рішенням суду розв'язаний цивільний позов, вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно вироку, 30.08.2025, приблизно о 21-15, ОСОБА_9 перебував за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Незалежності, поблизу буд. 38А, де зустрів та познайомився із раніше йому невідомою ОСОБА_10 . В ході подальшого спілкування ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9 , що їй повнилось 15 років, таким чином останній дізнався, що ОСОБА_10 не досягла шістнадцятирічного віку.
Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 попрямували в бік с. Вільне Друге Лозівського району, Харківської області, та, перебуваючи у лісосмузі у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов?язаних з оральним проникненням в тіло ОСОБА_10 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням власних геніталій.
Реалізуючи свій злочинний намір, 30 серпня 2025 року близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_9 , будучи повнолітнім і, достовірно знаючи, у тому числі за зовнішніми ознаками, такими як зріст, вираз обличчя, манера спілкування тощо, що ОСОБА_10 не досягла шістнадцятирічного віку, перебуваючи в лісосмуз поблизу с. Вільне Друге Лозівського району, Харківської області, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» посягаючи на статеву недоторканість ОСОБА_10 , її нормальний фізичний та моральний розвиток, за взаємною згодою з ОСОБА_10 , без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, вчинив з останньою дії сексуального характеру, які виразились у оральному проникненні в її тіло своїми геніталіями. У подальшому ОСОБА_9 обхопив обома своїми руками шию неповнолітньої ОСОБА_10 та здавив її, внаслідок чого остання втратила свідомість, після чого ОСОБА_9 , з метою приховати свої злочинні дії та не бути викритим, взяв мобільний телефон потерпілої «Tecno Pop 5», який у подальшому викинув в лісосмузі, на значній відстані від місця вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, 30 серпня 2025 року близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_9 знаходився в лісосмузі поблизу с. Вільне Друге Лозівського району Харківської області, разом із неповнолітньої ОСОБА_10 . В даному місці та у вказаний час, у ОСОБА_9 , після дій сексуального характеру з ОСОБА_10 , раптово виник умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень останній, зумовлений її поведінкою.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_9 , знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , обхопив руками шию останньої та здавив її.
Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_10 , тілесні ушкодження у вигляді тупої травми обличчя, яка виразилася у вигляді синців в правій та лівій навколоочних областях з крововиливами у білонні оболонки обох очей на всьому протязі та гемасинусу зправа, який ускладнився в своєму перебігу розвитком пансинуситу, ділянка внутрішньошкіряних крововиливів по передній поверхні шиї у середній третині, що за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та ухвалити нове рішення у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , яким ОСОБА_9 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 155, ч.2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 155 КК Україні у виді позбавлення волі строк 1 (один) рік; за ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (пятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого з покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить в частині призначеного покарання - скасувати. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2-х років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 65 КК України невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, а також застосуванням положень ч. 2 ст. 70 КК України, які в даному випадку не підлягають застосуванню. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 155 КК України - у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК України - у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. В іншій частині вирок Близнюківського районного суду Харківської області залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілої; представника потерпілої, яка просила збільшити покарання; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляцій захисника; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Висновки суду про доведеність виниОСОБА_9 та правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, встановлені у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, що позбавляє права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Тож, оскільки правова кваліфікація дій за ч. 1 ст. 155 ч. 2 ст. 125 КК України ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, тому і ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 155 КК України, а саме вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних з оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій; за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Крім цього, відповідно до п. 3 зазначеної постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, тощо).
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
Так, призначаючи покаранняОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, не одружений, позицію потерпілої сторони в суді, яка наполягала на суворості призначеного покарання, пом'якшуючі покарання обставини у вигляді щирого каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, та прийшов до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
З даним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на те, що при призначені ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 155 КК України суд першої інстанції в неповній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке хоча і не є тяжким злочином, однак вчинене щодо неповнолітньої особи, як і наслідки скоєного обвинуваченим, конкретні обставини вчинення не лише цього правопорушення, а й його поведінку після, яка полягала у вчиненні іншого кримінального правопорушення стосовно тієї ж самої потерпілої, що на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про підвищений суспільно небезпечний характер обвинуваченого.
Згідно інформації досудової доповіді Лозівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Харківській області (т. 1 а. с. 110 - 117) про те, що покарання без позбавлення або обмеження волі обвинуваченого ОСОБА_9 можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, разом з цим, встановлено середній рівень небезпеки цієї особи. Проте, апеляційний суд бере до уваги, що такий висновок органу пробації не є обов'язковим, а носить лише рекомендований характер для вирішення судом питання призначення покарання.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 125 КК України, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином, на думку колегії суддів, не мотивував та не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, яке зазначене в обвинувальному акті (т. 1 а. с. 5) а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. При цьому суд у вироку не аргументував своє рішення з цього приводу, а оскільки в жодній апеляційній скарзі не звернута на це увага то відповідно до вимог передбачених ст. 404 КПК України апеляційна інстанція позбавлена можливості визнати обставину вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння такою, що обтяжує покарання відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КПК України.
Натомість, сам обвинувачений, згідно матеріалів кримінального провадження та своїх пояснень в суді посилався на те, що всі дії вчинив із-за того, що перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Виходячи з вищенаведеної аргументації, колегія суддів вважає за можливе врахувати цю обставину при призначенні покарання не визначаючи її такою, що обтяжує покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді 1 року позбавлення волі тавиді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання за розміром явно не є достатнім і необхідним не тільки для виправлення самого обвинуваченого, а й для попередження нових аналогічних злочинівіншими особами, тобто за переконанням колегії суддів, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням встановлених обставин та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
За наведених обставин, на переконання апеляційного суду, законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_9 та попередженню вчинення нових злочинів іншими особами, буде покарання у виді позбавлення волі, проте в більшому розмірі ніж визначено судом першої інстанції. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, а інших осіб буде стримувати від вчиняти аналогічних злочинів.
Звідси, на думку колегії суддів захисником у апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів та аргументації необхідності призначення обвинуваченому покарання із застосування положень ст. 75 КК України.
Будь-яких інших даних, які б вказували на те, що мета порання, визначена положеннями ст. 50 КК України може бути досягнута за умови відбування призначеного покарання застосування положень ст. 75 КК України, а судом апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, не встановлено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні вироку судом першої інстанції було допущена невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що передбачено ст. 414 КПК України та згідно ч. 2 ст. 409 КПК України є підставою для його скасування.
При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність та конкретні обставини вчиненого, вищевказані дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання за відсутністю обтяжуючих обставин і призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього кодексу.
З огляду на вищевикладене, оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 є занадто м'яким, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, апеляційні скарги представника потерпілої та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_9 підлягає скасуванню згідно з ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, з призначенням ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 155 КК України, в межах санкції цієї статті у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. 404, 405, п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника потерпілої та прокуроразадовольнити частково, апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 04.12.2025 року стосовно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок.
Призначити покарання ОСОБА_9 за:
- ч. 1 ст. 155 КК України - 3 (три) років позбавлення волі,
- ч. 2 ст. 125 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді