ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
02 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави у раніше визначеному розмірі. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. При цьому захисник зазначив, що дії ОСОБА_5 невірно кваліфіковані, зокрема в його діях вбачається склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження висунутого ОСОБА_5 обвинувачення. Окрім того, зазначив, що ризики на які посилається прокурор не доведенні та є лише припущенням з боку сторони обвинувачення. За час утримання обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах СІЗО його стан здоров'я значно погіршується. на підставі рішення суду проведено огляд медичний обвинуваченого, але він втрачає зір, а офтальмолог його не обстежив. Також захисник зазначив, що ОСОБА_5 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, є студентом, проживає з батьками, які є пенсіонерами та потребують піклування, зокрема батько - учасник бойових дій, мати - інвалід ІІІ групи. Посилаючись на викладені обставини, сторона захисту просить обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або обрати заставу в межах п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечив проти клопотання прокурора та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема за ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що виключає застосування в даному випадку положень ст.75 КК в разі ухвалення обвинувального вироку; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; не працював до затримання; раніше не судимий.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду, під впливом розуміння можливого призначення реального покарання у виді позбавлення волі.
Також, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінального провадженні перебуває ще триває і, відповідно до засади безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитаний обвинувачений та свідки, отже існують підстави вважати, що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків.
Водночас, з огляду на обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, а також враховуючи, що останній офіційно не працевлаштований, свідчить про те, що злочинна діяльність слугувала певним джерелом доходу для останнього, а тому суд вважає, що прокурором в даному випадку доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Разом із цим, суд приймає до уваги твердження сторони захисту щодо погіршення стану здоров'я, а саме погіршення зору обвинуваченого ОСОБА_5 , водночас наголошує на тому, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б об'єктивно свідчили про критичний стан обвинуваченого та вказували на обставини, які відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України виключають можливість застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Частиною 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Зазначені обставини на думку суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_5 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.
Враховуючи зазначені стороною захисту обставини щодо стану здоров'я обвинуваченого та скаргами ОСОБА_5 на стан здоров'я, а саме погіршення зору, а відповідно до наданих захисником медичних документів огляд обвинуваченого лікарем-офтальмологом не проведений, суд вважає за необхідне в рамках розгляду кримінального провадження зобов'язати, начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де обвинувачений утримується під вартою, здійснити у разі необхідності заходи щодо конвоювання філією ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях обвинуваченого та проведення медичного обстеження та за потреби інтенсивного лікування обвинуваченого ОСОБА_5 в медичній частині зазначеної установи та у разі необхідності - в спеціалізованих закладах МОЗ України.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд в зазначеному кримінальному провадженні ще не завершено та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Також, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, те що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, пов'язаного із організацією незаконного переправлення осіб придатних до військової служби через державний кордон України в умовах воєнного стану, що в свою чергу впливає на обороноздатність держави та корупційного злочину, що в свою чергу свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава у раніше визначеному розмірі, а саме 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка є меншою від розміру застави, яка обиралась як альтернативна триманню під вартою є достатньою та прийнятому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 квітня 2026 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний у виді застави, у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі - 499200(чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 30 квітня 2026 року.
Зобов'язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування (за необхідності) обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку із скаргами на стан здоров'я, в тому числі погіршення зору та повідомити суд про результати проведення медичного обстеження та/або лікування обвинуваченого ОСОБА_5 в письмовому виді з долученням копій відповідних медичних документів у разі проведення лікувальних процедур.
У разі наявності вимоги Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях, зобов'язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити вивіз обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаної установи (у випадку неможливості конвоювання до головної філії), для проведення обстеження та за необхідності - лікування, в узгоджений медичним закладом час.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/11406/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/1997/26
Головуючий суддя - ОСОБА_1