Справа № 636/6241/25 Провадження 3/636/107/26
05.03.2026 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., за участю секретаря судового засідання Караулової О.М., представника ОСОБА_1 - адвоката Козловської Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП№1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Дзвиняча, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №912800 від 22.06.2025 вбачається, що 22.06.2025 о 22:45 год. в с-щі Великий Бурлук Куп'янського району Харківської області по вул. Декоративна водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Suzuki Grand Vitara н.з. НОМЕР_3 , зареєстрований на БО БФ «З божою допомогою», з явними ознаками алкогольного сп'яніння (стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у на місці зупини транспортного засобу або у медичному закладі водій категорично відмовився.
ОСОБА_2 до суду не з'явився.
Адвокат Козловська Т.В. через систему «Електронний суд» надала клопотання про закриття провадження, в якому зазначила наступне. 22.06.2025 стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №912800 про порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, в якій вказано, що водій керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка ,що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Однак, ОСОБА_2 вважає і наполягає на тому, що в його діях (бездіяльності) відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому у справі вбачаються підстави для закриття провадження з огляду на викладені нижче доводи.
Складений протокол вважають незаконним, оскільки прийнятий з порушенням норм законодавства, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Відповідно до Наказу від 09 листопада 2015 року № 1452/735 “Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З наданого відеозапису жодна з вищевказаних ознак у ОСОБА_2 виявлено не було, що не дає підстав вважати його таким, що перебуває у стані сп'яніння, і, відповідно, не дає законної підстави для пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння. У ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп'яніння. Крім того, має бути встановлено факт роз'яснення прав особи, а також виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак. За наведених обставин, у конкретному випадку, можна говорити, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_2 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак сп'яніння.
Особливої уваги заслуговує характер відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння. Слід звернути увагу, що клієнт опинився під значним психологічним тиском, оскільки поліцейський одразу повідомив про майбутнє складання протоколу ще до пропозиції проведення огляду. Така поведінка створила у клієнта відчуття неминучості адміністративного стягнення, що прямо вплинуло на його рішення відмовитися від огляду. Виходячи з цього, дії клієнта не можна кваліфікувати як ухилення від обов'язку; вони є наслідком нав'язаного психологічного тиску та усвідомлення неминучості наслідків. Цей факт підкреслює відсутність умислу порушити закон і підтверджує правомірність поведінки клієнта, що може слугувати підставою для закриття провадження або врахування при оцінці його дій у суді. ОСОБА_2 не висловив чіткої відмови від проходження огляду, а лише промовчав. Працівники поліції не зафіксували цього промовчання належним чином у протоколі, що свідчить про формальний і поверхневий підхід до оформлення матеріалів справи. Така обставина ставить під сумнів достовірність протоколу та законність отриманих доказів, адже відсутня належна фіксація позиції особи, яка перебувала у стані психологічного тиску. Таким чином, нібито “відмова» від огляду не є результатом свідомого, обдуманого волевиявлення, а наслідком попереднього поза камерою спілкування, з елементами психологічного тиску.
Працівники поліції під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 посилалися виключно на комендантську годину як підставу для своїх дій. Однак сама по собі комендантська година не є законною підставою для зупинки конкретної особи чи транспортного засобу без наявності інших передбачених законом підстав, таких як порушення правил дорожнього руху, підозра у вчиненні правопорушення або необхідність перевірки документів. Тому зупинка ОСОБА_2 є безпідставною, що ставить під сумнів законність усіх подальших дій працівників поліції та достовірність складеного протоколу. Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України "Про національну поліцію" вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у статті 35 Закону України "Про національну поліцію". Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, пунктами 1, 3 частини 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема у разі, якщо водій порушив ПДР України, тощо. Як було встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Проте, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Законом України від 13.12.2022 № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», КУпАП доповнено спеціальною нормою статтею 266-1 «Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції». Тобто, направлення/огляд зазначених осіб на стан наркотичного сп'яніння має відбуватися лише у відповідності до цих положень Кодексу. Так, згідно з частинами 2, 4, 5, 6, 7 та 8 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного сп'яніння та виконують обов'язки військової служби, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан сп'яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння в інших закладах забороняється. Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Під час проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан сп'яніння та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. від На виконання вимог частини 7 ст. 266-1 КУпАП постановою Кабінету Міністрів України 12.01.2024 № 32 затверджено Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32). Так, відповідно до п. 3 Порядку № 32 огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння). Огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Слід зазначити, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) Відповідно до ч. 1 статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається: (1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту для громадян, призваних на строкову військову службу; (2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; (3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; (4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; (5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; (6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII). Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII). Відповідно до ч. 4 ст. 24 цього Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); (4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; (5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Звертаю увагу суду, що під час складання протоколу та проведення відеофіксації було проігноровано військовий статус підзахисного ОСОБА_2 . У самому протоколі зазначено, що він є військовослужбовцем, однак працівники поліції не вчинили жодних дій для перевірки та належного документального відображення цієї обставини. Більше того, на відеозаписі зафіксовано, що вже на 02:15 хв. ОСОБА_3 прямо повідомляє працівникам поліції про свій статус, надає відповідні документи проте ця інформація не викликає у них жодної реакції та залишається проігнорованою. Така бездіяльність суперечить вимогам ст. 251 КУпАП, якою передбачено обов'язкове та повне встановлення даних про особу правопорушника. Нехтування зазначеними вимогами свідчить про формальний підхід працівників поліції, а також про істотні недоліки у складанні матеріалів справи, що безпосередньо впливають на її об'єктивність та законність. Інспектором поліції у відношенні діючого військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 912800 від 22.06.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 на даний час перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою в/ч від 02.08.2025 року № 3901А,довідкою № 14727/А від 02.08.2025 р та військовим квитком серії НОМЕР_4 , посвідченням НОМЕР_5 . Таким чином статус військовослужбовця підтверджено. Як установлено та підтверджується усіма матеріалами справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ОСОБА_2 , є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби, і проведення його огляду ініційовано не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Таким чином, у даній справі працівники поліції проігнорували ключову обставину - статус ОСОБА_2 як військовослужбовця, що зобов'язувало їх діяти виключно в межах процедури, визначеної ст. 266-1 КУпАП.
Ба більше, ще до проведення будь якого огляду особі було повідомлено, що протокол обов'язково буде складено. Така поведінка працівників поліції створила для ОСОБА_2 ситуацію психологічного тиску та відчуття безвихідності, адже незалежно від результатів огляду чи наданих пояснень він усвідомлював неминучість складання протоколу. Це не лише ставить під сумнів об'єктивність та законність отриманих доказів, але й свідчить про упередженість та формальний підхід правоохоронців до виконання своїх обов'язків. У результаті матеріали справи складені з істотними порушеннями, що виключає можливість визнання їх належними та допустимими доказами. З огляду на викладене вище, приходжу до висновку, що у справі відсутні достатні, належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху за обставин, які викладені у протоколі, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Крім того адвокат Козловська Т.В. через систему «Електронний суд» надала клопотання про визнання процедури огляду недійсною, в якому зазначила наступне. Працівниками поліції при складанні даного адміністративного матеріалу також були допущені порушення порядку огляду ОСОБА_2 як військовослужбовця, які зокрема полягали в наступному. Так, матеріали даної справи містять докази того, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , а отже це вказує на особливий правовий статус ОСОБА_2 як військовослужбовця, для яких КУпАПом визначено окремий порядок огляду, регламентований ст. 266-1 КУпАП. Військовослужбовець ОСОБА_2 за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано. Тому вся процедура огляду, яку поліцейські застосували до ОСОБА_2 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. До того ж, згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми. Згідно ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до імперативних приписів ч. 6 ст. 266 КУпАП, ч. 9 ст. 266-1 КУпАП та п. 22 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності порушень вимог встановленого законодавством порядку до проведення огляду на стан сп'яніння, такий огляд вважається недійсним. Провадження під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, без забезпечення прав і законних гарантій особи, що притягається до адміністративної відповідальності із суворим дотримання законності (ст. 7 КУпАП) призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, право знайомитися з матеріалами справи, на підставі яких уповноважена особа приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, подавати докази по справі, давати пояснення, тощо.
