Справа №766/18053/25
н/п 1-кс/766/453/26
05.03.2026 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона, клопотання слідчого СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200000336 від 24.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Випасне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Слідчий звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 19.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025080200000336 від 24.02.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. На підставі ч.8 ст.176 КПК України, просить застосувати виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, просив не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечували обґрунтованості підозри, заперечували проти задоволення клопотання, заявили про намір підозрюваного продовжити військову службу, просили визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави в мінімальному розмірі.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про застосування або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025080200000336 від 24.02.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді оператора відділення протитанкових ракетних комплексів протитанкового взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 15 січня 2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та брати участь в бойових діях, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи з виконанням обов'язків військової служби, про поважні причини відсутності на службі не повідомляв, та як наслідок ухилився від проходження військової служби до 20 січня 2025 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
04.04.2025 року на підставі ст.ст. 42, 276, 277, 278, 279 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
16.04.2025 року у зв'язку з зарахуванням до військової частини для продовження військової служби та отримання письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 НГУ, військовослужбовцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, яке в подальшому скеровано для розгляду до Херсонського міського суду в Херсонській області.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 НГУ № 20 від 20.01.2025, військовослужбовець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зарахований на всі види забезпечення військової частини.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 НГУ № 145 від 12.05.2025 (по стройовій частині) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 НГУ.
18.11.2025 суддею Херсонського міського суду Херсонської області винесено ухвалу про залишення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності без розгляду, у зв'язку з відсутністю підозрюваного.
Постановою слідчого від 04.12.2025 року ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Постановою слідчого від 04.12.2025 року зупинено досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 28.01.2026 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
04.03.2026 об 16.50 год. ОСОБА_6 на підставі ст. 191 КПК України затримано та досудове розслідування в даному кримінальному провадженні постановою від 04.03.2026 року відновлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження:
- матеріалами службового розслідування;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин, а також обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке є тяжким, слідчий суддя вважає доведеним, що усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_6 може умисно ухилятися від явки до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Належного обґрунтування та конкретизації ризиків, передбачених п.3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає їх недоведеними.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання винуватим у вчиненні якого підозрюваному загрожує покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного , який народився у 1985 році. На обліку за станом здоров'я у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідність не встановлювалась, відомості про потребу у стаціонарному лікуванні відсутні. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має середню освіту, неодружений, має дітей 10 та 14 років, які проживають з матір“ю, не працюючий, раніше не судимий.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу.
Згідно ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, відомості про особу підозрюваного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відсутні та не підтвердженні відповідними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави згідно ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.04.2026 року включно.
Час тримання під вартою відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 04 березня 2026 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_6 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 166 400 грн.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 62025080200000336 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06.04.2026 року (включно).
Роз'яснити та попередити ОСОБА_6 , що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1