05 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/7044/25
Провадження № 22-ц/821/282/26
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Драчук С. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позов обґрунтовано тим, що 27.09.2014 сторони у справі уклали шлюб, який 11.06.2025 розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області.
В позові представник позивачки вказував, що син фактично проживає з ОСОБА_1 та знаходиться на повному її утриманні, між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання сина.
Відповідач зобов'язувався брати участь в утриманні дитини, однак матеріальну допомогу не надає, у зв'язку з чим позивачка була змушена звернутися до суду.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15000,00 грн, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи з 31 липня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 968,96 грн судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивоване тим, що при визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні своєї малолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини. Розмір аліментів в сумі 5 000 грн, що визначений судом, на думку суду, буде відповідати принципам розумності та забезпечить якнайкращі інтереси дитини, не порушивши прав сторін у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08.12.2025 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення аліментів, встановивши його в сумі 1598,00 грн, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник не працює і його дохід з січня 2022 року по липень 2025 року становить 2161,00 грн.
Судом першої інстанції не досліджено фінансову сторону позивачки, яка працює і має дохід.
Вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована позивачка разом з неповнолітнім ОСОБА_4 , що не дозволяє відповідачу, як власнику, розпоряджатись його майном на власний розсуд до настання повноліття сина.
Скаржник зазначає, що стягнення з нього 5000,00 грн щомісячно аліментів, ставить його в важке матеріальне становище і він не має змоги сплачувати таку суму.
Відзив на апеляційну скаргу
19.01.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Драчука С. В. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити скаржнику в задоволені апеляційної скарги, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 залишити в силі.
Вказує, що відповідач має у власності нерухоме майно і здає його неофіційно в користування третім особам, маючи від цього неофіційні доходи. Також в суді першої інстанції було досліджено, що відповідач здає в оренду квартиру свого батька та має від цього неофіційний прибуток.
Зазначає, що відповідач до апеляційної скарги додав докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції.
Надані квитанції за газ на споживача ОСОБА_5 жодним чином не стосуються аліментних відносин відповідача, а є договірними відносинами з постачальником газу, які жодним чином не стосуються відповідача.
Визначений судом розмір аліментів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним потребам дитини, враховуючи її стан здоров'я та особливі потреби.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом
Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 27.09.2014 зареєстрували шлюб, про що виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області 27.09.2014 складено відповідний актовий запис № 10. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_7 (а.с. 7).
Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Рішенням Придніпровіського районного суду м. Черкаси від 11.06.2025 у справі № 711/3153/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.09.2014, розірвано (а.с. 17).
Згідно медичного висновку № 87 про дитину-інваліда віком до 18 років від 23.06.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання - хвороба Лег-Кальве-Пертеса. Асептичний некроз голівки правої стегнової кістки 1 ст., септичний некроз голівки лівої стегнової кістки 3 ст. Coxa valga. Стан після оперативного лікування. Больовий с-м М92. Висновок дійсний до 01.07.20230 (а.с. 11).
Відповідно до копії консультативного висновку спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 27.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: юнацький остеохондроз голівки обох стегнових кісток (хвороба Пертеса), праворуч І ст., ліворуч ІІ-ІІІ ст (а.с. 12).
Із висновку (довідки) ЛКК № 96 від 06.02.2025 Комунального некомерційного підприємства «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря ортопеда-травматолога КНП «ТЧМЛ ШВД» у зв'язку зі встановленням йому діагнозу: хвороба Пертеса обох стегнових кісток. Праворуч 1 ст., ліворуч 3 ст. У зв'язку зі станом здоров'я дитини потребує ортези на тазостегновий суглоб (а.с. 13).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 28.07.2025 за № 437057806 ОСОБА_2 є власником таких об'єктів нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,1448 га, кадастровий номер: 7124986000:04:002:0578, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 33,5 кв.м, житлова площа 16,7 кв.м; квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 68,7 кв.м, житлова площа 37,5 кв.м (а.с. 43 зворотній бік-44).
Відповідно до довідки Комунального закладу «Черкаський академічний ліцей «Перспектива» Черкаської обласної ради» № 184/01-22 від 06.10.2025 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 3-А класу. У вихованні та навчанні дитини активну участь бере мати - ОСОБА_1 , яка постійно цікавиться навчанням та поведінкою дитини, підтримує регулярний контакт із класним керівником, відвідує батьківські збори, бере участь у шкільних заходах та сприяє розвитку дитини.
Батько - ОСОБА_2 протягом останніх двох років з'являвся у школі лише декілька разів, протягом останнього місяця почав проявляти більшу активність у питаннях навчання та виховання дитини (а.с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи, що справа стосується стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає з огляду на наступне.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частиною 2 ст. 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Як вбачається із матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо сплати коштів на утримання спільної дитини.
Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо матеріального утримання дитини. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Отже, право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 181, 182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що відповідач не має офіційних доходів, за сукупності встановлених у справі обставин, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки при визначенні розміру аліментів, окрім офіційного доходу, враховується також і наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, яке в даному випадку, наявне у відповідача.
Колегія суддів також відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що він має батьків пенсійного віку, які потребують його допомоги, що значною мірою ускладнює йому пошук роботи, оскільки така обставина жодним чином не вказує на об'єктивну неможливість відповідача сплачувати аліменти у присудженому судом розмірі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розумним та справедливим розміром аліментів буде тверда грошова сума у розмірі 5000,00 грн щомісячно, зважаючи, зокрема, що сину ОСОБА_3 встановлено статус дитини-інваліда до 18 років.
До апеляційної скарги скаржник додає копії рахунків за спожитий газ на ім'я ОСОБА_5 та вказує, що позивачка самоусунулася, залишивши по собі борги за комунальні послуги. Проте, колегія суддів не може прийняти їх як належні та допустимі докази, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі.
Доказів на спростування того, що визначений розмір аліментів є для відповідача непосильним матеріали справи не містять, скаржником теж не надано таких доказів апеляційному суду.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 12.11.2025 відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2025 року в оскаржуваній його частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков