Справа № 303/10183/25
2-а/303/127/25
06 березня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє Лишенко Наталя Сергіївна до виконавчого комітету Мукачівської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
25.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, просила постанову АД №2509802 від 24.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) скасувати.
У позовній заяві зазначає, що постановою АД № 2509802 від 24.09.2025 року, винесеною інспектором з паркування Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради Торином Василем Володимировичем, її притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Позивачка вказує, що про існування зазначеної постанови вона дізналася лише 16.12.2025 року після отримання інформації про відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання, зокрема накладення арешту на банківські рахунки та примусове стягнення коштів. Копію оскаржуваної постанови вона отримала 16.12.2025 року в приміщенні Управління муніципальної інспекції. До цього часу постанова їй належним чином не вручалася.
Посилаючись на порушення вимог КУпАП щодо порядку розгляду справи та вручення копії постанови, зокрема недотримання строків її направлення та відсутність належного повідомлення про розгляд справи, позивачка вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що була позбавлена можливості реалізувати право на захист та своєчасно оскаржити постанову.
У зв'язку з тим, що копію постанови вона отримала лише 16.12.2025 року, позивачка просить поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом, вважаючи причини його пропуску поважними.
З урахуванням наведеного позивачка просить поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову АД № 2509802 від 24.09.2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою від 30.12.2025 року призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що 24.09.2025 о 15 год. 52 хв. головним спеціалістом - інспектором з паркування Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради Торином Василем Володимировичем було виявлено факт порушення правил стоянки транспортного засобу CHEVROLET SPARK EV, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував на газоні (зеленій зоні) за адресою: м. Мукачево, вул. Петефі, 6. Відповідач вказує, що зазначене порушення було зафіксоване в режимі фотозйомки відповідно до вимог статей 14-2 та 279-1 КУпАП. У зв'язку з відсутністю технічної можливості встановити відповідальну особу на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії АД № 2509802 від 24.09.2025. Надалі, після встановлення відповідальної особи за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інспектором з паркування винесено постанову АД № 2509802 від 24.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач посилається на фотоматеріали, які, за його твердженням, містять дату, час, географічні координати та відображають розташування транспортного засобу на газоні. Заперечуючи доводи позивача щодо порушення права на участь у розгляді справи, відповідач зазначає, що відповідно до статті 279-1 КУпАП постанова у справах про порушення правил зупинки, стоянки, паркування, зафіксовані в режимі фотозйомки, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щодо доводів про порушення порядку вручення постанови відповідач зазначає, що у зв'язку з несплатою 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів постанова була направлена рекомендованим листом 08.10.2025 на адресу місця реєстрації позивача. За даними трекінгу поштового відправлення № R067013720093, лист вручено одержувачу 10.10.2025. У зв'язку з цим відповідач вважає, що строк на оскарження постанови пропущено без поважних причин. Відповідач також заперечує проти задоволення вимоги про поновлення строку звернення до суду та просить у разі встановлення факту його пропуску без поважних причин залишити позовну заяву без розгляду відповідно до статті 123 КАС України. Крім того, відповідач вважає вимогу про стягнення судових витрат безпідставною, зазначаючи, що вона є похідною від основної вимоги про скасування постанови, а також вказує на відсутність належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх неспівмірність складності справи. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
20.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності від 24.09.2025 року не була вручена їй у строки та спосіб, передбачені статтею 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Представник позивачки вказує, що копія постанови протягом трьох днів з дня її винесення позивачці не вручалася та не надсилалася. Позивачка стверджує, що фактично отримала постанову лише 16.12.2025 року, а тому вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними. Також у відповіді на відзив зазначено, що відповідачем не доведено факту розміщення на лобовому склі транспортного засобу копії постанови або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, як це передбачено положеннями статей 279-1 - 279-6 КУпАП. На думку позивачки, фотоматеріали, долучені до відзиву, не підтверджують залишення будь-якого документа на транспортному засобі. Крім того, представник позивачки звертає увагу суду на відсутність належних доказів вручення постанови поштовим зв'язком. Зазначає, що рекомендований лист було повернуто відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання, що, на її переконання, не свідчить про належне повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.
