Справа №338/1001/25
05 березня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 22206,80 грн за кредитним договором №468370949, укладеним 03.11.2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №468370949. Договір було укладено в електронній формі із використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5500 грн. Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки, визначені договором. Кредитні кошти надані відповідачу шляхом переказу на його картковий рахунок. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
На підставі Реєстру прав вимоги №167 від 04.01.2022 року відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 8511,80 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповіднос до умов якого та подальших укладених додаткових угод ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідачки.
На підставі Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 22206,80 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
На підставі Реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 року до договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 22206,80 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором не погасив, то просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 22206,80 грн заборгованості, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5500 грн, заборгованості за відсотками - 16706,80 грн, а також оплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
У поданому відзиві відповідач вимоги позову не визнав, вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом. Також зазначив, що матеріалами справи не доведено перехід прав вимоги за факторингом, як і не доведено факту підписання саме долученого до позовної заяви редакції договору. Вважає, що нарахування процентів понад 30 днів є помилковим, оскільки він не здійснював пролонгацію кредиту, а нарахування поза межами кредитування є безпідставним. Також стверджує, що відсутні докази про перерахування кредитних коштів. Крім того вважає, що вартість правової допомоги є неспівмірною та недоведеною. За таких обставин у задоволенні позову просив відмовити.
Представник позивача на розгляд справи не з'явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився у поданому відзиві просив проводити розгляд справи у його відсутності та відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Щодо пропуску строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 261 Цивільного кодексу України, за кредитним договором перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Договір укладений 03 листопада 2021 року строком на 30 днів. Перебіг позовної давності почався із 03 грудня 2021 року та строк його закінчення припадає на 03 грудня 2024 року.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжується.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, (який діяв на час звернення позивачем з позовом) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строк позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг позовної давності за цим кредитним договором станом на 29.07.2025 року не закінчився, в зв'язку із чим доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності та відмови на цій підставі в задоволенні позову судом відхиляються
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК Україн предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №468370949, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 5500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 03.12.2021 року.
Відповідно до пункту 1.8. кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Відповідно до п. 1.9. за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2.10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Пункт 1.12 зазначає, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦУ України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредит переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з п. 5.4. вказаного кредитного договору сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
В пункті 5.14 Договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5500 грн, що також підтверджується випискою по рахунку банківської картки НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 про зарахування 03.11.2021 року коштів у розмірі 5500 грн.
Відповідно до умов договору кредитної лінії, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця - www.moneyveo.ua.
Відповідно до умов договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до умов договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Згаданий кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказане підтверджено довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 03.11.2021 року.
У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачем, а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить. Відтак підписання згаданого договору відповідачем підтверджено належними доказами.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу продовжено до 31.12.2021, №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023, №32 від 31.12.2023, згідно з якою продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024.
На підставі Реєстру прав вимоги №167 від 04.01.2022 року відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 8511,80 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу, зокрема: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, відповідно до яких строк дії Договору факторингу продовжено до 30.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 22206,80 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
На підставі Реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 року до договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року на суму 22206,80 грн.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» правомірно перейшло право вимоги за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Наведене також відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постановах: від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.
Крім того, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання. При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача - ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідно до наданої представником позивача виписки у ОСОБА_1 станом на 25.06.2025 року є заборгованість за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року в сумі 22206,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5500 грн, заборгованості за відсотками - 16706,80 грн.
Щодо строку та правильності нарахування відсотків суд зауважує таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».
Відповідно до п.1.7 кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 03.12.2021 року.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 5.2., 5.3. Строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
П.1.12.2 договору передбачає, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак не більше ніж на 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), в п. 95-108 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду - 03 грудня 2021 року, при цьому умовами договору встановлено, що у випадку відсутності платежу позичальника по оплаті основної суми Кредиту, зобов'язання відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.1.12.2 договору), тобто ще на 90 днів до 02.04.2022 року.
Отже заборгованість відповідача за несплаченими відсотками за договором №468370949 від 03.11.2021 року слід обчислювати за період з 03.11.2021 року по 02.04.2022 року (120 днів - п.1.7 договору та п. 1.12.2 Договору), і в такому випадку вона становить 18216 грн (5500х2,10%(п.19.3 договору)х30 днів + 5500х2.98% (п.1.12.2 договору) х90 днів).
З поданих позивачем розрахунків встановлено, що проценти нараховані в межах 120 днів на суму 16706,80 грн.
Виходячи з вищевказаних норм закон, умов кредитного договору та договорів факторингу, беручи до уваги принцип диспозитивності цивільного судочинства відповідно до якого справа розглядається в межах заявлених особою вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року в сумі 22206,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5500 грн, заборгованості за відсотками - 16706,80 грн.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з неї слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору №05/06/25-01 про надання правової допомоги від 05.06.2025 року, копію додаткової угоди № 25770538192 від 05.06.2025 року, актом прийому передачі наданих послуг від 25.06.2025 року. Із вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 7000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4000 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).
На підставі наведеного, ст. 526, 527, 530, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 142, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 22206 грн 80 коп заборгованості за кредитним договором №468370949 від 03.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»(яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500 грн, заборгованості за процентами в розмірі 16706,80 грн), а також 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий О. А. Шишко