Справа № 673/501/25
Провадження № 2/673/67/26
06 березня 2026 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Мартинюка В.Б.
за участю: секретаря судового засідання - Кухар С.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Орябка М.В.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Ковпака М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Деражня справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору органи опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області та виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір'ю неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Батьком дітей є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24.08.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.
ОСОБА_1 зазначає, що під час спільного проживання відповідач зловживав алкогольними напоями, внаслідок чого між сторонами виникали постійні конфлікти. У серпні 2023 року вона разом із дітьми була змушена залишити місце спільного проживання. Після припинення спільного проживання зі ОСОБА_2 , життям дітей не цікавиться, участі у їх вихованні не бере, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належних умов для їх життя та розвитку.
Також позивачка вказує, що відповідач постійно вживає алкогольні напої, що, на її думку, негативно впливає на дітей та створює небезпеку для їх нормального розвитку.
Крім того, позивачка зазначила, що 18.11.2023 року вона уклала шлюб з іншим чоловіком, з яким проживає разом із дітьми, який піклується про них, забезпечує їх матеріально та бере участь у їх вихованні.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей, позивачка просить суд позбавити батьківських прав відповідача - ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою судді від 09.05.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в зазначеній справі та призначено підготовче засідання. Залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору органи опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області та Деражнянської міської ради Хмельницької області.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Проте, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Ягодіної Т.В. у розгляді судових справ, зазначену справу передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями Деражнянського районного суду Хмельницької області.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу визначено до розгляду судді Мартинюку В.Б.
Ухвалою суду від 22 січня 2026 року суддею Мартинюком В.Б. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягаючи на позбавленні відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як таке, що буде відповідати інтересам дітей, вказуючи на підстави викладені у позові.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що не може надавати допомогу у зв'язку з раніше отриманим пораненням та контузією. Проти задоволення позовних вимог не заперечує, якщо так буде краще для дітей. Востаннє бачився з дітьми у 2023 році, оскільки позивачка виїхала. З дітьми спілкувався по телефону, однак у певний момент спілкування припинилося, причин цього він не розуміє, оскільки йому повідомили, що дитина зламала або загубила телефон. Майнової допомоги дітям не надає, проте не заперечує проти її надання. Проживає за рахунок дружини.
Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що, за словами відповідача, колишня дружина не надає йому можливості спілкуватися з дітьми. Водночас позиція відповідача з цього приводу змінювалася, однак наразі він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, оскільки вважає, що так може бути краще для дітей. Покладається на думку суду.
Судом, в присутності законного представника - матері, було заслухано дітей старше 10 років:
ОСОБА_3 , яка у судовому засіданні 29.01.2026 року пояснила, що не спілкується з батьком близько трьох років. Він не пише їй і не телефонує. За її словами, стосунки були погані, оскільки батько вживав алкоголь та постійно сварився з матір'ю.
ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні 27.01.2026 року пояснила, що не проти позбавлення батьківських прав її батька. Не пам'ятає коли останній раз бачила та розмовляла з батьком. Подарунків на дарував.
ОСОБА_4 , який у судовому засіданні вказав, що хоче щоб батька ОСОБА_2 позбавили батьківських прав, тому що він пив, бив їх та матір. Останній раз бачив батька і розмовляв з батьком кілька років тому.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник органу опіки і піклування виконавчого комітетуДеражнянської районної ради Хмельницької області подав до суду заяву про проведення розгляду справи у їхню відсутність.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно з статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.02.2023 року, який згідно рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24.08.2023 року було розірвано.
Від означенного шлюбу у них народилися донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані та проживають спільно із матір'ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок, на підтвердження фактичних обставин справи, що стосуються участі батьків у вихованні та утриманні дітей, до матеріалів додаються характеристики з навчальних закладів, які засвідчують наступне.
Згідно з характеристикою Берегівського ліцею «Платан», ОСОБА_4 (2012 р.н.) навчається у закладі з 2023 року та зарекомендував себе як старанний і дисциплінований учень. У той час як дитина демонструє належний рівень розвитку та соціалізації, закладом зафіксовано, що питаннями навчання хлопця активно цікавиться лише вітчим, який підтримує постійний зв'язок із класним керівником та відвідує батьківські збори.
Аналогічна ситуація спостерігається і щодо молодших дітей. Характеристика ОСОБА_7 (2020 р.н.) та ОСОБА_6 (2018 р.н.) із закладу дошкільної освіти №14 «Бджілка» свідчить, що діти є спокійними, доглянутими та успішно проходять програму розвитку. Документи чітко підтверджують, що супровід дітей до закладу та комунікацію з педагогами здійснюють виключно мати та вітчим. Щодо біологічного батька, закладами зафіксована його повна відсутність у виховному процесі з 2023 року: він не з'являвся на дитячих заходах та не брав участі в житті дітей, що об'єктивно зумовлено його проживанням в іншому населеному пункті.
