Справа № 344/2842/26
Провадження № 11-сс/4808/117/26
Категорія ст. 199 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12025181010002244 щодо підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 127 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 на строк 60 днів, в межах строку досудового розслідування,до 17 квітня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України. Прокурором також доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_8 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 127 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не встановлено усіх інших осіб, щодо яких підозрюваний застосовував насильство, таким чином ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі реальні анкетні дані осіб. З урахуванням відомих ОСОБА_8 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, не перебуваючи під вартою він зможе вступати у поза процесуальні відносини із вищевказаними особами, надавати їм поради чи схиляти їх до дачі певних показань в ході слідства. Вказане створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких. Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу. Крім того, обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв'язки для незаконного впливу на осіб, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення протиправних дій, пов'язаних із насильством над військовозобов'язаними. Під час досудового розслідування встановлено, що до П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові надходила велика кількість повідомлень, про вчинення катувань, перевищення повноважень та побиття військовозобов'язаних працівниками Верховинського РТЦК, що свідчить про систематичність вказаних правопорушень.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, змінити запобіжний захід з тримання під вартою щодо ОСОБА_8 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням браслета та визначенням обов'язків, або визначити розмір застави в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Вважає, що слідчий суддя задовольнив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без належного аналізу всіх обставин та матеріалів, без врахування фактичних підстав для ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначене, у свою чергу призвело до постановлення необґрунтованого судового рішення про продовження найбільш суворого запобіжного заходу.
Сторона захисту зазначає, що кримінальне провадження 12025181010002244 від 14 листопада 2025 зареєстровано за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, однак підозра ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14 листопада 2025 не повідомлялась ні до перекваліфікації, ні після, а тому в цій частині постанова прокурора є щонайменше неправдивою, вводить в оману слідчого суддю (суд апеляційної інстанції) та спотворює фактичні обставини кримінального.
Стверджує про протиправність прийнятих прокурором ОСОБА_9 постанов від 10.12.2025, у тому числі й постанов про об'єднання кримінальних проваджень №62025140150000865 від 18 листопада 2025 року та кримінального провадження №12025181010002244 від 14 листопада 2025 року і визначення підслідності здійснення досудового розслідування.
Вказує, що слідчий суддя не взяв до уваги повідомлення про зміну підозри від 17 лютого 2026 року, та не врахував наступне:
-розбіжність щодо фактичних обставин зазначених потерпілим ОСОБА_11
в його повідомленні про злочин; в протоколі допиту потерпілого; слідчого експерименту за його участю зафіксованому на відеозапис та переглянутому в судовому засіданні за вимогою сторони захисту;
- розбіжність показів потерпілого щодо наявності в нього тілесних ушкоджень та хірургічного втручання у порівнянні в судовому засіданні з медичними документами наданими стороною захисту, відповідно до яких, ОСОБА_11 пройшов медичний огляд 12.11.2025, визнаний придатним до військової служби, скарг на здоров?я чи інших скарг не мав, що й засвідчив своїми підписами. ОСОБА_11 стверджує, що флюрографію так і не пройшов, натомість в матеріалах кримінального провадження міститься відповідний взірець; ОСОБА_11 був мобілізований у передбачений законом спосіб, доставлений до військової частини у АДРЕСА_1 та зарахований у списки;
- розбіжність в показанях ОСОБА_11 та свідків;
- відсутність у органу досудового розслідування та прокурора будь - яких медичних документів, які б підтверджували наявність тілесних ушкоджень у потерпілого чи той факт, що йому проведено хірургічне втручання; формальне проведення впізнання підозрюваного потерпілим та свідками по фотографіях порівнюючи, які на різних фототаблицях, неозброєним оком видно, що фото різні, а на одній із таблиць взагалі не має фото підозрюваного, але впізнали саме його;
- проведення слідчого експерименту з потерпілим тобто слідчу дію, яку сам слідчий визнав процесуально неспроможною, оскільки провів її в службовому кабінеті замість місця ймовірно вчиненого злочину.
Сторона захисту наголошує, що ризики, які були підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час значно зменшилися, а тому подальше тримання під вартою є необґрунтованим, та необхідно змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням браслета чи визначити заставу.
Підсумовує, що продовження до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, буде становити невиправдане та непропорційне втручання в його право на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним в демократичному суспільстві, а тому подальше утримання ОСОБА_8 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки інтереси правосуддя не потребують подальшого тримання під вартою підозрюваного військовослужбовця, учасника бойових дій, підполковника ОСОБА_8 .
В судовому засіданні апеляційного суду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_10 просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу слідчого судді, запобіжний захід змінити;
- прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження є саме рішення слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 від 17 лютого 2026 року, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Суд апеляційної інстанції враховує приписи ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини відносно обмеження права на свободу і особисту недоторканість та щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На думку суду апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя, правильно послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_8 , будучи військовою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто представником держави в розумінні п. 1 примітки до ст. 127 КК України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб із головним сержантом - командиром 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 сержант ОСОБА_12 та стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_13 й іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями даного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, всупереч вимогам ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в період часу приблизно з 23:05 по 23:20 год. 11.11.2025, перебуваючи в приміщенні КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Верховинський район, с-ще Верховина, вул. Невестюка, 2, будучи обуреним відмовою ОСОБА_11 проходити медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, задля примушення останнього до проходження флюорографії, наніс йому в загальному не менше дев'ятнадцяти ударів кулаком правої руки в область паху та статевих органів, а також бризнув потерпілому не менше двох разів сльозогінним балончиком в обличчя, в той час, коли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші вищезгадані невстановлені на даний час військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 тримали потерпілого за руки і ноги, а потім одягнули йому на руки металеві кайданки, після чого ОСОБА_11 залишили наполовину роздягнутого лежати на бетонній підлозі протягом не менше 10 хвилин, а згодом й у службовому автомобілі марки «Peugeot» моделі «Boxer» даного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відкритими дверима, внаслідок чого потерпілому спричинено сильний нестерпний фізичний біль, моральні страждання та приниження його гідності як чоловіка, чим вчинив катування, тобто умисне діяння спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, представником держави, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 127 КК України.
21 листопада 2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
22 листопада 2025 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
10 грудня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 підтвердив, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10 грудня 2025 року від отримав, зміст йому зрозумілий, та на повідомлені про зміну раніше повідомленої підозри міститься підпис ОСОБА_8 (а.п. 95).
Тому колегія суддів вважає доводи сторони захисту з цього приводу такими, що спростовуються матеріалами провадження.
Той факт, що ОСОБА_8 не відсторонений від посади, колегія суддів вважає, що не впливає на обґрунтованість підозри і на наявність ризиків зазначених у судовому рішенні.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 .
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дванадцять років позбавлення волі.
15 січня 2025 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
17 лютого 2026 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14.11.205 року до шести місяців, тобто до 21.05.2026 року.
На думку суду апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 слідчий суддя, правильно послався на обґрунтованість підозри, що підтверджується наведеними у клопотанні даними разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - повідомленням ОСОБА_11 від 18.11.2025, рапортами старшого оперуповноваженого 4 ОВ ТУ ДБР у м. Львові від 18.11.2025, 19.11.2025 та 01.01.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом впізнання зі свідком ОСОБА_14 від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 20.11.2025 та 04.12.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 18.11.2025, протоколом освідування потерпілого ОСОБА_11 від 18.11.2025, протоколом впізнання з потерпілим ОСОБА_11 від 18.11.2025 та 08.12.2025, протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_11 від 09.12.2025, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 21.11.2025 та 10.12.2025 та іншими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що слідчий суддя досліджує обставини злочину лише щодо пред'явленої підозри, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування ще триває, встановлюються нові фактичні дані, перевіряються обставини.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним ОСОБА_8 дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається орган досудового розслідування, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_8 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 127 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не встановлено усіх інших осіб, щодо яких підозрюваний застосовував насильство, таким чином ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі реальні анкетні дані осіб. З урахуванням відомих ОСОБА_8 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, не перебуваючи під вартою він зможе вступати у поза процесуальні відносини із вищевказаними особами, надавати їм поради чи схиляти їх до дачі певних показань в ході слідства. Вказане створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких. Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу. Крім того, обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв'язки для незаконного впливу на осіб, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення протиправних дій, пов'язаних із насильством над військовозобов'язаними. Під час досудового розслідування встановлено, що до П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові надходила велика кількість повідомлень, про вчинення катувань, перевищення повноважень та побиття військовозобов'язаних працівниками Верховинського РТЦК, що свідчить про систематичність вказаних правопорушень.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінального правопорушення, відомостей, що характеризують особу підозрюваного, його поведінку під час досудового розслідування, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
На даний час стороною обвинувачення доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти відповідним ризикам, та, що у разі відмови у задоволенні клопотання про продовження строку такого запобіжного заходу, застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, існує значна ймовірність того, що підозрюваний ОСОБА_8 порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя правильно задовольнив клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту про відсутність підстав для подальшого тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Посилання сторони захисту на нібито суперечності у показаннях потерпілого та інших доказах не спростовують наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, на стадії вирішення питання про запобіжний захід слідчий суддя не здійснює оцінку доказів з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою, а лише перевіряє наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених законом.
Наведені захисником обставини щодо можливих розбіжностей у показаннях потерпілого, а також посилання на відсутність окремих медичних документів, є предметом дослідження під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду по суті, і на даній стадії кримінального провадження не можуть бути підставою для висновку про відсутність обґрунтованої підозри.
Доводи захисника щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту або застави, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки такі заходи не здатні належним чином запобігти зазначеним ризикам.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо особливо тяжкого злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а саме в катуванні, вчиненому представником держави з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені як в апеляційній скарзі, так і доповненні до апеляційної скарги захисником доводи, не можуть бути підставою для зміни застосованого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України на більш м'який.
За таких обставин, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12025181010002244 за ч. 3 ст. 127 КК Українизалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5