Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 335/12478/23
Провадження №: 2/332/86/26
06 березня 2026 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Сінєльнік Р.В., при секретарі Васильченко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» ( місцезнаходження: 01032 м.Київ вул.. С.Петлюри , 30 до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача та визнання пункту кредитного договору недійсним,-
АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 4404632025, відповідно до умов якого фінансова установа перерахувала на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 81650,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою 0,01 % річних від суми боргу за договором та 3,00 % щомісячних відсотків від суми кредиту. За Кредитним договором позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 4632025 , який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору); всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» та з якими позичальник ознайомився до укладання цього Договору та до яких позичальник приєднався підписавши цей Договір (п. 2.1. Договору); цей договір, паспорт кредиту №4632025№ та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» складають єдиний кредитний договір. Позичальник підтвердив, що отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Відповідач умови кредитного договору не виконувала, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернула, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 110441,64 грн., з яких: 63842,11 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 9,88 грн. заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена); 46589,65 грн. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена).
30.03.2020 року права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016. Відповідно до умов цього Договору та витягу з реєстру права вимоги позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 4404632025 від 27.03.2020 року. Про зміну кредитора відповідач був повідомлений. Через неналежне виконання відповідачем умов договору, станом на 30.10.2023 року виникла заборгованість в розмірі 110441,64 грн., яку позивач просить суд стягнути разом із судовими витратами з відповідача.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи(том 1, а.с.118).
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 року позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 4404632025 від 27.03.2020 року, станом на 30.10.2023 року в розмірі 110441,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. (том 1, а.с. 134-136).
Не погоджуючись з заочним рішенням від 26.06.2024 року відповідач ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Працевитого Г.О. 19.07.2024 року через систему «Електронний суд» звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення по справі(том 1 , а.с. 139-145).
Ухвалою суду від 25.07.2024 року вказану заяву було залишено без руху(том 1, а.с. 151-152).
02.08.2024 року недоліки заяви про перегляд заочного рішення було усунуто , суду надано уточнену заяву про перегляд заочного рішення від 30.07.2024 (том 1, а.с. 159-174).
Ухвалою суду від 02.08.2024 року заяву ОСОБА_1 в особі представника -адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про перегляд заочного рішення від 26.06.2024 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - прийнято до розгляду та призначено судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 16 вересня 2024 року на 12-00 год. (том 1 , а.с. 181).
Ухвалою суду від 16.12.2024 року заяву ОСОБА_2 в особі її представника - адвоката Працевитого Г. О. про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 року у цій справі скасовано та призначено справу до слухання у судовому засіданні(том. 1 , а.с.214).
27.12.2024 року представником відповідача - адвокатом Працевитим Г.О. подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ТАСКОМБАНК», про захист прав споживача та визнання недійсним пункту кредитного договору в частині нарахування щомісячних процентів. В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що п. 5 паспорту споживчого кредиту№ 4632025 , який є невід'ємною частиною кредитного договору №4404632025 від 27.03.2020 року встановлено щомісячні відсотки в розмірі 3 % від суми кредиту. Відповідно до графіку платежів визначено незмінний розмір щомісячних відсотків протягом всього строку визнання договору в сумі 2449,50 грн. В той же час , одночасно зі сплатою щомісячних відсотків на позичальника покладається обов'язок щомісячної сплати річних процентів за користування кредитом, сума яких змінюється в залежності від суми боргу. Таким чином фактично позичальник має сплачувати кредитору одночасно два види процентів за користування кредитом. В договорі наявні відсотки, що обраховуються від суми заборгованості та відсотки , що обраховуються від суми виданого кредиту. Вважають , що за своєю суттю щомісячні проценти є додатковою комісією товариства за послуги , яка чітко не визначена в договорі та не узгоджена із позичальником. Зазначене суперечить ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів»(том 1, а.с. 237-241).
Ухвалою суду від 12.03.2025 зустрічний позов прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об'єднані з вимогами за первісним позовом в одне провадження, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження , по справі призначено підготовче судове засідання (том 2, а.с.12-13).
Ухвалою від 28.04.2025 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі , справа призначена до судового розгляду по суті (том 2 , а.с. 29).
В судове засідання представник позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом) , не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи без участі представника АТ «Таскомбанк» (том 1, а.с.6).
Відповідач ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) та її представник в судове засідання не з'явились. Представником відповідача адвокатом Працевитим Г.О. у зустрічній позовній заяві зазначено , що у разі неявки позивача за зустічним позовом або його представника в судові засідання , розгляд справи проводити без їх участі (том 1, а.с.241). Крім того у заяві про розгляд справи без участі від 28.04.2025 адвокатом Працевитим Г.О. зазначено , що проти первісного позову заперечують , на зустрічному позові наполягають в повному обсязі(том 2, а.с. 26).
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, судом встановлено, що 27 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 4404632025, згідно п.п.1.2 якого відповідачу було надано кредит розмірі 81650,00 грн. строком на 60 місяців. Також сторонами було погоджено сплату процентів за користування кредитом у сумі 0,01 % річних від суми боргу за договором та 3,00 % щомісячних відсотків від суми кредиту (том1, а.с. 9). Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (п. 4 Паспорта кредиту) (том1, а.с. 10).
За Кредитним договором позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 4632025, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору); всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» та з якими позичальник ознайомився до укладання цього Договору та до яких позичальник приєднався підписавши цей Договір (п. 2.1. Договору); цей договір, паспорт кредиту №4632025№ та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» складають єдиний кредитний договір. Позичальник підтвердив, що отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості , станом на 30.10.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 4404632025 від 27.03.2020 року становить 110441,64 грн., що складається з наступного: 63842,11 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 9,88 грн. заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена); 46589,65 грн. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена)(том 1, а.с. 50).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
30.03.2020 року права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016. Відповідно до умов цього Договору та витягу з реєстру права вимоги позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 4404632025 від 27.03.2020 року(том 1, а.с.21-28). Про зміну кредитора відповідач був повідомлений.
Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором , а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до договору факторингу, випискою та розрахунком заборгованості.
04.05.2023 позивач надіслав ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 10470/70.2.1 щодо дострокового повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором в зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в (том 1 , а.с.90-95), яку останньою було залишено без належного реагування.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов'язання за вказаним вище договором не виконала.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, наданим первісним позивачем, представником відповідача адвокатом Працевитим Г.О. подано зустрічну позовну заяву до АТ «ТАСКОМБАНК», про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту 5 паспорту споживчого кредиту№ 4632025 , який є складовою частиною кредитного договору №4404632025 від 27.03.2020 року , укладеного між ТОВ «ФК « Центр фінасових рішень» та ОСОБА_1 в частині нарахування щомісячних процентів в розмірі 3,00 % від суми кредиту, згідно з графіком платежів.
Розглядаючи аргументи наведені сторонами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.
Відповідно до ст.ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 5 ст.11, ч. 1,2,5,7ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до ч. 8ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів», з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Судом встановлено, що при укладанні 27.03.2020 р. кредитного договору, позивач ознайомив відповідача з усіма умовами надання кредиту, про що свідчить відповідний підпис відповідача на кредитному договорі та паспорті кредиту.
Кредитний договір підписаний сторонами, містить детальний опис її предмету (умови, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше).
Підписання даного кредитного договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, позивач наголошував, що укладений між сторонами Кредитний договір №4404632025 слід визнати недійсним в частині пункту 5 паспорту кредиту № 4632025, з підстав його невідповідності ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки, сплата щомісячних процентів в розмірі 3,00 % від суми кредиту, яка визначена у пункті паспорту кредиту № 4632025 є незаконною.
Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16: «Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення Кредитного договору, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати щомісячних процентів від суми кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно із п. 58 Постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/16663/16-ц: несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції висловлені Верховним Судом України в постановах по справам №№ 6-1341цс15, 6-1746цс16 та Верховним Судом у справі № 755/16663/16-ц, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню, а саме слід визнати недійсним пункт 5 паспорту кредиту від ТОВ «ЦФР» № 4632025 до кредитного договору №4404632025 від 27.03.2020 року, яким передбачено обов'язок позичальника сплатити щомісячні проценти в розмірі 3,00 % від суми кредиту, проценти є фактичною комісією за управління кредитом. При цьому первісним кредитором ТОВ «Центр фінансових рішень» не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Нарахування комісії було проведено товариством за послуги, що супроводжують кредит, за рахунок відповідача.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту не будь-яке право, а лише порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати проценти від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахування того, що судом визнано недійсним пункт 5 паспорту кредиту , що передбачає обов'язок позичальника сплачувати щомісячні проценти 3,00 % від суми кредиту, то вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості по щомісячним процентам 3,00 % від суми кредиту (в т.ч. простроченої) в розмірі 46589,65 грн. задоволенню не підлягають.
За таких підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк», а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 63851, 99 грн., з яких : заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 63842,11 грн. та заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) в розмірі 9,88 грн.
Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, стягнувши з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача суму судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1551,76 грн.(2684,00 *63851, 99 /110441,64 ).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК Україниз відповідача за зустрічним позовом - АТ «Таскомбанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач за зустрічним позовом був звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ , вулиця С.Петлюри, 30 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № 4404632025 від 27.03.2020 року, в загальному розмірі 63851, 99 грн. , з яких :
заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 63842,11 грн. та заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) в розмірі 9,88 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1551,76 грн.
У задоволенні решти позовних вимог АТ «Таскомбанк» - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача, визнання пункту кредитного договору недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним пункт 5 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК « ЦФР» № 4632025 який є складовою частиною кредитного договору №4404632025 від 27.03.2020 року , укладеного між ТОВ «ФК « Центр фінасових рішень» та ОСОБА_1 в частині нарахування щомісячних процентів в розмірі 3,00 % від суми кредиту, згідно з графіком платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк», ЄДРПОУ 09806443, яке розташоване в м. Київ вул. С. Петлюри, 30 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06.03.2026 року .
Суддя Р.В.Сінєльнік