Щодо старшої доньки, ОСОБА_3 (2008 р.н.), характеристика з Берегівського медичного фахового коледжу вказує на її високу академічну успішність (середній бал 4,9) та зразкову поведінку. Важливо зазначити, що вся комунікація керівника академічної групи стосовно навчання та життєдіяльності студентки також здійснюється лише через матір. Таким чином, подані матеріали в сукупності підтверджують, що внаслідок територіальної віддаленості біологічного батька, основне навантаження щодо виховання, навчання та щоденного догляду за всіма дітьми фактично несуть мати та вітчим.
Мати дітей - позивач по справі наразі перебуває у повторному шлюбі з іншим чоловікомз яким проживає разом із дітьми, який піклується про них, забезпечує їх матеріально та бере участь у їх вихованні.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради, який розглянув матеріали справи №673/501/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
У висновку зазначено, що шлюб між сторонами розірвано у 2023 році. Після розірвання шлюбу п'ятеро дітей залишилися проживати з матір'ю. Діти проживають разом із матір'ю та її чоловіком за адресою у місті Берегове Закарпатської області. Мати працює, має стабільний дохід, забезпечує належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, діти забезпечені необхідним, мають окремі кімнати, вихованням та утриманням займаються мати та вітчим.
Згідно з інформацією навчальних закладів, батько дітей у їхньому житті участі не бере, навчанням та розвитком дітей не цікавиться, батьківські збори не відвідує, контакту із закладами освіти не підтримує. Діти тривалий час не спілкуються з батьком.
З моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей, не цікавиться їхнім фізичним, психічним та духовним розвитком, не підтримує з ними зв'язку та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Враховуючи зазначені обставини, а також вимоги статей 150, 157 та 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування дійшов висновку, що доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей.
Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Тобто на думку суду висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків із виховання, а також установити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Таким чином, позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності (виключного та надзвичайного засобу впливу на недобросовісних батьків). Зазначений захід застосовується судом лише тоді, коли інші засоби впливу виявилися безрезультатними, змінити поведінку батьків на краще неможливо та за наявності вини у їхніх діях. З огляду на характер такого заходу, він не може застосовуватися за відсутності достатньої необхідності.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках, за наявності доведеності винної поведінки одного з батьків або обох, з урахуванням характеру такої поведінки, особи батька чи матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) та поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Водночас, аналізуючи відсутність біологічного батька, ОСОБА_2 , у житті дітей з 2023 року, суд приходить до висновку, що дана обставина не є беззаперечним доказом свідомого ухилення від виховання. Зокрема, судом враховано, що відповідач проживає в іншому населеному пункті, що створює об'єктивні перешкоди для його щоденної участі в житті дітей та відвідування навчальних закладів. Крім того, пояснення відповідача щодо отриманого поранення та контузії, а також його скрутний фінансовий стан, вказують на наявність поважних причин, які перешкоджали йому повноцінно виконувати свої обов'язки.
Зважаючи думку дітей, які не заперечують проти позбавлення прав, суд зауважує, що озвучена у судовому засіданні місцевого суду думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Також суд звертає увагу на те, що позивачкою та її представником не було надано доказів щодо того, що відповідач жорстоко поводився з дітьми чи є хронічним алкоголіком або наркоманом.
Попри згоду відповідача з позовом, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який може бути застосований лише за умови доведеності винної та свідомої протиправної поведінки батька. Оскільки в даному випадку самоусунення відповідача частково зумовлене зовнішніми обставинами (станом здоров'я та територіальною віддаленістю), суд вважає за необхідне надати батькові можливість змінити ставлення до виховання дітей, попередивши його про необхідність виконання батьківських обов'язків у майбутньому.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до нього крайнього заходу впливу - позбавлення його батьківських прав, а тому в позові слід відмовити.
При цьому, з метою забезпечення справедливої рівноваги прав дитини та батька, відповідача у справі, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків протягом одного року.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не сприятиме захисту інтересів дітей щодо їхнього права на батьківське піклування, не відповідатиме їхніми інтересам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 258, 259, 263-268, 273, 293 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору органи опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області та виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і покласти на органи опіки та піклування Деражнянської міської ради Хмельницької області та Берегівської міської ради Закарпатської області контроль за виконанням ОСОБА_2 обов'язків стосовно дітей протягом одного року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
- відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_2 .
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
1) орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області -Закарпатська область, м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, 7, ЄДРПОУ 04053683.
2) орган опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області місце знаходження: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 13, ЄДРПОУ 43974522.
Повний текст рішення складено 06.03.2026 року.
Суддя: В. Б. Мартинюк