Провадження № 22-ц/821/385/26Головуючий по першій інстанції
Справа № 703/6511/25 Категорія: 304090000 Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
03 березня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,
секретар: Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвокат Лойфер Антон Едуардович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Лойфера Антона Едуардовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року (у складі судді Ігнатенко Т.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 120920 грн, з яких: 74879,31 грн - прострочене тіло кредиту, 46040,69 грн - відсотки за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10092,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2019 відповідач шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
Таким чином, 02.04.2019 між банком та відповідачем, з дотриманням приписів чинного законодавства України, було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту: кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту: «Максимум»; мета кредиту: для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 гривень; процентна ставка: 35,99% річних; тип процентної ставки: фіксована; тип картки: MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту: щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 гривень.
Для ідентифікації в обліковій системі банку Угоді було присвоєно № 631138932.
Власним підписом позичальник підтвердила, що ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що вона отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, проте своїх зобов'язань належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 120920 грн, з яких: 74879,31 грн - прострочене тіло кредиту; 46040,69 грн - відсотки за користування кредитом.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 631138932 від 02.04.2019 у розмірі 23328,07 грн, судовий збір у розмірі 467,28 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 425,59 грн, а всього 24220,94 грн.
Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8071 грн.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції встановив, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а також позивачем доведено факт виконання банком своїх зобов'язань за такою угодою, а саме надання відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів, шляхом встановлення на відкритому на її ім'я рахунку кредитного ліміту, яким остання користувалася на власний розсуд.
Водночас, суд першої інстанції не погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості, який складений з урахуванням нарахованої щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування та сплати такої комісії щомісячно відповідачем у повному обсязі, та зарахував щомісячну сплату відповідачем комісії за розрахунково-касове обслуговування у рахунок сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Також суд першої інстанції зазначив, що строк дії кредитного договору закінчився після спливу строку дії виданої відповідачу платіжної картки, а саме 02.04.2022.
Відтак, судом було взято до уваги наданий представником відповідача контррозрахунок заборгованості, який виконаний за період з 02.05.2019 по 01.05.2022 з урахуванням зарахування сплаченої відповідачем комісії за розрахунково-касове обслуговування у рахунок щомісячної сплати відповідачем тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача - адвокат Лойфер Е.А. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 97591,93 грн та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Вказує, що відповідач звернулась до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємної частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Скаржником зазначено, що відновлювальна кредитна лінія - це вид кредиту, який передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично в рамках встановленого ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину та здійснювати повторне використання коштів протягом терміну дії кредитної лінії.
Звертає увагу на те, що відповідач активно користувалася карткою, чим підтвердила свою згоду з продовженням дії кредитного договору та умовам обслуговування.
Також представник позивача вважає, що стягнутий розмір витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 є завищеним та не відповідає критерію розумності судових витрат.
01.01.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача - адвоката Яреська Т.В., в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що до апеляційної скарги долучено Публічну пропозицію АТ «Альфа?Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка не була долучена під час розгляду в суді першої інстанції, що є порушенням норм процесуального права.
Крім того, зазначає, що паспорт споживчого кредиту містить різні умови кредитування, по різним типам карток, і не містить конкретної вказівки які умови кредитування обрано саме відповідачем.
Також представник відповідача вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких домовленостей про стягнення з відповідача комісії за розрахунково-касове обслуговування.
З урахуванням викладеного, сторона відповідача вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Також у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Яресько Т.В. просить стягнути з АТ «Сенс Банк» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ).
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні всієї суми заборгованості у розмірі 97591,93 грн, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 02.04.2019 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк», який в подальшому змінив назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування оферти, підписаної особисто відповідачем, укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до умов вказаної угоди максимальний розмір кредитного ліміту 200000 грн, розмір процентів річних 35,99% за користування кредитними коштами, розмір обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості за кредитом, але не менше 50 грн, тип кредиту: «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії»; строк кредитування: 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.
В матеріалах справи міститься власноруч підписана ОСОБА_1 анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в якій містяться загальні анкетні дані позичальника.
Також за умовами угоди клієнту випущено міжнародну платіжну картку MasterCard Debit World строком дії 3 роки з моменту випуску.
