Справа № 175/19120/24
Провадження № 2/175/2982/24
04 березня 2026 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Войтуха О.М.,
за участю: секретаря Радонського М.М.,
за участі:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
представник третьої особи: Павлова Н.М.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.
У своєму позові позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що задовго до розірвання шлюбу Відповідач став проживати окремо від позивача та її доньки, вступив у відносини з іншою жінкою, з якою веде спільне господарство. З грудня 2018 року Відповідач припинив спілкуватись з донькою, проводити разом час, долею доньки не цікавився, про її здоров'я не піклувався, матеріальної допомоги не надавав. Всі питання щодо виховання та утримання доньки вирішуються Позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача.
Позивачка зазначає, що Відповідач самостійно усунувся від виконання батьківських обов'язків. Своїми демонстративними діями, завдав психологічної травми. Станом на 01 листопада 2024 року Відповідач має заборгованість у розмірі 123084,00 гривні зі сплати аліментів на утримання доньки. На даний час Відповідач ніде не працює та не проходить службу в Збройних силах України за призовом чи на добровільній контрактній основі.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання з'явилися, просили відмовити в позовних вимогах позивача, оскільки вважають їх безпідставними.
Представник третьої особи ОСОБА_6 в судове засідання з'явилася та також зазначила, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 є недоцільним.
Заслухавши позивача, відповідача та їх представників, представника третьої особи, свідків та думку неповнолітньої дитини, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 17 грудня 2024 року Позивачка звернулася до суду із заявою та просить позбавити Відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 . Позивачка розуміє та повністю усвідомлює, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, проте переконана, що задоволення її позову буде справедливим та відповідати інтересам доньки.
23 грудня 1995 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 14 липня 2010 року, що видано та зареєстровано виконавчим комітетом Новомиколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (актовий запис №06, серія НОМЕР_1 ), в якому зазначені батьки дитини: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_1 .
Згідно з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року по справі №175/2760/18-ц провадження №2/175/876/18 шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано.
Згідно з судовим наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 по справі №175/5008/21 з ОСОБА_3 стягуються, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частина з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти пожиточних мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення заяви до суду 29 листопада 2021 року і до досягнення найстаршої дитини повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.11.2024 року вбачається, що боржник ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 листопада 2024 складала 123 084,00 грн.
Відповідно до акту обстеження умов проживання відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року зазначено, що «згідно з проведеним обстеженням за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщено на 2 поверсі, 2 поверхового будинку, складається з 3 кімнат, які жилі, кухні, коридору, ванної кімнати. У квартирі є електропостачання, водопостачання, енергопостачання. Для виховання та розвитку дитини створено умови: окрема кімната, місце для сну, навчання, зберігання речей, гаджети для навчання, одяг у достатній кількості. За даною адресою проживають:
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати;
2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька
ОСОБА_7 любить та поважає свою мати, з батьком не спілкується. Проблем у розвитку та вихованні дитини не виявлено».
Згідно з повідомленням Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1) від 29 листопада 2024 №43,5 -1634. Зі змісту вбачається, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , до кримінальної відповідальності не притягувався, притягувався до адміністративної відповідальності:
- 24 липня 2012 за ч.1 ст.122 КУпАП;
- 11 жовтня 2016 за ч.1 ст.130 КУпАП, ч.1 ст.121 КУпАП;
- 19 жовтня 2023 за ч.2 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні відповідач зазначив, що не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, навпаки він намагався знайти підхід та контакт з позивачкою після їх розірвання шлюбу та окремого проживання, щоб мати змогу приймати участь у житті доньки та забезпечити повноцінний та нормальний розвиток.
Також у судовому засіданні Відповідач зазначив, що він не самоусувався від виконання батьківських обов'язків, а навпаки Позивачка зі свого боку здійснювала дії направлені на припинення спілкування доньки з Відповідачем. Отже, як наслідок, вважає, що твердження Позивачки про завдання психологічної травми Відповідачем - є безпідставними, надуманими та суб'єктивним сприйняттям обставин, яке не має підґрунтя та без надання переконливих підстав.
Відповідач не заперечував свого обов'язку щодо утримання доньки, в якості доказів виконання обов'язків щодо утримання доньки відповідач надав квитанції про часткову сплату заборгованості по аліментам (підтверджується квитанціями про сплату заборгованості за виконавчим провадженням на рахунок Слобожанського ВДВС, що додані до матеріалів справи):
-квитанція №9368-7501-5595-7086 від 04 лютого 2025 року на суму 3510,00 грн;
-квитанція №9368-7501-4828-8947 від 04 лютого 2025 року на суму 3510,00 грн;
-квитанція №9371-4609-7057-5450 від 03 березня 2025 року на суму 3510,00 грн.
Також відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що 29 липня 2025 року Позивач ОСОБА_1 подала заяву про повернення виконавчого документу про стягнення аліментів до Слобожанського відділу державної реєстрації виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконавчого провадження № 69492239 про примусове стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначивши у своєму зверненні, що не бажає отримувати аліменти від ОСОБА_3 на утримання доньки, оскільки не вважає, що його дії направлені саме на виконання батьківських обов'язків та не вважає його батьком.
Як вбачається із характеристики на ОСОБА_3 , що була надана старостою с. Сурське-Литовське 29 січня 2025 року, скарг на незадовільну поведінку ОСОБА_3 в офіс старости не надходило, приймав участь у благоустрої села Новомиколаївка, характеризується за місцем проживання задовільно, офіційно не працевлаштований, неофіційно працює на будівництві у м.Дніпро.
Згідно висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №12 від 07 лютого 2025 року, враховуючи відсутність вагомих підстав, виконавчий комітет Сурсько-Литовської сільської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно його доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_3 постійно забезпечував дітей та намагався доглядати за ними, нарікань на сім'ю не було, вважає, що дитина травмована через виїзд за кордон, оскільки до виїзду психологічних проблем не виникало. Спираючись на свої спостереження, характеризує ОСОБА_3 як працьовиту людину. Дитина завжди спілкувалася і з батьком, і з бабусею. Однак зазначила, що з часом стосунки у сім'ї погіршилися, як наслідок, позивачка почала забороняти дитині спілкуватися з батьком. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_8 , оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ці відомості стали відомі свідку безпосередньо від Відповідача під час розгляду комісією виконавчого комітета Сурсько-литовської сільської ради питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , який був присутній на засіданні комісії та надава пояснення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також повідомила, що ОСОБА_3 працював та забезпечував дітей і родину. Однак, після розлучення Позивачка заборонила спілкуватися Відповідачу з донькою. Вважає, що дитина могла бачити Відповідача в стані алкогольного сп'яніння, однак загрози він для неї не становив. Зазначає, що спілкування батька з дитиною майже припинилося з 2019 року.
Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 , 03 липня 2010 року повідомила суд, що не проживає разом з татом та просить позбавити біологічного батька батьківських прав, оскільки він не бере участі та не цікавиться її життям. Зазначає, що бачила його останній раз у грудні 2024 року в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що батько жодним чином не допомагає, заважає виїхати за кордон. Да даний час не має бажання спілкуватися й підтримувати будь-який контакт з батьком.
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам додосягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, допускається лише у виняткових випадках та за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
У свою чергу Позивачем не додано до позову достатніх доказів, що характеризують Відповідача, як особу що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
На думку суду позбавлення батьківських прав відповідача порушуватиме його права та не відповідатиме інтересам самої дитини.
Беручи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст.164 СК України для позбавлення Відповідача батьківських прав, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки підтверджуючих доказів щодо наявності вини у діях Відповідача для позбавлення його батьківських прав недостатньо для застосування крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи результат розгляду справи, суд прийшов до висновку, що витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя О.М. Войтух