23.01.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у яких зазначає, що твердження позивача про доведеність та беззаперечність поважності причин пропуску строку є передчасним. Також відповідач не погоджується з доводами позивача про відсутність доказів розміщення повідомлення на лобовому склі транспортного засобу. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку здійснювати фотофіксацію факту розміщення такого повідомлення. Крім того, відповідач зазначає, що разом із відзивом було надано належні докази направлення оскаржуваної постанови позивачці засобами поштового зв'язку, зокрема копію списку згрупованих відправлень форми 103, фіскальний чек про відправлення та відомості щодо трекінгу поштового відправлення. Водночас, на думку відповідача, у відповіді на відзив позивачка посилається на інше поштове відправлення, яке не стосується її та адресоване іншій особі.Також відповідач заперечує доводи позивача щодо подання відзиву поза межами встановленого судом строку, зазначаючи, що ухвалу про відкриття провадження отримано в підсистемі «Електронний суд» 31.12.2025 року, а відзив подано 16.01.2026 року, тобто в межах визначеного судом процесуального строку. З огляду на викладене, відповідач просить суд прийняти та долучити заперечення до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.01.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що заперечення відповідача щодо відповіді на відзив від 23.01.2026 року були отримані позивачкою поштовим відправленням 27.01.2026 року. Зазначає, що у поданих відповідачем запереченнях не наведено нових обставин чи доказів, а їх зміст зводиться до повторення раніше викладеної позиції та містить, на думку позивачки, оціночні судження. Представник позивачки посилається на положення частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача. Також зазначає про необхідність дотримання вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо здійснення провадження на засадах законності. Крім того, у додаткових поясненнях наведено посилання на положення статті 61 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності доведення вини особи належними, достатніми та узгодженими доказами. Щодо доводів відповідача стосовно розміщення повідомлення на лобовому склі транспортного засобу представник позивачки зазначає, що належне повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності має бути здійснене у спосіб, визначений законом, та доведене належними доказами. На думку позивачки, надані відповідачем фотоматеріали не підтверджують факту належного повідомлення. Також у поясненнях зазначено, що розбіжність у номері поштового відправлення є технічною помилкою та не впливає на суть заявлених позовних вимог. Окремо представник позивачки висловила позицію щодо розподілу судових витрат, посилаючись на положення статей 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визначення та співмірності витрат на правничу допомогу. Зазначено, що розмір гонорару визначається за домовленістю між адвокатом і клієнтом, а питання компенсації витрат вирішується судом з урахуванням критеріїв, встановлених законом. На підставі викладеного представник позивачки підтримала позовні вимоги та просила суд скасувати оскаржувану постанову як таку, що, на її думку, не відповідає вимогам законодавства.
Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.
Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.09.2025 року відповідачем винесено постанову серії АД № 2509802, згідно якої 24.09.2025 року о 15 год. 52 хв. на вул. Петефі, 6 в м.Мукачево особа, яка керувала автомобілем CHEVROLET SPARK EV, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку на газоні (зеленій зоні), чим порушила вимоги п. 10.15 «є» ПДР України та ч. 1 ст. 121 КУпАП. Фотозйомка проводилася спецзасобом. Визнано винною ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
З наданої фотофіксації порушення видно, що автомобіль позивача припаркований безпосередньо на газоні. Спірна територія покрита травою. Отже спірна ділянка призначена для газону. Також зазначенні відповідні координати вказаного місця фіксації події, що відповідає розташуванню автомобіля позивача.
Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до п. 15.10 є ПДР України стоянка забороняється на газонах.
Газон - ділянка однорідної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування (п.1.10 ПДР України).
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР України, а саме п.15.10. є ПДР України, суд зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Зважаючи на те, що зазначене рішення Конституційного Суду України прийняте до внесення змін до ст. 258 КУпАП, то дії відповідача щодо складення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем, відповідачем надано суду письмові докази та фотознімки.
Щодо доводів позивачки про порушення порядку повідомлення та вручення постанови суд зазначає таке.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП у разі фіксації правопорушення у режимі фотозйомки (відеозапису) постанова може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У такому випадку на лобовому склі транспортного засобу розміщується повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Сам по собі факт відсутності фотофіксації розміщення повідомлення на лобовому склі транспортного засобу не свідчить про його нерозміщення, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язку обов'язкової фотофіксації саме цього процесу.
Крім того встановлено, що постанову АД № 2509802 від 24.09.2025 було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача: АДРЕСА_1 , номер трекінгу № R067013720093, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням Укрпошти Ф.22-а.
Відповідно до відмітки пошти, конверт не вручений та повернутий 24.10.2025 року «за закінченням терміну зберігання».
З огляду на викладене, суд враховує, що відповідачем було вжито всіх заходів із належного повідомлення позивача шляхом направлення оскаржуваної постанови рекомендованим листом на поштову адресу вул.Окружна, 18/8, м.Мукачево.
Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 800/547/17 від 25.04.2018, в якій останній виснувався, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Відтак, доводи позивача та його представника про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, якими підтверджується порушення водієм Правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини. Позивач ж жодних переконливих доказів своєї невинуватості, як на місці вчинення правопорушення так і під час судового розгляду не надала.
Отже, відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Разом з тим, суд не встановив порушень при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Також доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені нею з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі ст. 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє Лишенко Наталя Сергіївна до виконавчого комітету Мукачівської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Представник позивача: Лишенко Наталя Сергіївна (вул.Миру, 14/7, м.Мукачево, Закарпатська область).
Відповідач: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради (пл.Духновича Олександра, 2, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04053743).
Повне судове рішення складене 06.03.2026.
Головуюча Л.В.Курах