Справа № 953/466/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 Провадження апел.суду №11-кп/818/616/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст. 185 КК України
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року, стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221130001813 від 25.11.2024,
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Плоске Мукачівського району Закарпатської області, громадянку України, з неповною вищою освітою, незаміжню, яка має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей 2012, 2018, 2020, 2021 року народження, офіційно не працюючу, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання рахується з дня ухвалення вироку - 03 червня 2025 року. На підставі частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано строк її попереднього ув'язнення з 12 грудня 2024 року по 02 червня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2025 резолютивну частину вироку доповнено наступним текстом: «Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 , у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.»
Згідно вироку, 24 листопада 2024 року близько 12 години 00 хвилин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_7 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна у великих розмірах, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні насліди і свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно взяла з вішалки, тим самим таємно викрала сумку чорного кольору, в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 9 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 371 574 грн, та грошові кошти у розмірі 22 000 грн, які належать ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у загальному розмірі 393 574 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною 4 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Крім того, 08 грудня 2024 року близько 16 години 00 хвилин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_7 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні насліди і свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно взяла з тумбочки, тим самим таємно викрала грошові кошти у розмірі 2 600 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 108 153,5 грн, та 30 000 грн, мобільний телефон марки Samsung M21 imei НОМЕР_1 imei НОМЕР_2 , блакитного кольору, в прозорому чохлі, з сім-карткою мобільного оператора Vodafone з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи становить 2 216 гр.
Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у загальному розмірі 140 369,5 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною 4 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не погоджуючись із вироком суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначення ОСОБА_7 покарання, застосувавши при призначенні покарання положення статті 69 або 75 КК України. В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що обвинувачена має на утриманні чотирьох дітей 2012, 2018, 2020, 2021 року народження, має зареєстроване місце проживання, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Як зазначено у апеляційній скарзі захисника, на час звернення з апеляційною скаргою, обвинувачена була вагітна. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття та визнання обвинуваченою своєї вини. Жодних доводів щодо підстав неврахування цих обставин, у вироку не зазначено. Зважаючи на наявність у обвинуваченої дітей та її щире каяття, суд мав можливість призначити обвинуваченій більш м'яке покарання. Судом не розглянуто можливість призначення обвинуваченій покарання із застосування статей 69 або 75 КК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченої, яка просила пом'якшити їй покарання, та її захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченої апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи захисника про можливість призначення обвинуваченій покарання із застосуванням статті 69 КК України заслуговують на увагу. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, врахував, що вона раніше не судима, незаміжня, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей 2012, 2018, 2020, 2021 року народження, офіційно не працевлаштована, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, на час розгляду справи була вагітною.
Відповідно до статей 66, 67 КК України обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, суд першої інстанції не встановив. Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, розмір заподіяної шкоди, яка обвинуваченою не відшкодована, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, репутацію, суд першої інстанції вважав необхідним і достатнім призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією частини 4 статті 185 КК України. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_7 народила п'яту дитину, яка перебуває разом із обвинуваченою. Крім того, ОСОБА_7 пояснила, що одна дитина перебуває під опікою її матері, а інші троє дітей наразі знаходяться з її «цивільним чоловіком». Обвинувачена щиро каялася, визнала, що вчинила неправильно, просила пом'якшити їй призначене покарання.
Відповідно до статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за окремі види злочинів, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Застосовуючи положення статті 69 КК України, суд повинен не просто встановити наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання, а з урахуванням особи винного умотивувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. З урахуванням сукупності усіх встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що щире каяття обвинуваченої та наявність у неї п'ятьох неповнолітніх дітей, один з яких наразі перебуває з обвинуваченою, яка утримується в Закарпатській УВП, є обставинами, що відповідно до статті 66 КК України, пом'якшують покарання, та у даному конкретному випадку істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачена є молодою особою, до ухвалення вироку судом першої інстанції не мала судимості, колегія суддів вважає можливим застосувати при призначенні ОСОБА_7 покарання положення статті 69 КК України, призначивши їй основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 4 статті 185 КК України, у зв'язку із чим вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні. Відповідно до статті 414 КК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України змінити вирок суду та пом'якшити ОСОБА_7 покарання за частиною 4 статті 185 КК України із застосуванням статті 69 КК України, що буде достатнім для її виправлення і перевиховання, відповідатиме принципу індивідуалізації, а також досягненню мети - попередження скоєння нових злочинів. Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 414, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року в частині призначеного покарання - змінити.
Призначити ОСОБА_7 , на підставі статті 69 КК України, за частиною 4 статті 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі частини 5 статті 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_7 зарахувати строк її попереднього ув'язнення з 12.12.2024 по день набрання вироком законної сили - 04.03.2026, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, в той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий:
Судді: