Справа № 203/7039/25
Провадження № 2/201/1178/2026
27 лютого 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Головко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Соборного районного суду міста Дніпра 16.10.2025 за підсудністю з Центрального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 41058 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 21.03.2025 між ТОВ ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1603867. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у сумі 20000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених Договором. Сума боргу перед кредитором становить 35840,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 15840,00 грн.
26.02.2025 між ТОВ ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №231099LP. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у сумі 4500,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених Договором. Сума боргу перед кредитором становить 5128,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4500,00 грн; заборгованість за відсотками становить 2306,40 грн.
Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 41058 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422 грн.
Відповідач с користався правом на подання відзиву в якому заперечував проти задоволення позову оскільки нараховані позивачем відсотки суперечать умовам договору, відтак визнав позов частково в частині заборгованості за тілом кредиту та просив зменшити розмір нарахованих відсотків до мінімально можливого розміру або відмовити у їх стягненні.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи, проте жодних доказів поважності причини неявки у судове засідання суду не надав.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21.03.2025 між ТОВ ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1603867. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у сумі 20000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених Договором.
Сума боргу перед кредитором, як зазначає позивач становить 35840,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 15840,00 грн.
26.02.2025 між ТОВ ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №231099LP. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у сумі 4500,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених Договором. Сума боргу перед кредитором, як зазначає позивач становить 5128,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4500,00 грн; заборгованість за відсотками становить 2306,40 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Виконання кредитором своїх зобов'язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи розрахунку заборгованості за кредитом у гривні.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно відповіді АТ «Універсал банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 21.03.2025 по 22.03.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 , було зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн. На ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період з 26.02.2025 по 27.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_3 , було зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн.
Разом з цим товариство, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Проте, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором та не відповідає паспорту кредиту.
Суд бере до уваги розміри відсотків, визначені в кредитному договорі №1603867 від 21.03.2025 та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 1603867 від 21.03.2025 в сумі 3762,00 грн., як це визначено у паспорті споживчого кредиту. Крім того за договором №231099LP відповідачу було перераховано 4000,00 грн. та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 231099LP від 26.02.2025 в сумі 534,60 грн., як це визначено у паспорті споживчого кредиту
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вказане, позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза визначений Кредитним договором термін, а отже сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем, а отже в дану частину позовних вимог, суд задовольняє частково.
Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №1603867 від 21.03.2025 за тілом кредиту та відсотки в розмірі 3762,00 грн., а за договором № 231099LP від 26.02.2025 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн. та відсотки в розмірі 534,60 грн. Решта вимог задоволенню не підлягає з підстав зазначених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1669,45 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 128-130, 141, 223, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) заборгованість за кредитним договором №1603867 від 21.03.2025 у розмірі 23762 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., з яких: 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; за кредитним договором №№ 231099LP від 26.02.2025 у розмірі 4534 (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 60 коп., з яких: 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, а разом 28296 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1669 (тисячу шістсот шістдесят дев'ять) грн. 45 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Батманова