Справа №591/3599/25
Провадження № 1-кс/591/608/26
05 березня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 в режимі відео конференції
представника заявника адвоката ОСОБА_4 в режимі відео конференції
розглянув заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора про закриття кримінального провадження за № 42024000000000277
і установив:
У ході розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 31.12.2025 про закриття кримінального провадження за № 42024000000000277 заявником в усній формі заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_5 , мотивуючи такий відвід тим, що вказаний слідчий суддя розглядав аналогічну скаргу та виносив рішення.
Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні подану ним заяву в усній формі про відвід слідчому судді ОСОБА_5 підтримав та суду пояснив, що останній як слідчий суддя 22.04.2025 постановив ухвалу про відмову у задоволенні його скарги про закриття кримінального провадження за № 42024000000000277. На думку заявника, слідчий суддя у своєму рішенні від 22.04.2025 зробив висновок, що доводи заявника є надуманими. З метою уникнення будь-яких упередженостей з боку судді просив його відвести від розгляду скарги на постанову прокурора про закриття кримінального провадження.
Представник заявника підтримала заяв, та пояснила, що заявником надані обґрунтовані підстави заявленого відводу.
Слідчий судді ОСОБА_5 та прокурор не прибули, повідомлені належним чином.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви про відвід та матеріали кримінального провадження за № 42024000000000277, суд дійшов таких висновків:
Згідно з положеннями чч.1-2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сімї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сімї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1-2, 5 ч. 1 ст. 75 КПК України та ст. 76 КПК України.
Таких підстав не встановлено та заявник у своїй усній заяві про відвід на них не посилається.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд, який розглядає справу, має бути безстороннім і незалежним.
Незалежність і недоторканність суддів гарантують стст. 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.
Відповідно до чч. 1-2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з пунктами 1-2 ч. 7 ст. 56 зазначеного Закону, - суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Обґрунтування заяви про відвід базується на думці заявника, сформованій внаслідок непогодження з процесуальними діями та рішеннями судді.
Однак, така незгода, відповідно до чинного КПК України не може бути підставою для відводу слідчого судді та не свідчить про його упередженість.
Твердження про те, що при ухвалені судового рішення слідчим суддею будуть порушуватися норми матеріального і процесуального права, є вочевидь надуманими.
Так, суб'єктивно оцінюючи на предмет законності, обґрунтованості та правомірності рішення слідчого судді, заявник робить висновок про наявність упередженості слідчого судді.
Водночас, суд в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених іншим слідчим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід. У цьому контексті слід звернути увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови "Про незалежність судової влади" №8 від 13 червня 2007 року, відповідно до яких, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Незгода заявника з прийнятими судовими та процесуальними рішеннями не на його користь, не може бути підставою для відводу від розгляду скарги та жодним чином не породжує об'єктивних сумнівів у неупередженості слідчого судді і не може слугувати доказом будь-якого неприязного відношення до учасників процесу.
Окрім того, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц).
Отже, наведені заявником обставини не свідчать про порушення суддею принципів кримінального процесуального судочинства та не є такими, що викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись стст. 75-81, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, -
Постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора про закриття кримінального провадження за № 42024000000000277 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1