Справа № 522/20156/25
Провадження № 2-о/522/165/26
20 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
присяжних: Покаржевського Д.А., Мізіна О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про усиновлення малолітньої дитини, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, -
05 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усиновлення малолітньої дитини,.
В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що вона бажає усиновити дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому надано статус «сироти». При цьому, вона здатна забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя малолітній дитині.
З огляду на викладене, просила визнати себе, усиновлювачем малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження у графі «Прізвище», у графі «Ім'я», «По батькові» й записати заявника матір'ю усиновленої дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 року головуючим у справі № 522/20156/25 визначено суддю Приморського районного суду м. Одеси Шенцеву О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження у закритому судовому засіданні у складі одного судді та двох присяжних.
03 жовтня 2025 року до суду від заявника надійшла заява про приєднання до матеріалів справи, а саме - оригіналу висновку органу опіки та піклування від 23.09.2025 року № 12-10/21.
20 лютого 2026 року до суду від заявника надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Просила подану нею заяву задовольнити.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява обґрунтована, доведена та підлягає задоволенню.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 .
Батьками ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
При цьому, батько дитини в свідоцтво про народження дитини був записаний зі слів матері за ч. 1 ст. 135 СК України.
05.01.2023 року розпорядженням Малиновської районної адміністрації № 06/01-06 над малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надано статус дитини-сироти.
В подальшому, 19.04.2023 року розпорядженням Малиновської районної адміністрації № 120/01-06 призначено опіку над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та опікуном призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , в шлюбі не перебуває. Вказана квартира складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузла, коридору. В квартирі є необхідні меблі, побутова техніка. Санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає встановленим вимогам. Дитина забезпечена окремою кімнатою, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 26.08.2025 р.
Заявник працевлаштована, займає посаду бухгалтера у ТОВ «Стелс-М», отримує заробітню плату, та яка за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року становила 64200 гривень, що підтверджується довідкою про доходи.
Відповідно до висновку про стан здоров'я особи від 30. 05.2025 року виданий ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» ОСОБА_1 за станом здоров'я заперечень щодо можливості бути усиновлювачем не має.
Згідно з витягом ФОВА-003880243 з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 на 19.05.2025 р. на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, та в розшуку не перебуває.
Висновком Служби у справах дітей Одеської міської ради за № 33 від 27.08.2025 р., заявник поставлена на облік як кандидат в усиновлювачі в Службі у справах дітей Одеської міської ради.
Крім того, до матеріалів справи був долучений висновок Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявником ОСОБА_1 . Зі станом здоров'я дитини, а також з правами та обов'язками усиновлювача, заявник ознайомлена.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім'ї. Сім'я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
У відповідності до ст.52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», за якою дитина, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Як передбачено ст. 3 Конвенції «Про права дитини» (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII (789-12) від 27.02.91) підписання Україною: 21 лютого 1990 р. набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 вказаної Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.
Статтями 207, 208 Сімейного Кодексу України передбачено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Особа, яка може бути усиновленою, - це дитина (стаття 6 цього Кодексу).
Згідно з ст.211 Сімейного Кодексу України, усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.
Згідно з ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода матері на усиновлення засвідчується нотаріусом.
Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до ст.9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.
У відповідності зі ст. 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.
Відповідно до вимог ч.1 ст.229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.
Статтями 230, 231 Сімейного Кодексу України передбачено право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини, а також зміну прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена.
Згідно ст. 233 вказаного Кодексу на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.
Відповідно до ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
З наданих заявником доказів вбачається, що вона має постійний дохід та матеріально забезпечена, що підтверджується наданими до заяви документами. На території України засудженою не значиться, у розшуку не перебуває, що підтверджується відповідною довідкою. За результатами медичного обстеження - здорова. На обліку Одеського міського психіатричного диспансеру, обласного протитуберкульозного диспансеру, шкірно-венерологічного відділення Одеської міської ради не значиться, на наркологічному обліку не перебуває.
Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради складено висновок № 12-10/21 від 23.09.2025 року про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із записом в якості матері ОСОБА_1 , в актовому записі про народження дитини, є доцільним та відповідає інтересам дітей.
У відповідності з ч. 1 ст. 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
Згідно ч. 3 ст. 231 СК України якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.
Відповідно до ст. 234 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Свідоцтво про народження , що було видане раніше, анулюється.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
На підставі наведеного, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про усиновлення малолітньої дитини, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) усиновлювачем малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести зміни до актового запису № 8161 від 21 грудня 2017 р., зробленого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - шляхом змінення графи прізвище з « ОСОБА_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ім'я з « ОСОБА_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по-батькові з « ОСОБА_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », в графі мати « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_1 , громадянка України» та з урахуванням внесених змін видати нове свідоцтво про народження дитини; в іншій частині актовий запис про народження залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 05.03.2026 року.
Суддя
Присяжні: