Справа № 577/6819/25
Провадження № 1-кп/577/171/26
"05" березня 2026 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200450000841 від 02 вересня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,-
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Конотопского міськрайонного суду Сумської області від 08 січня 2026 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 07 березня 2026 року до 24 год. 00 хв.
До спливу вказаного часу завершити судовий розгляд кримінального провадження не виявляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні не досліджені письмові докази, не допитані свідки та обвинувачений.
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів, посилаючись на те, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, продовжують існувати і на даний час.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує та прохає застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримує позицію свого підзахисного, вважає, що клопотання прокурора про продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необгрунтованим та прокурором не надано доказів існування на даний час ризиків, на які він посилається для обгрунтування свого клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а також наявність у обвинуваченого житла, прохає застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час - 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, приходить висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю інформації про матеріальний, соціальний стан особи та інше. Так у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування».
ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Вказаний злочин є кримінальним правопорушенням у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших правопорушень проти здоров'я населення.
Вищевказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 має підвищену суспільну небезпеку для оточуючих.
Злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів та за його вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконного впливу на свідка, то суд враховує, що ОСОБА_5 знайомий із свідком у кримінальному провадженні ОСОБА_6 .
Суд також приймає до уваги встановлену КПК України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту свідка слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, то суд враховує, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва по обвинуваченню його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 307 КК України, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн 00 коп.
02 червня 2025 року ОСОБА_5 був звільнений з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесеннями застави.
Проте, не зважаючи на вказане, ОСОБА_5 продовжив протиправну діяльність та йому інкримінується вчинення 02 вересня 2025 року злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
За таких обставин, суд приходить висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, продовжують мати місце і на даний час, а тому застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави слід продовжити.
На думку суду наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання, його позитивна характеристика за місцем проживання не зменшують встановлені ризики.
Крім того, відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Щодо можливості застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - домашнього арешту, то, на думку суду, обвинуваченим та його захисником не надані докази, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених ризиків або наявність інших суттєвих обставин, що враховуються під час вирішення питання щодо запобіжного заходу.
Наразі достатніми та належними підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками звільнення ОСОБА_5 з-під варти та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб
Керуючись ст. ст. 176-178, ч. 3 ст. 331, п. 2 ч. 1, п 1-1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, - задовольнити.
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, продовжити до 02 травня 2026 року до 24 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченим та його захисником безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
СуддяОСОБА_1