Справа №766/2426/26
н/п 1-кс/766/1014/26
27.02.2026 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання сторони кримінального провадження №12026231040000282 від 25.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, старшого слідчого СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
встановив:
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, на обліку у лікаря психіатра не перебуваючого, такого, що перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2021 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоідів, синдром залежності, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, строком на 60 (шістдесят) днів. Крім того, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив визначити розмір застави у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960,00 грн.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що у провадженні слідчого відділення Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026231040000282 від 25.02.2026 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Херсонської окружної прокуратури Херсонської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу психотропних речовин, а саме у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, де передбачено, що діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, користуючись месенжером Телеграм в чат-боті незаконно придбав з метою збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №12026231040000283, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої відповідно до висновку експерта становить 2,4806 г, яку з метою збуту було окремо розфасовано у окремі згортки у кількості 15 штук, що є великим розміром, яку за експрес-накладною №20451376288801 доручив отримати у відділенні ТОВ «НОВА ПОШТА» №10 по вулиці Полковника Кедровського, 10 у м. Херсоні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не був обізнаний про його протиправну діяльність, та яку було вилучено працівниками поліції 25.02.2026 у період часу з 14:11 год. до 14:33 год. біля будинку № 10 по вулиці Полковника Кедровського, 10 у м. Херсоні.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин.
25.02.2026 о 20 годині 23 хвилини ОСОБА_7 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та 26.02.2026 у зв'язку з наявністю достатніх доказів, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Херсон, громадянин України, на обліку у лікаря психіатра не перебуваючий, такий, що перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2021 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоідів, синдром залежності, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються зібраним стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 25.02.2026, проведеним дізнавачем СД Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_9 в період час з 14:11 год. до 14:33 год. за адресою: м. Херсон, вул. Полковника Кедровського, 10 поблизу відділення ТОВ «НОВА ПОШТА» №10, в ході якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно видав працівникам поліції посилку з пошти з експрес-накладною №20451376288801, при відкритті якої було виявлено комп'ютерну мишку, всередині якої виявлено 15 окремих полімерних обмотаних липкою стрічкою червоного кольору згортків, при розкритті чотирьох з яких в кожному виявлено зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору;
- протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2026, який показав, що 25.02.2026 перебуваючи вдома у свого знайомого ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , отримав у останнього останні цифри товарно-транспортної накладної ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме «8801», яку ОСОБА_7 попрохав його отримати у відділенні ТОВ «НОВА ПОШТА» №10, та отримавши - видав працівникам поліції;
- протоколом огляду мобільного телефону від 25.02.2026, яким встановлено, що мобільний телефон, вилучений під час особистого затриманого ОСОБА_7 , а саме марки ZTE Blade V50 Vita ( ZTE 8550) в корпусі синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . В ході проведення огляду мобільного телефону, на головному екрані виявлено мобільний застосунок доставки «Нової пошти». Увійшовши до вказаного мобільного застосунку виявлено профіль, який зареєстрований на ім'я « ОСОБА_10 » з номером телефону НОМЕР_3 . При огляді виявлено розділ «Мої посилки», при натисканні на який з'являється номер ТТН 20451376288801, натиснувши на «Повна інформація про посилку» встановлено: посилка за номером ТТН 20451376288801 отримана 25.02.2025 року о 12:45 год у відділенні №10, що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Полковника Кедровського (Будьонного), 10, дані одержувача « ОСОБА_10 , НОМЕР_3 , сплата за доставку посилки здійснено одержувачем у розмірі 72 грн. Крім того, у вказаному розділі виявлено інформацію щодо відправника посилки з вищевказаним номером ТТН, а саме: Відправник « ОСОБА_11 , тел. НОМЕР_3 », місце відправлення «м. Одеса, Аркадійське плато, 5/2 (тільки для мешканців), поштомат № 28476 ;
- висновком експерта №СЕ-19/115-26/3035-НЗПРАП від 26.02.2026, відповідно до якого надана на експертизу кристалічна речовина у 15 полімерних пакетах, які упаковано в сейф-пакет PSP1163487, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою PVP у складі речовини 2,4806 г,
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за вчинення якого останньому повідомлено про підозру.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваній за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризиком можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі до десяти років), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а саме зникнути з місця постійного проживання,
- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, ОСОБА_7 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати на свідків, зокрема ОСОБА_8 , працівників ТОВ «НОВА ПОШТА» або інших осіб які встановлюються, а саме наркозалежних осіб міста Херсона, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підтвердженням вказаного ризику є те, що ОСОБА_7 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може зникнути з місця постійного мешкання, та у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного, та - як наслідок - притягнути останнього до кримінальної відповідальності. Також, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваної тощо),
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується, оскільки грошові кошти ОСОБА_7 отримував за збут наркотичних засобів, також відносно ОСОБА_7 направлено до Херсонського міського суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024231040001132 за ст.307, ч. 2, 3 КК України.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , вважаю за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці в межах строків досудового розслідування.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваної в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я, не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_7 , наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати досудовому слідству іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним спів розмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Посилаючись на вищевикладені обставини, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт. Пояснив, що підозру визнає частково - наркотичні засоби вживає, однак наміру продажу не мав.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, просила застосувати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт. Зазначила, що на стадії розгляду Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, в рамках даного кримінального провадження останньому застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчився та який в подальшому продовжено не було. Вказала, що підозрюваний є особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на замісній підтримувальній терапії, відтак наркотичні засоби вживає без мети збуту, оперативної закупки у даної особи не проводилось, повідомлення про підозру є завищеним та необгрунтованим.
Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
25.02.2026 ОСОБА_7 в порядку ст.208, ст. 615 КПК України, було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
26.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
У справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Яґчі і Сарґін проти Туреччини» (YagciandSargin v. Turkey) від 8 червня 1995 року.
Для відмови в досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії» (Stogmuller v. Austria) від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини»), вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria) від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія А, № 207, п. 51).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі«W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
У справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Яґчі і Сарґін проти Туреччини» (Yagci and Sargin v. Turkey) від 8 червня 1995 року.
Для відмови в досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії» (Stogmuller v. Austria) від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини»), вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria) від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія А, № 207, п. 51).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі«W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
Крім того, суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою №40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80, за скаргою №20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушення конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…»
При вирішенні зазначеного клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2021 року, є особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії, офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей та осіб з інвалідністю на утриманні не маючий, з середньою освітою, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , підозру та обставини вчинення кримінального правопорушення визнав частково, пояснивши, що наркотичні засоби вживає, однак мети збуту не мав, підозра обґрунтована вагомими доказами, що дає достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний раніше не судимий, однак, обвинувальний акт за ч. 2, 3 ст. 307 КК України відносно нього перебуває на стадії розгляду Херсонського міського суду Херсонської області, в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчився та в подальшому прокурором не було надано клопотання про його продовження, також, у судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний, перебуваючий на обліку у лікаря нарколога та на програмі замісної підтримувальної терапії, отримав 15 згортків особливо небезпечної психотропної речовини PVP, загальною вагою 2,4806 г, слідчим суддею не встановлено факту збуту вказаної речовини, що також не заперечувалося прокурором в судовому засіданні, обставини вчинення кримінального правопорушення та підозру визнає частково, має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю 2 групи. Разом з цим, слідчий суддя враховує, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мають порівняно невисокий ступінь, при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для обрання найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак не застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 26.04.2026 року включно, та зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Оскільки слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовується інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя самостійно визначає обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , на строк до 26.04.2026 року також наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 26.04.2026 року, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 26.04.2026 року також наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти у залі суду.
Строк дії даної ухвали до 26.04.2026 року включно, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.
Контроль за виконанням домашнього арешту покладається на слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в Херсонський апеляційний суд протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали проголошено в приміщенні суду 02.03.2026 року о 11 год. 30 хв.
Слідчий суддяОСОБА_1