Разом з тим, доказів дати випуску платіжної картки відповідачу не надано.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд погоджується із висновком, до якого дійшов суд першої інстанції в своєму рішенні, що днем випуску міжнародної платіжної карти, яка зазначена в угоді, що укладена між відповідачем та АТ «Альфа-Банк», є день укладення такої угоди, тобто 02.04.2019, а строк дії такої картки закінчився у квітні 2022 року, тобто через три роки з дня її випуску. Доказів видачі іншої платіжної карти ОСОБА_1 позивачем не надано.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, про те, що строк дії укладеної угоди про відкриття відновлювальної кредитної лінії закінчився 02.04.2022, після спливу дії картки.
Як вбачається із долученої до апеляційної скарги Публічної пропозиції АТ «Альфа?Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (Додатку № 4)\, він не містить підпису відповідача.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме цей Додаток № 4 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розумів відповідач, ознайомився та погодився з ним, підписуючи Акцепт пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Публічна пропозиція АТ «Альфа?Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб не була долучена позивачем до позовної заяви, доказів щодо неможливості подання такого доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції скаржником не зазначено.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, апеляційний суд доходить висновку про те, що долучену до апеляційної скарги Публічну пропозицію АТ «Альфа-Банк» слід залишити без розгляду.
На підтвердження розміру заборгованості за укладеним кредитним договором позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості та виписку з рахунку клієнта за період з 02.05.2019 по 08.06.2025, з яких вбачається що загальний розмір заборгованості складає 120920 грн (74879,31 грн - залишок по тілу, 46040,69 грн - заборгованість зі сплати комісійних, відсотків).
Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами. Остання операція здійснена 26.01.2022.
ОСОБА_1 не заперечувала обставини укладення нею кредитного договору, користування кредитними коштами, проте не погодилась із складеним позивачем розрахунком заборгованості та надала до суду першої інстанції власний контррозрахунок за період з 02.05.2019 по 01.05.2022, відповідно до якого загальний розмір заборгованості складає 23328,07 грн, з яких: 20829,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2499,02 грн - заборгованість за відсотками.
Також сторона відповідача вважала, що банком неправомірно нараховувалась та списувалася комісія за розрахунково-касове обслуговування, яка підлягає зарахуванню у рахунок сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Так, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеної кредитної угоди, зазначив, що така не містить умов щодо сплати відповідачем комісії, а відтак, у позивача були відсутні підстави для здійснення нарахування такої комісії.
З розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку судом встановлено, що сплачені ОСОБА_1 кошти розподілялися банком не на погашення тіла кредиту, а на погашення овердрафту та комісій, нарахованих в тому числі поза межами строку дії договору. Таке штучне продовження нарахувань призвело до необґрунтованого збільшення суми основного боргу.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги контррозрахунок відповідача, який проведений з урахуванням зарахування сплаченої відповідачем комісії за розрахунково-касове обслуговування у рахунок щомісячної сплати відповідачем тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, із застосуванням відповідних розрахунків. Такий контррозрахунок є належним чином обґрунтованим та мотивованим, а також включає у себе строк дії укладеної між ОСОБА_1 та АТ «Альфа?Банк» угоди.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального та матеріального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною відповідача, в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10000 грн.
На підтвердження таких витрат до відзиву долучено наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 04.10.2025, укладений між адвокатом Яреськом Т.В. та ОСОБА_1 ;
- ордер на надання правничої допомоги адвокатом Тарасенком А.Ю. серії АІ № 2069131;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8815/10;
- додаток № 2 від 27.12.2025 до договору від 04.10.2025, відповідно до якого за представництво та захист інтересів клієнта в супроводження судової справи № 703/6511/25 в Черкаському апеляційному суді, що полягає в ознайомленні з апеляційною скаргою, формуванні правової позиції, написанні відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо фіксований гонорар складає 10000 грн;
- акт приймання-передачі послуг № 1 від 31.12.2025 до договору про надання правової допомоги від 04.10.2025 на загальну суму 10000 грн;
- розрахункову квитанцію № 27/12/825 на загальну вартість послуг 10000 грн;
Таким чином, стороною відповідача надано належні та достатні докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Стороною позивача не надано до суду заперечень з цього приводу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Колегія суддів, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, взявши до уваги надані стороною докази надання такої допомоги, складність справи, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, доходить висновку про те, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвоката Лойфера Антона Едуардовича залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року у даній справі, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.
Судді Ю.В Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова