Іменем України
24 лютого 2026 року
м. Харків
справа №619/866/24
провадження № 22-ц/818/492/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Тулянцева Дениса Сергійовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року, постановлене під головуванням судді Калиновської Л.В., -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Просила встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; внести до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , наступні зміни: відомості про особу батька записати як ОСОБА_4 ; громадянство батька записати « ОСОБА_6 »; прізвище дитини записати « ОСОБА_7 »
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року, заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Внесено до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , наступні зміни: відомості про особу батька записати, як ОСОБА_4 ; громадянство батька записати « ОСОБА_6 »; прізвище дитини записати « ОСОБА_7 ».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Тулянцев Денис Сергійович просить скасувати рішення суду першої інстанції і залишити заяву без розгляду.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи. Зазначає, що при розгляді заяви ОСОБА_1 та відкритті провадження у цивільній справі порядку окремого провадження, судом першої інстанції невірно встановлено, які правовідносини сторін випливають із заявлених вимог і фактичних обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Разом з тим, зі змісту заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шумейко Я.В. убачається, що фактичною метою подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення є мета отримання ОСОБА_1 в наступному, як законною представницею своєї доньки - ОСОБА_5 , права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , яку вже призначено та отримує його мати - ОСОБА_2 , а тому встановлення факту батьківства буде підставою майнової вимоги до останньої та буде порушувати її права і законні інтереси, тобто буде пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Відповідно до мотивувальної частини оскаржуваного рішення одним з доказів факту батьківства ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_5 є висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № CE-19/104-19/17184-БД від 15.01.2025 року. Як вбачається з Висновку експертизи: «1. Встановлено генетичні ознаки (ДНКпрофіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( об?єкт № 1), які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. 2. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об?єкт № 2), які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. 3. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) біологічного зразка померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 3), які наведено у таблиці 2.1 додатку 2. 4. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає не менше ніж 99,9999999959101%». Із зазначеним вище Висновком ОСОБА_2 не погоджується, вважає його неповним, такими, що складений за наявності істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи, а також таким, що викликає сумніви в його правильності. Вказує, що проведення експертизи спочатку було доручено експерту Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України Соколовій А.Д. Проте, у висновку експертизи не зазначено у зв'язку з чим, коли, та на якій підставі проведення експертизи передоручено експерту Копиленко М.Г., експертний стаж якої за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» з 12.09.2024 року. До Висновку експертизи не долучені супровідні документи КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ Дніпропетровської обласної ради» на адресу Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України біологічних зразків померлого ОСОБА_4 . Крім того, у Висновку експертизи не зазначено: ким саме проводився відбір зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичного дослідження у приміщенні Дніпропетровського НДЕКЦ МВС. Вважає, що все вищезазначене є підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що батьківство ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 є доведеним належними та достатніми доказами, що підтверджується висновком Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.01.2025 №СЕ-19/104-19/17184-БД, з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає не менше, ніж 99,9999999959101%». У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Слідного міжрегіонального управління юстиції, відповідний актовий запис №994, серія НОМЕР_2 від 15.09.2023 року.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , матір'ю неповнолітньої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батьком зазначений ОСОБА_8 .
При реєстрації народження доньки запис про батька був зроблений з слів матері, тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Із пояснень Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що проведеною перевіркою архівних даних відділу виявлено актовий запис про народження №994, складений 15.09.2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька в якому зазначені відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , загинув під час виконання своїх службових обов'язків на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність біля населеного пункту Червонопопівка, Сєверодонецького району, Луганської області, що підтверджується: сповіщенням про смерть (загибель) ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.02.2023 року №747; лікарським свідоцтвом про смерть № 895/НЕ від 03.03.2023 року, що видане Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи «Дніпровської обласної ради» на підставі «Адвокатського запиту» вих. №67 від 18.12.2023 року.
23.04.2025 року начальником відділу Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надано копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із висновка експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.01.2025 №СЕ-19/104-19/17184-БД, вбачається, що за наслідками проведеної експертизи, експертом ОСОБА_9 15.01.2025 року складено висновок судової молекулярно-генетичної експертизи.
З даного висновку вбачається, що: «1. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об'єкт № 1), які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. ;
2. Встановлено генетичні ознаки (ДНК профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 2), які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. ;
3. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) біологічного зразка померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 3), які наведено у таблиці 2.1 додатку 2.;
4. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає не менше ніж 99,9999999959101%».
Крім того суд першої інстанції врахував, що грудні 2022 року ОСОБА_1 було придбано обручки. Зі змісту соціальних мереж та особистої переписки убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали блтзькі стосунки та мали намір одружитись.
Як на підставу заяви ОСОБА_1 , посилалася на те, що 27 червня 2022 року по 25 лютого 2023 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 десантно штурмової бригади - ОСОБА_4 . Під час фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали, як чоловік та дружина в АДРЕСА_1 , мали взаємні права та обов'язки, мали спільний побут, вели спільне господарство, мали спільних друзів та разом їздили у гості до своїх батьків. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , загинув під час виконання своїх службових обов'язків на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність біля населеного пункту Червонопопівка, Сєверодонецького району, Луганської області. Заявниця вказує, що 31.10.2023 року нею була подана заява про надання копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на що остання отримала фактичну відмову, через ненадання доказів стосовно підтвердження родинних стосунків з померлим або права на спадкування. Офіційного одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 провести не встигли, через смерть ОСОБА_4 та перебування його, на той момент, у зоні бойових дій. За період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 завагітніла від ОСОБА_4 та вже після його смерті у народила дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , матір'ю неповнолітньої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батьком є ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При реєстрації народження доньки запис про батька був зроблений з слів ОСОБА_1 , тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Також заявниця, ОСОБА_1 зазначає, що під час життя ОСОБА_4 про вагітність ОСОБА_1 був повідомлений фото та відеозвітом в соціальної мережі «Instagram» та на момент свого життя вважав ОСОБА_5 своєю донькою, що підтверджується змістом його повідомлень. Також, ОСОБА_4 будучи усвідомленим про вагітність, в період з 27.06.2022 року по 22.02.2023 року неодноразово, відправляв на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 248 650 гривень, які вона витрачала на власні потреби, харчування, придбання посуду та на купівлю речей для майбутньої новонародженої дитини, чим звітувала ОСОБА_4 в соціальної мережі «Instagram». Також ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 - мати ОСОБА_4 та його брат - ОСОБА_3 не заперечують, що їм було відомо про її відносини з ОСОБА_4 ще до народження доньки. Встановлення факту батьківства має для заявниці юридичне значення, оскільки це відповідатиме інтересам дитини, дасть змогу їй юридично закріпити відомості про батька дитини, який загинув обороняючи свою державу та відповідно отримати передбачені чинним законодавством пільги.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22).
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Обов'язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи заяву (позов) про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
Звертаючись до суду із заявою у справі, що переглядається ОСОБА_1 , посилалася на факт її спільного проживання, певний проміжок часу, з ОСОБА_4 , та їх сумісної підготовки до весілля, а також народження їх спільної дитини, вже після смерті ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_10 . До заяви додані фотознімки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , скріншоти з месенджерів, копії квитанцій банку про перекази коштів від померлого на рахунок заявниці, заявлено клопотання про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.
За результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи було надано висновок експерта № CE-19/104-19/17184-БД від 15.01.2025 року, згідно з яким вірогідність того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складає не менше ніж 99,9999999959101%.
Доказів на спростування висновку експерта ОСОБА_2 не надала.
Висновок суду, про наявність достатніх доказів для встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народжена ОСОБА_1 , відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Даний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2025 року у справі № 576/2871/23.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини (пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , загинув під час виконання своїх службових обов'язків на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність біля населеного пункту Червонопопівка, Сєверодонецького району, Луганської області., з яким вони збирались одружитись. ІНФОРМАЦІЯ_5 після його смерті у ОСОБА_1 народилась дитина - ОСОБА_5 .
У зв'язку із зазначеним просила встановити факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначала, що вказана заява має для неї юридичне значення, оскільки це відповідатиме інтересам дитини, дасть змогу їй юридично закріпити відомості про батька дитини, який загинув обороняючи свою державу та відповідно отримати передбачені чинним законодавством пільги.
Посилання представника апелянта на той факт, що з вимог даної заяви вбачається спір про право, оскільки метою подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення є отримання ОСОБА_1 в наступному, як законною представницею своєї доньки - ОСОБА_5 , права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 є безпідставним.
Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 не потребує в подальшому звернення до суду для вирішення спору про право.
Доводи щодо наявності спору про право не грунтуються на законі.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Рішення суду ухвалено з додерженням вимог матеріального та процесуального права.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Тулянцева Дениса Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова