Справа № 307/297/26
Провадження № 1-кс/307/114/26
05 березня 2026 рокум. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Тячів заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_3 заявила відвід судді ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України справа №307/297/26). Заяву про відвід мотивує тим, що ОСОБА_5 , яка являється потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, до жовтня 2025 року була визначена присяжним у Тячівському районному суді Закарпатської області на протязі п'яти років, та такі обставини викликають обґрунтовані сумніви в заінтересованості та неупередженості судді, які могли проявитися в результаті участі в судових засіданнях, прийнятті рішень по кримінальних провадженнях або участь судді ОСОБА_4 в судових засіданнях, які пов'язані з цим провадженням. Крім того, суддя ОСОБА_4 приймала участь в розгляді цивільної справи №307/4387/23, провадження №2/307/810/23, де позивачамем була ОСОБА_5 , яка неодноразово була залучена як присяжний для здійснення правосуддя в Тячівському районному суді Закарпатської області та у вказаній цивільній справі брала участь як позивач. Вказаний правовий спір у цивільній справі, де один з позивачів була ОСОБА_5 , подавала позов до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третіх осіб: Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та Закарпатської обласної прокуратури про встановлення позадоговірної відповідальності держави за неналежне виконання обов'язку та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову позивачі, в тому числі і ОСОБА_5 , посилалися на те, що через неналежне виконання лікарями Тячівської районної лікарні своїх професійних обов'язків, а саме: неналежно встановленого діагнозу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та невірно обраного плану лікування, спричинило смерть ОСОБА_6 . За вказаним фактом працівниками СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатські області 14 травня 2019 року внесено відомості до ЄРДР №12019070160000436 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України і досудове слідство у даному кримінальному провадженні триває на даний час. Заявник ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_6 , та являється потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. Остання зверталася до суду у цивільній справі про встановлення позадоговірної відповідальності держави за неналежне виконання обов'язку та стягнення моральної шкоди, саме при допущенні порушень вимог КПК у цьому ж провадженні, де ОСОБА_3 було обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. В подальшому, 23 вересня 2023 року, суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 у цивільній справі №307/4387/23, провадження № 2/307/810/23 позов задовольнила частково, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 та інших позивачів 200000 (двісті тисяч) гривень, та двом по 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині позову було відмовлено. 23 січня 2024 року Закарпатським апеляційним судом у цивільній справі №307/4387/23 рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 та інших позивачів до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України було відмовлено. З урахуванням того, що суддя ОСОБА_4 заінтересована в результатах розгляду вказаного кримінального провадження, а також з інших обставин, які викликають сумнів в її неупередженості, та з метою недопущення в учасників судового провадження сумнівів щодо об'єктивного та неупередженого розгляду справи суддею, вважає, що заява про відвід судді ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву про відвід підтримала та просить її задовольнити.
Інші учасники судового провадження в судове засідання не з"явилися, що не є перешкодою для розгляду заяви про відвід в їх відсутності.
Дослідивши матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, заяву про відвід судді ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області під головуванням судді ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України справа №307/297/26).
З матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що потерплою у вказаному провадженні є також ОСОБА_5 .
Згідно наказу голови Тячівського районного суду Закарпатської області №67-1.4 від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_5 допущено до виконання обов'язків присяжного Тячівського районного суду Закарпатської області з 04 жовтня 2022 року.
В подальшому, наказам голови Тячівського районного суду Закарпатської області №60-1.4 від 22 вересня 2025 року ОСОБА_5 увільнено від виконання обов'язків присяжного Тячівського районного суду Закарпатської області, у зв'язку зі закінченням троку повноважень.
В силу ч. 2 ст. 8 КПК України у кримінальному провадженні застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у справі Мельник проти України (Melnik v. Ukraine), скарга № 72286/01, §22, ECHR 2006, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Cтаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожен має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Білуха проти України ", рішення від 09.11.2006 року, ЄСПЛ зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У справі "Ветштан проти Швейцарії ", рішення від 28.10.1998 року у справі важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У рішенні від 28.10.1998 у справі Кастільйо Алгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain, заява № 28194/95) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Статтею 80 КПК України визначено, зокрема, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Нормами ч.5 ст.80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Відповідно до ст.127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Статус та гарантії прав присяжного визначені в ст.ст.63, 68 Закону, відповідно до яких присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що присяжний під час здійснення правосуддя за своїм статусом прирівняний до судді.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_5 , яка є потерпілою в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, тривалий час, з 04 жовтня 2022 року до 22 вересня 2025 року, виконувала обов'язки присяжного у Тячівському районному суді Закарпатської області, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, враховуючи засади кримінального процесуального закону, пов'язані з безсторонністю суду та справедливим розглядом справи, з метою уникнення конфлікту інтересів та усунення корупційних ризиків, суд вважає, що заява обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 80-82, 369-372 КПК України, суд,
Заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, - задовольнити.
Відвести суддю Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 140 КК України,
Матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019070160000436 від 14 травня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України (справа №307/297/26), передати на розгляд іншому судді в порядку ст. 35 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 06 березня 2026 року.
Головуючий ОСОБА_1