В судовому засіданні адвокат Козловська Т.В. просила закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб факт керування транспортним засобом, згода/відмова саме водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та згода/відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:
-перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);
-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння;
-якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);
-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння; в стані наркотичного чи іншого сп'яніння; під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №912800 від 22.06.2025, акт від 22.06.2026 б/н (з якого вбачається фіксування наявності трьох ознак алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду) та направлення від 22.06.2025 б/н на огляд алкогольного сп'яніння (з якого вбачається фіксування наявності трьох ознак алкогольного сп'яніння та непроведення огляду у зв'язку з відмовою), компакт-диск із відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження.
До суду викликався інспектор ОСОБА_4 проте на виклик суду не з'явився.
Щодо наданих доказів зазначаю наступне.
З наданого відеозапису вбачається момент зупинки транспортного засобу Suzuki (з надано запису встановити реєстраційний номер автомобіля не вдалося). Після зупинки автомобіля до транспортного засобу пішов інспектор, а інспектор, з чиєї бодікамери велася фіксація, залишився у патрульному автомобілі, тому початок бесіди з водієм не зафіксовано. В подальшому інспектор, з чиєї бодікамери велася фіксація, підійшов до водія та бесіда велася про момент зупинки та роздачу інтернету. Після цього інспектор повідомив водію, що стосовно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Після висловлення думки водія з цього приводу інспектор запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, роз'яснив процесуальні права. На пропозицію пройти огляд водій не відповів, після чого інспектор повторно повідомив, що буде складено протокол про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином встановлено що: процедура проходження огляду на стан сп'яніння співробітниками поліції не дотримана, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку не зафіксована.
Таким чином наданим з відеозапису вбачається порушення співробітниками поліції передбаченого законодавством порядку прийняття відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в разі виявлення у водія ознак сп'яніння.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП є абсолютно визначеною та за своєю структурою є складною нормою права, тобто містить два або більше обов'язкових правил поведінки та закріплює однозначне правило поведінки, а саме керування транспортними засобами особами:
- в стані алкогольного сп'яніння;
- в стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
-під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку із наведеним правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП кваліфікується за пунктом 2.5, пунктом 2.9 «а», 2.10 «є» ПДР України.
Суд звертає увагу на вимоги частини 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», де зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, крім іншого, статтями 124, 130 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями статті 256 КУпАП вказано, що у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.
З огляду на викладена та враховуючи вищевказані положення законодавства, апеляційний суд звертає увагу, що кваліфікувати вчинене особою адміністративне правопорушення, є виключною компетенцією суб'єкта уповноваженого на складання протоколу.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому, суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу.
За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке по суті, судом підтримується (рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08).
Разом з цим, якщо суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дійде висновку, що дії порушника кваліфіковано невірно, він має звернутися до положень пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП, за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Така позиція викладена у постанові Харківського апеляційного суду від 29.04.2025 у справі №636/6674/24 (н/п 33/818/655/25).
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно п.7 частини І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Таким чином, належних та допустимих доказів того, що 22.06.2025 ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння зафіксована та отримана у передбаченому законодавством порядку, - матеріали справи не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд на стан сп'яніння, висновок та акт, дані отримані в ході перегляду даних відеозапису, суд не може визнати беззаперечними доказами, які поза розумним сумнівом факт відмови ОСОБА_2 від огляду на стан сп'яніння у визначеному ст. 266 КУпАП порядку.
Виниклі сумніви щодо факту відмови ОСОБА_2 від огляду на стан сп'яніння суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності відмови його від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, при розгляді справи встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а відповідно і відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає обов'язковому закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 248-249, 279, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Золотоверха