Справа № 461/1735/26
Провадження № 2-о/461/42/26
про залишення заяви без руху
06.03.2026 м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення,
заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Коротинська А.П., 05.03.2026 звернувся в суд із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна. Окрім цього, просить зобов'язати Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити актовий запис про народження заявника, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна та видати свідоцтво про народження на підставі рішення суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, встановлені обставини, які свідчать про невідповідність заяви вимогам цивільно-процесуального кодексу, з огляду на таке.
Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статті 175, 177, 318 ЦПК України.
Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У ч.2 ст.315 ЦПК України вказані умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які наведені у ч.1 ст.315 ЦПК України. До таких умов віднесено: встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт; встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
В порушення наведених вимог, заявником в заяві не зазначено мету встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема у заяві не обґрунтовано, чому факт, який просить він встановити, є саме юридичним, оскільки не вказані, які саме зараз у нього виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права та яке це має значення. Натомість у заяві зазначено лише, що встановлення даного факту є необхідним, так як інший шлях (адміністративний) вичерпано. Також зазначено, що заявник ОСОБА_1 потребує встановлення факту свого народження для реалізації своїх цивільних прав, зокрема для оформлення документів, що посвідчують особу, та інших юридичних дій, однак не надано доказів, які свідчать про неможливість оформлення таких документів та не зазначено яких саме, а також не конкретизовано для яких саме інших юридичних дій необхідне встановлення цього факту.
Більше того, у самій заяві заявником вказано, що про його народження було складено актовий запис №1577, у зв'язку з чим було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 28 квітня 1988 року, відтак у заявника є необхідність отримання дубліката свідоцтва. До заяви долучено відповідь на адвокатський запит Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.12.2025 №454/33.21-02-17, у якій зазначено, що на адвокатські запити документи, підтверджуючі факт реєстрації не надаються. Також заявнику роз'яснено порядок поновлення втрачених актових записів відповідно до «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії», однак заявник ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували, що він використав усі можливості отримати чи відновити документ, який посвідчує його факт народження, тобто що він особисто звертався в органи державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про поновлення втраченого актового запису та отримав відповідну відмову.
Також, всупереч вимогам п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, заява не містить підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім цього, звертаю увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у межах якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів.
Разом з тим, заявником ОСОБА_1 у заяві про встановлення юридичного факту зазначено вимогу - зобов'язати Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити актовий запис про народження заявника, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна та видати свідоцтво про народження на підставі рішення суду.
За своєю правовою природою дана вимога є вимогою позовного характеру та не відповідає переліку вимог у справах окремого провадження, передбаченому ст. 315 ЦПК України, відтак не може бути предметом розгляду в окремому провадженні.
Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи наведене, заяву слід залишити без руху, про що повідомити заявника, надавши строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 185, ст. ст. 260, 261 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.
Про залишення заяви без руху повідомити заявника та надати строк для усунення недоліків, зазначених в описовій частині ухвали - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Учасник справи може отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://gl.lv.court.gov.ua/.
Суддя Ольга КРОТОВА