Номер провадження 22-ц/821/684/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2620/25 Категорія: на ухвалу Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
03 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретарКарпенко О. В., Новіков О. М. Широкова Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Черкаської окружної прокуратури на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 (суддя в суді першої інстанції Суходольський О. М.) у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про скасування державної реєстрації (запису) земельних ділянок та витребування земельних ділянок державного лісового фонду,
в провадженні судді Черкаського районного суду Черкаської області Суходольського О. М. перебувала об'єднана цивільна справа № 707/2620/25 за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про скасування державної реєстрації (запису) земельних ділянок та витребування земельних ділянок державного лісового фонду.
08.12.2025 до суду надійшла заява заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про залишення позовних заяв в об'єднаній цивільній справі № 707/2620/25 без розгляду.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 позовну заяву (за об'єднаними провадженнями) заступника керівника Черкаської окружної прокуратури залишено без розгляду.
24.12.2025 представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - адвокат Шимановський А. В. звернувся до суду з заявою про компенсацію відповідачам витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просив стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь вказаних в заяві відповідачів по 20 000 грн на кожного з них.
Вимоги відповідачів обґрунтовані тим, що заява прокурора про залишення позову без розгляду не конкретизована щодо підстав; з огляду на те, що прокурор не відмовився від позовних через неналежний суб'єктний склад, а залишив за собою право повторно подати позов до суду у тому ж самому суб'єктному складі, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 вважають такі дії позивача неправомірними і такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 заяву представника відповідачів - адвоката Шимановського А. В. про компенсацію відповідачам витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи внаслідок необґрунтованих дій позивача задоволено частково.
Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 компенсацію здійснених ними витрат, пов'язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі по 5 000 грн кожному. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що представником скаржників адвокатом Шимановським А. В. доведено необґрунтованість дій позивача щодо подачі заяви про залишення позову без розгляду. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідачів, суд керувався принципом розумності та справедливості, реальності наданих послуг, тому дійшов висновку про часткове задоволення заяви в сумі по 5 000 грн. на кожного із скаржників.
В апеляційній скарзі Черкаська окружна прокуратура просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 як таку, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що привело до невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про компенсацію відповідачам витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачами не підтверджено факт та не доведено необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, що дало б підстави на компенсацію понесення витрат відповідачам з надання правничої допомоги, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, представником скаржників ні в заяві, ні в ході її розгляду не наведено жодного факту зловживання прокурором своїми процесуальними правами чи фактів, які б свідчили про виникнення спору внаслідок неправильних дій прокурора.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що в провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 707/2620/25 за об'єднаним провадженням за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про скасування державної реєстрації (запису) земельних ділянок та витребування земельних ділянок державного лісового фонду.
Під час підготовчого засідання позивачем подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, яку задоволено ухвалою суду від 08.12.2025.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 частково задоволено заяви представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - адвоката Шимановського А. В. про компенсацію відповідачам витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто, відповідач має право стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, якщо позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Так, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
При застосуванні ч. 5 ст. 142 ЦПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позовної заяви без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 142 ЦПК для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
-чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
-чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
-чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів позивача;
-чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18, від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 12.11.2022 у справі № 359/9512/17, від 28.08.2025 року у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі № 750/14656/24.
Колегія суддів враховує, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у вищевказаних постановах) очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Разом з тим, апеляційний суд акцентує, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Апеляційний суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у справ № 707/2620/25 за об'єднаним провадженням не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованих позовів (об'єднаних в одне провадження) чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви про залишення позову без розгляду не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачами, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідачів та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачам.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, представником відповідачів доведено необґрунтованість дій при залишенні позовних вимог без розгляду.
При цьому, судом не мотивовано як такий висновок узгоджується з приписами п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якою передбачена можливість подання такої заяви позивачем, тобто, як надане законом право, зокрема залишення позову без розгляду може автоматично свідчити про необґрунтованість дій позивача.
Судом не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду з позовною заявою до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідачів.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору чи процесуального питання. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законний та обґрунтований висновок у справі не можливо.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).
Аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження, як свідчить зміст оскаржуваної ухвали заява представника відповідачів - адвоката Шимановського А. В. не містить.
Твердження адвоката про те, що необґрунтованість дій позивач також полягає і втому, що він повинен був відмовитися від позову, а не просити залишити без розгляду, що дає прокурору право і у подальшому звертатися до суду з таким позовом, суперечать принципу цивільного судочинства щодо права на звернення до суду за захистом, якого жодна особа не може бути позбавлена.
З огляду на вищевикладене, оскільки представником відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - адвокатом Шимановським А. В. не доведено необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання ним заяви про залишення позовних вимог без розгляду не є необґрунтованими діями (при цьому закон не зобов'язує позивача обґрунтовувати мотиви подання такої заяви), суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для застосування ч. 5 ст. 142 ЦПК України та часткового задоволення заяви адвоката Шимановського А. В. про компенсацію здійснених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та дають підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду від 13.01.2026 з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат відповідачам.
Керуючись ст. ст. 142, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 - скасувати.
В задоволенні заяви представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - адвоката Шимановського Артема Володимировича про компенсацію відповідачам витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи внаслідок необґрунтованих дій позивача - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 04.03.2026.
Суддя-доповідач
Судді