20.02.2026 Справа №607/1953/26 Провадження №2-о/607/168/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Грицай К.М.,
за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,
учасників справи: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2
заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання та перебування на утриманні,
28.01.2026 заявник ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі- ГУ ПФУ в Тернопільській області) із заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 06 листопада 1993 року по 27 серпня 2024 року та перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_4 з вересня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 06.11.1993 по 27.08.2024, проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , проте, вона була зареєстрована за іншою адресою. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які вже є повнолітніми. З вересня 2021 року заявник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, з того часу не працює, а основним і постійним джерелом засобів для існування були доходи чоловіка ОСОБА_4 , з яким проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.
Також, казала, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 11 листопада 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України та будучи військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1 27.08.2024 зник безвісти під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Колісниківка, Куп'янського району, Харківської області.
Відсутність її спільної реєстрації місця проживання з чоловіком перешкоджає підтвердженню факту перебування її на утриманні чоловіка та поданню до ГУ ПФУ в Тернопільській області необхідних документів для призначення пенсії по втраті годувальника, у зв'язку з чим їй було відмовлено. Також те, що встановлення таких обставин іншим шляхом є неможливим, з огляду на реєстрацію заявниці та померлого за різними місцями проживання, просить суд встановити вищенаведені юридичні факти.
Від представника заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - Николишин І.І. надійшли письмові пояснення (відзив) на заяву, згідно яких просить залишити без розгляду вказану заяву, оскільки її вимоги є безпідставними з огляду на наявність спору про право заявниці на отримання виплат, пов'язаних із втратою годувальника. Вказує, що будь-яких даних, що заявниця одержувала від загиблого допомогу, яка була б для неї постійним і основним джерелом для існування, остання не зазначила та не подала доказів. Крім того, зазначила, що відповідно до Закону № 2262 розмір пенсії в разі втрати годувальника залежить від кількості непрацездатних членів сім'ї, що на неї претендують, однак заявниця не вказала, чи є інші особи, окрім неї, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та чи впливатиме встановлений факт на права та обов'язки цих осіб. Крім того з урахуванням того, що встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні впливатиме на права й обов'язки інших спадкоємців (членів сім'ї), тому такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.02.2026 залучені до участі у справі заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та пояснила, що вона з часу одруження проживала з чоловіком ОСОБА_4 , однак батьки чоловіка не дали згоду на її реєстрацію та на даний час вони померли та чоловік зник безвісти, тому відсутня можливість зареєструвати її місце проживання разом із чоловіком.
У судовому засіданні представник адвокат Балабан П.О. заяву підтримав з підстав, вкладених у позовній заяві.
Представник заінтересованої особи ГУ ПФУ в Тернопільській області в судове засідання не з'явилась, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлялася належним чином, проте, у відзиві просила розгляд справи проводити без участі їх представника.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення заяви не заперечили, вказавши, що вони є дітьми заявника та ОСОБА_4 , який зник безвісти. Підтвердили факт, що їх батьки постійно проживали разом та мати ОСОБА_1 перебувала на утриманні батька, оскільки має інвалідність, не працює.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 , який у своїх показаннях вказав, що є сусідом і проживає в будинку з 1974 року, знає заявника та ОСОБА_4 , подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїми двома дітьми та батьками ОСОБА_4 , що ОСОБА_1 не працювала та перебувала на утриманні чоловіка.
У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7 дала показання, що є сусідкою заявника та ОСОБА_4 , проживає на одному поверсі у сусідній квартирі із ОСОБА_4 з 1973 року, добре знає їх родину, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_4 разом із батьками та ОСОБА_1 , яка є невісткою, подружжя постійно в цій квартирі проживало разом, мають двох дітей, заявник не працює, оскільки має інвалідність.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказала, що є сусідкою заявника та ОСОБА_4 , знає їх сім'ю з дев'яностих років, подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_1 разом, чоловік заявниці утримував сім'ю, ходив на роботу, подружжя мали спільний бюджет, разом їздили до села.
Як вказала у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , вона є подругою заявника ОСОБА_1 та їй відомо, що заявник одружена з ОСОБА_4 , вони мають двох дорослих дітей. Проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , хоча вона була зареєстрована в Підволочиському районі Тернопільської області. Її чоловік був військовослужбовцем та зник безвісти, він повністю забезпечував потреби їх сім'ї, оскільки жінка не працевлаштована та є особою з інвалідністю.
Заслухавши пояснення, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
Староскалатською сільською радою 06.11.1993 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу мені присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .
У шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 .
ОСОБА_4 зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає за даною адресою без реєстрації, що підтверджено довідками ДП 2 ЖЕК13 ЖБК № 22 від 22.01.2025, №209 від 27.11.2025.
З вересня 2021 року заявник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копіями довідок про доходи № 0824 8682 6549 2859 та № 6734 7678 2511 2779.
Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу за період з січня 2021 року по вересень 2025 року, ОСОБА_1 не отримує доходів у вигляді заробітної плати, а її доходами є соціальні виплати.
З 01.03.2025 року заявник отримує матеріальну допомогу з місцевого бюджету по програмі «Обороноздатність» в розмірі 1000 грн., що підтверджується довідкою № 2733 від 04.11.2025 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.
Заявник ОСОБА_1 маю захворювання опорно - рухового апарату, потребує постійного лікування, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого за 2020-2023 роки, згідно висновків МСЕК їй встановлено ІІІ група інвалідності, протипоказання до важкої фізичної праці.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини № НОМЕР_1 Збройних Сил України, 27.08.2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Колісниківка, Куп'янського району, Харківської області, про що заявника повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 03.7/13121-24-Вих. від 08.10.2024 року.
Відомості про зникнення безвісти ОСОБА_4 з 14 жовтня 2024 року внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин згідно витягу №20241014-1189.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О/р № 192350004903 від 29.01.2025 було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі, про перебування фізичної особи на утриманні.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 320/948/18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року (справа № 320/948/18), від 18 січня 2024 року (справа № 560/17953/21).
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд бере до уваги пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, у якому зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання (постанова Верховного Суду від 3 січня 2021 року, справа № 592/17552/18).
Згідно з пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Отже, встановлення факту знаходження на утриманні померлого має для заявниці ОСОБА_1 юридичне значення, що буде необхідним для реалізації її інших прав, зокрема, права на пенсійне забезпечення у зв'язку із втратою годувальника.
Матеріалами справи, показаннями свідків підтверджується, що заявниця та її чоловік ОСОБА_4 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 та утримання сім'ї здійснював ОСОБА_4 .
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що заявниця перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки вони перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом, мали спільний бюджет, заявник не працевлаштована, отримувала пенсію по інвалідності у мінімальному розмірі, допомога з боку чоловіка ОСОБА_4 була основним і постійним джерелом засобів для снування заявниці у справі.
Суд зауважує, що одержання заявником пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 , який зник безвісти 27 серпня 2024 року та набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 14 жовтня 2024 року.
Крім того, суд не встановив обставин справи, з яких би вбачався спір про право, тому відкидає заперечення представника заінтересованої особи.
З огляду на те, що матеріалами справами в судовому засіданні доведена достатність встановлення факту перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 , від якого залежить виникнення майнового права заявника - права на пенсійне забезпечення, однак, не доведено обставин та підстав для встановлення решти юридичних фактів згідно вимог заяви, тому суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України судові витрати, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 293 - 294, 315 - 318,
352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву - задовольнити частково.
Встановити юридичний факт спільного проживання та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утриманні її чоловіка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 14 жовтня 2024 року.
В решті вимог заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження - Майдан Волі, 3 м. Тернопіль, ЄДРПОУ 14035769;
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене та підписане суддею 02.03.2026.
Головуючий суддя К. М. Грицай