Справа № 631/950/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/412/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категоріяч.1 ст.125 КК України
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 на вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Таранівка Зміївського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, без утриманців, військовозобов'язаного, офіційно не працевлаштованого, раніше судимий вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року за ч.1 ст.111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і йому призначено покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислюється з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року, яким ОСОБА_8 засуджено за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 111-1 КК України, до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, виконувати самостійно.
Як встановив суд, 13 серпня 2025 року близько 21 години 40 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , біля якого у той же час перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . У вказаний час та у вказаному місці між ОСОБА_8 , який знаходився на балконі своєї квартири, та ОСОБА_10 , яка знаходилася біля вищевказаного будинку, відбувся словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин по відношенню один до одного, під час якого у ОСОБА_8 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості. Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 з мотивів виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_10 та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, взяв до правої руки дерев'яну палицю, яка знаходилася у нього в квартирі, підійшов до ОСОБА_10 та наніс останній один удар дерев'яною палицею у область її лівого вуха. Відповідно до висновку експерта № 12-14/76-НВ/25 від 19 серпня 2025 року у ОСОБА_10 виявлено забійну рану лівої вушної раковини, синець у лівій завушній ділянці, які виникли від травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення - удар, можливо способом та у період часу вказаних потерпілою, за 5 - 6 діб до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (пункти 2.3.5. і 2.3.2. «б» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року). Між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, що настали у ОСОБА_10 , мається причинний зв'язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться. Відповідно до висновку експерта № 12-14/77-НВ/25/12-14/76-НВ/25 від 20 серпня 2025 року локалізація, характер та механізм спричинення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 відповідають тому способу, на який вказує вона та свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в ході проведення слідчих експериментів за їх участі.
Таким чином, своїми умисними діями 13 серпня 2025 року ОСОБА_8 вчинив злочин проти здоров'я ОСОБА_10 у виді умисних легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 просить вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальності та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ст.71 КК України, покарання ОСОБА_8 призначити шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років, остаточно призначивши ОСОБА_8 покарання у виді 200 годин громадських робіт та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років, яке відповідно до положень ст.72 КК України, виконувати самостійно.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції при визначенні ОСОБА_8 остаточного покарання не врахував, що обвинувачений вчинив злочин за цим кримінальним провадження в період невідбутої частини покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року, у зв'язку з чим призначив покарання без застосування вимог ч.1 ст.71 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На думку апелянта, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України не у повній мірі врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше судимий, нове кримінальне правопорушення вчинив через невеликий проміжок часу після його засудження за попереднім вироком, стосовно жінки, неодружений, не працює, суспільно-корисною працею не займається, у зв'язку з чим призначив покарання, яке не відповідає загальним засадам призначення покарання, та не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо застосування положень ч.1 ст.71 КК України, однак, заперечували щодо призначення більш суворого покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, було здійснено в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ч.1 ст.125 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряються.
Відповідно ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги прокурора, конкретних обставин справи, а також фактичного змісту вироку, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України.
Так, у частині 2 ст. 50 КК України зазначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, а також відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, холостий, утриманців не має, є військовозобов'язаним, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Нововодолазька центральна районна лікарня» Нововодолазької районної ради Харківської області не перебуває, має постійне місце реєстрації, за яким характеризується задовільно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнано вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 годин громадських робіт та ухвалено рішення щодо самостійного виконання вироку Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року.
Разом з цим, на думку колегії суддів, при призначенні обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 годин громадських робіт, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував фактичні обставини кримінального провадження, а саме вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення стосовно жінки та у стані алкогольного сп'яніння, а також відомості про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, неповнолітніх дітей або батьків похилого віку на утриманні не має, раніше судимий за вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року за ч.1 ст.111-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду.
Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений, будучи раніше судимий за умисне кримінальне правопорушення, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив свою злочинну діяльність, вчинивши майже через 4 місяці нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, під час невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Колегія суддів також враховує, що прокурором у судовому засіданні надані відомості про те, що ОСОБА_8 притягувався 10 квітня 2025 року до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері. Ці обставини підтвердив і обвинувачений і під час апеляційного розгляду.
Зазначені обставини свідчать про небажання обвинуваченого дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві норм та правил поведінки, що свідчить про можливість продовження негативної поведінки в подальшому.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_14 за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді 100 годин громадських робіт не відповідає принципам справедливості, обґрунтованості та співмірності вчиненому, а також не сприятиме запобіганню вчиненню нових аналогічних кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, через невиправдану м'якість.
Крім того, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, колегія суддів також вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року засуджений за ч.1 ст.111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років.
Із формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, у цьому кримінальному провадженні, вбачається, що ОСОБА_8 вчинив 13 серпня 2025 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, тобто у період невідбутого покарання, призначеного вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року.
Разом з цим, суд першої інстанції призначивши обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України, дійшов помилкового висновку щодо самостійного виконання вироку Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в абз. 1 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного покарання чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після оголошення вироку, але до набрання ним законної сили. Під час складання покарань у порядку зазначеної норми остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Вищевказана позиція щодо призначення покарання за сукупністю вироків висловлена також і в постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к та від 14 липня 2021 року у справі №443/806/19.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 01 липня 2020 року у справі №766/39/17, в якій зазначено, що при визначені того, які з правил призначення остаточного покарання підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 243/2528/19 положення ч. 3 ст. 72 КК Укарїни не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КК України, не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів прокурора про те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_8 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню - ст.71 КК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, необхідність застосування більш суворого покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів, відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке, відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, фактичні обставини кримінального провадження, наведені вище а також відомості про особу обвинуваченого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком вчинив у період невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_8 10 квітня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.66 КК України, колегія суддів визнає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, судом апеляційної інстанції визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, але в іншому розмірі, ніж зазначено в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, яке у даному випадку буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, що чітко узгоджується з нормами ст.50 КК України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно листа начальника Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 15 серпня 2025 року, ОСОБА_8 з 02 червня 2025 року перебуває на обліку сектору на підставі вироку Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року.
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_8 належить призначити на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року, який, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України, необхідно виконувати самостійно, однак в іншому розмірі, ніж запропоновано прокурором.
Будь-яких законних підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, в тому числі призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено, оскільки матеріали цього кримінального провадження не містять пом'якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок районного суду в частині призначення покарання скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Поряд з цим належить врахувати, що, відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року у виді 9 років 2 місяців позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 9 (дев'ять) років 2 (два) місяці, яке, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України, виконувати самостійно.
В решті вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий -
Судді: