Справа № 521/22229/25
Номер провадження № 2-а/521/38/26
04 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Ганошенка С.А.,
за участю секретаря судових засідань - Папінян В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Одеси матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2657222252 від 15.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 15 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 було винесено постанову №2657222252 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000, 00 грн.
Вказана постанова, як зазначає позивач є на його думку протиправною через відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП та підлягає скасуванню, оскільки вона є необгрунтованою та такою що не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає що 15.12.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а саме не уточнив свої облікові дані. Крім того, позивач зазначає що у постанові Відповідачем не наведено обгрунтованих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, а також, що він є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, і що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.
Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута за відсутності позивача, а Відповідач не надав доказів про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду адміністративної справи. Таким чином позивач був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Також, як зазначає позивач він був позбавлений права під час розгляду справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов'язувало Відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, позивач вважає що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не повинен був складати жодного протоколу відносно нього.
Крім того, позивач повідомляє про те що він є батьком 6 (шести) дітей, 4 (чотири) з яких є неповнолітні та перебувають на його утриманні. При розгляді справи зазначену обставину не було враховано.
Тому, позивач звернувся до суду щодо скасування постанови №2657222252 від 15.12.2025 року про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судові засідання 15.01.2026 року, 03.02.2026 року та 24.02.2026 року з'являвся, та підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, шляхом надсилання повістки підсистему «Електронний суд» та шляхом надсилання повістки засобами поштового зв'язку. На адресу суду повернулось поштове повідомлення, яке свідчить про отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовив представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
У ході судового розгляду встановлено, що постановою № 2657222252 від 15.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту постанови встановлено, що правопорушення полягає в тому, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 15.12.2025 року приблизно о 14-00 год. В м. Одеса встановлено, що зазначений громадянин в умовах особливого періоду є військовозобов'язаним. Інших обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1КУпАП, оскаржувана постанова не містить.
Згідно з даними, наданими позивачем з застосунку «Резерв+», позивач є військовозобов'язаним, та перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно відомостей, які містяться у військово-обліковому документі “Резерв+» ОСОБА_1 має військове звання “СОЛДАТ», та потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. Дата уточнення облікових даних-21.01.2026 року. Відмітки про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за загальною мобілізацією, проходження медичного обстеження ВЛК, також відсутні.
Позивач є батьком шістьох дітей, четверо з яких є неповнолітні та перебувають на його утриманні, що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_1 , виданого Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 16.12.2008 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.02.2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_3 , виданого Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 31.05.2011 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року та Питаннями проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Частиною 10 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
-прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного та абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Враховуючи, що позивач є військовозобов'язаним, то був зобов'язаний уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані, однак, в порушення закону до 16.07.2024 року (включно) їх не уточнив, а уточнив їх лише 21.01.2026 року.
Судом встановлено, та позивачем у ході розгляду справи не спростовано факт порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу та про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, відсутність на час подачі позову військово-облікового документу, що передбачено пунктом 6 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якого у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Також, судом встановлено, та позивачем не спростовано факт щодо несвоєчасного оновлення облікових даних, як передбачено законодавством, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується військово-обліковим документом “РЕЗЕРВ+».
З наведеного вбачається, що позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_8 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та зазначено що останній є військовозобов'язаним. В постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб?єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
• у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста (за наявності);
• у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста (за наявності);
В постанові також не вказано доказів, що позивач, є громадянином України, який перебуває на військовому обліку, а отже був зобов?язаний протягом 60 днів з 18.05.2024 року уточнити адресу проживання, номери засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов?язані уточнити свої дані в строк 60 днів за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання. У випадку знаходження за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста (за наявності).
Таким чином, Закон надає особі, яка знаходиться в Україні, право вибору - уточнювати свої дані або за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем фактичного проживання (що може не співпадати з місцем військового обліку). В постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не надано доказів, що Позивач перебував з дня набрання чинності Закону 18.05.2024 р. та на протязі наступних 60 днів на території, яка знаходиться в юрисдикції Відповідача. Отже, Відповідач не надав доказів, що мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться прова-дження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автомати-чому режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з?явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов?язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута за відсутності позивача, а відповідач не надав доказів про своєчасне сповіщення Позивача про місце і час розгляду адміністративної справи. Таким чином, позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.
Також, Позивач був позбавлений права під час розгляду справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов'язувало Відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.
Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб?єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
Суд зазначає, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно матеріалів справи протокол за ст. 210-1 КУпАП не складався, позивачу про протокол нічого не відомо.
Як вбачається зі змісту постанови що оскаржується, від 15.12.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_9 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №2657222252, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
Абзацом 2 частини 1 статті 283 КУпАП передбачено, що Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
В оскаржуваній постанові керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 не вказано опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов?язані уточнити свої дані в строк 60 днів за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання. У випадку знаходження за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста (за наявності).
Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки було затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Вказаним Положенням визначено основні завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до п. 1 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Як встановлено в п. 7 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Згідно з п. 8 Положення, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов?язків є виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов?язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні гро-мадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
В свою чергу, в п. 9 Положення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, в тому числі, розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 12 даного Положення право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення, надано керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов?язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятисот не оподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210' цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?яза-ного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов?язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов?язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов?язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381.
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб?єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об?єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, на-дана, зокрема, військовозобов?язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз?яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов?язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, що саме ним, як начальником ТЦК СП (або РТЦК СП) було розглянуто справу, а не лише формально підписано постанову, а справу було розглянуто та складено постанову іншою посадовою особою, яка не має права розглядати справи за ст. 210-1 КУпАП.
Відповідачем не надано доказів, що було дотримано вимоги ст.33, ст. 278, ст. 279 та ст.280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, встановлювалась необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не надано доказів, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідачем не надано доказів, коли саме і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст. 38 та ст. 277 КУПАП.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото 1 кінозиомки, відео-запису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і доку-ментів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб?єкт владних повноважень повинен подати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За приписами примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В оскаржуваній постанові №2657222252 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 15.12.2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн. обставин, установлених під час розгляду справи викладено формально, не конкретизовано, загальними фразами і не відображає усіх кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 210 та 210-1 КУпАП.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов?язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред?явленим обвинуваченням.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210, 210-1 КУпАП відносно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, суд враховує, що відповідачем доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210, 210-1 КУпАП, та відзиву на позовну заяву не надано, а можливість збирання нових доказів та подання відзиву після ухвалення постанови що оскаржується, вичерпана, приймаючи до уваги приписи ст. 77 КАС України, суд вважає, що відповідач визнав позов, а постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Таким чином, обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності та суд вважає, що у позивача відсутня подія і склад правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб?єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,
Позов ОСОБА_1 про скасування постанови №2657222252 від 15 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову №2657222252 від 15 грудня 2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄРДПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 ), суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 гривень 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 05 березня 2026 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО