вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
1-кп/381/239/26
381/1156/26
04 березня 2026 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
законного представника малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному проваджені № 12026111310000024 від 04.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127 КК України,
До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111310000024 від 04.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити справу до судового розгляду та здійснювати кримінальне провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження та з огляду на положення пунктів 3 та 4 ч. 2 ст. 27 КПК України просила здійснювати дане кримінальне провадження у закритому судовому засіданні. Крім того, прокурор заявила клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на достатність підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися та не припинили існувати. Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та , а тому, прогнозуючи неминучість тривалого покарання у вигляді позбавлення волі, він може переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності. Ризик незаконно впливу на потерпілого та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 знаючи анкетні дані свідків, потерпілих та законного представника, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця. Також, ОСОБА_4 може впливати на їх шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. До того ж, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 127 КК України, під час введення на території України воєнного стану, це прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень. Тому, у разі перебування ОСОБА_4 на волі, наявні передумови для вчинення останнім інших кримінальних правопорушень. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів застосованих відносно ОСОБА_4 , крім тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, які передбачено п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 не заперечив щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, а вирішення питання щодо здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні залишив на розсуд суду. Захисник заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу його підзахисному та просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Наголосив що попередній запобіжний захід ОСОБА_4 обраний під час досудового розслідування у статусі підозрюваного, а тому, ставити питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 без його обрання під час підготовчого судового засідання принаймні, на думку захисника, юридично не коректно та процесуально не можливо. Разом з цим, під час затримання в порядку ст.208 КПК України 05.01.2026 та обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як у органів досудового розслідування так і у слідчого судді були всі підстави вважати, що окрім фізичної шкоди малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 могли зазнати також і сексуального насилля. Наразі із сформованого обвинувачення та змісту клопотання поданого прокурором таке насилля щодо малолітніх відсутнє. Після 05.01.2026 малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поміщені до соціального центру «Фастівський міський центр соціальних служб» (дитячий будинок сімейного типу), де перебувають з матір'ю на даний час. ОСОБА_4 свою провину фактично визнає, виявляючи незгоду тільки з мотивів своєї поведінки з малолітніми, наголошує, що він вчиняв певні дії з дітьми коли вони не слухалися та бешкетували або відмовлялися вживати їжу. На сьогодні також вважає, що його дії буди надмірними, про що щиро жалкує і наміру вчиняти подібне у майбутньому немає. Аналізуючи ризики зазначені стороною обвинувачення у клопотанні, захисник наголошує, що на даному етапі кримінальне провадження перебуває на розгляді суду, досудове розслідування у ньому завершене, тому у ОСОБА_4 відсутній обов'язок мати зносини з правоохоронними органами ризик переховування від яких зазначений в обґрунтування п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з цим, сам прокурор зазначає, що ризик втечі необхідно оцінювати у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання та усіма видами зв'язку із країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. На спростування цього ризику також зазначу, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , вулиця де він проживає названа іменем його батька, який 24.03.2022 загинув на російсько-українській війні. Сам ОСОБА_4 являється учасником бойових дій, ніс службу зі своїм батьком і був звільнений з лав ЗСУ у зв'язку із загибеллю останнього. Обґрунтовуючи ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, сторона обвинувачення зазначає, що існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, але як зазначав захисник вище, малолітні потерпілі та їх представник знаходяться під опікою соціальних служб не у зв'язку із необхідністю їх ізоляції, а у зв'язку із неналежними умовами для проживання малолітніх за останньою адресою їх проживання. Окрім цього, пересторогою для такого ризику може бути обрання щодо ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, який унеможливить залишення свого постійного місця проживання. Досить дивним, на думку захиснка, виглядає обґрунтування існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, сторона обвинувачення стверджує, що під час введення на території України воєнного стану прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь. В цей же час обвинувачення висунуте ОСОБА_4 ніяким чином з воєнним станом не пов'язане.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Законний представника малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 не заперечувала щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, а з приводу запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, дійшов наступних висновків.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складений відповідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає, підстави для закриття провадження відсутні.
Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.
Згідно положень ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснювати суддею одноособово.
До того ж, з метою запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя малолітніх потерпілих та з огляду на ту обставину, що в даному випадку здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, про що зазначає прокурор, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України, здійснювати кримінальне провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд дійшов висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 до судового розгляду у закритому судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 та заперечення сторони захисту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Таким чином, положення ст. 315 КПК України не містить заборон щодо розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання.
Конструкція ч. 3 ст. 315 КПК України з посиланням на «запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого» пов'язана не з продовженням саме обраного під час підготовчого судового засідання обвинуваченому запобіжного заходу, а зі зміною його процесуального статусу з підозрюваного на обвинуваченого. Ця зміна відбувається після врученням йому обвинувального акту та направлення його до суду.
Водночас, із направленням обвинувального акту до суду, запобіжний захід щодо підозрюваного не припиняє свою дію, а продовжує діяти у межах строку дії ухвали слідчого судді щодо нього вже як особи, якій вручено обвинувальний акт (тобто обвинуваченого).
При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що тримання під вартою є найсуворішим і винятковим запобіжним заходом. При цьому, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене у випадках, на підставі та в порядку, передбаченому законом.
У КПК України встановлені випадки і процедура позбавлення свободи з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього в силу статусу обов'язків, а також з метою вжиття превентивних заходів, про які вказано у статті ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні тяжких умисних злочинів проти здоров'я двох малолітніх осіб. Покарання за вчиненя цих злочинів передбачено у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років за ч. 1 ст. 127 КК України та від від п'яти до десяти років за ч. 2 ст. 127 КК України, а тому тяжкість злочину і вид покарання, яке може бути застосованими до обвинуваченого у випадку визнання його винним, істотно підвищують ризики його переховування від суду.
При цьому, можливість настання таких ризиків розцінюється, як найбільш вірогідний варіант поведінки обвинуваченого. Тому, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим суд вважає позицію прокурора обґрунтованою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 127 КК України під час введення на території України воєнного стану. Враховуючи дані про особу обинуваченого, який проживає із матір'ю та старшою сестрою, власної родини та дітей не має, у нього відсутнє легальне джерело заробітку, роботи, до затримання мав лише підробітки, існує певний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Усунення якого у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів не виглядає можливим.
Оцінюючи вищенаведені обставини в сукупності, приходжу до висновку, що ризики можливого ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, впливу на малолітніх потерпілих, їх законного представника та свідків під час судового розгляду даного кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень, є доведеними, а тому клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідним для запобігання ризикам передбаченими ст. 177 КПК України.
Більш м'який запобіжний захід може виявитись недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.
Оскільки, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні як альтернативного запобіжного заходу для обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 177, 183, 194, 197, 336, 369-372 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127 КК України, до судового розгляду у закритому судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 10 березня 2026 року в приміщенні Фастівського міськрайонного суду Київської області за участю сторін кримінального провадження.
Встановити наступний склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник - ОСОБА_5 , законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 .
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор»на 60 днів, тобто до 02 травня 2026 року включно.
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом п'яти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_11