Справа № 636/5718/25 Провадження 6/636/53/26
02.03.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючої судді Золотоверхої О.О.,
за участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення,
07.02.2026 (зареєстровано 09.02.2026) через систему «Електронний суд» заявник звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити розстрочку виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15.01.2026 по справі № 636/5718/25 терміном на 12 місяців із встановленням порядку щомісячного погашення заборгованості рівними частинами у розмірі 2 420,21 грн щомісяця.
В обґрунтування зазначив, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15.01.2026 по справі № 636/5718/25 задоволено позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» та стягнуто з нього заборгованість у розмірі 29 042,50 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити або змінити спосіб і порядок виконання рішення (розстрочити виконання судового рішення). Існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а саме: стан здоров'я - згідно з довідкою ВЛК № 6/639 від 04.08.2022 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 4-а (хронічний вірусний гепатит С), дане захворювання має тяжкий перебіг та потребує постійних витрат на медикаменти; майновий стан та соціальний статус - на даний час ОСОБА_1 вимушено перебуває за кордоном зі статусом особи, якій надано тимчасовий притулок, його дохід складається з мінімальної заробітної плати, яка є його єдиним джерелом існування, після витрат на лікування та забезпечення базових потреб, у ОСОБА_1 відсутня фінансова можливість сплатити всю суму боргу одночасно. Заявник має намір сумлінно виконувати рішення суду та просить надати можливість поступового погашення заборгованості протягом 12 місяців.
Заявник надав заяву, в якій просив розгляд питання про розстрочення виконання рішення розглянути без його участі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань до суду не подавав, про місце та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15.01.2026 (а.с.26, 27-36) позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №329017 від 25.09.2018 розмірі 21620.50 грн. та судові витрати у розмірі 2422.00 грн. - судовий збір, та 5000.00 грн.- витрати на правничу допомогу.
На підтвердження неможливості сплатити заборгованість та перебування поза межами території України заявником надано копію документа про статус тимчасового захисту за кордоном - Підтвердження надання/продовження терміну дозволеного перебування на території Словацької Республіки з 11.08.2022 до 04.03.2026 на ім'я ОСОБА_2 (а.с.39); копію довідки військово-лікарської комісії від 04.08.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , 1988 р.н., має хронічний вірусний гепатит С, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.39/2)
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Згідно з ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В статті 18 ЦПК України, закріплені положення, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень частин першої п'ятої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи -тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд звертає увагу, що у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08; провадження № 61-15140св18.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язковість виконання рішення є однією з засад виконавчого провадження (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що: «принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) зазначено, що: «належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду настаттю 129-1 Конституції України».
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статей 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені заявником обґрунтування щодо виникнення виключних обставин в розумінні статті 435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, та наведені підстави, на думку суду, можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного відстрочення.
Так, заявником надано суду належні докази, які свідчать про зміну у майновому стані у зв'язку із введенням воєнного стану, або неможливості виконувати зобов'язання за кредитним договором. При цьому суд враховує, що жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.
Наведені в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення доводи заявника, підкріплені належними та допустимими доказами, та свідчать про наявність виняткового випадку, що обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 259, 260, 435 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2026 року у цивільній справі №636/5718/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 29042.90 грн (двадцять дев'ять тисяч сорок дві гривні 90 копійок), строком на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши розмір щомісячного платежу - 2420.24 грн (дві тисячі чотириста двадцять гривень 24 копійки) у строк до 02 числа кожного місяця на період розстрочення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання цієї ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Золотоверха