Справа № 357/12500/25
Провадження № 2/357/2470/26
04 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 21 червня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що подружнє життя з відповідачем не склалося, з січня 2023 року вони не підтримують шлюбних стосунків, тому до суду подано позовну заяву про розірвання шлюбу. Позивач вказує, що відповідач на даний час відмовляється добровільно брати участь в повноцінному утриманні дітей. Відповідач є працездатною особою, проходить службу в ЗСУ, інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї на утриманні не має, однак стабільної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. На теперішній час матеріальне становище позивача не дозволяє їй у повній мірі забезпечувати дітей життєво необхідними та важливими благами, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 24 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.
Судом 15.12.2025 р. за вх..№73087 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач - адвокат Олійник О. О. просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити їх розмір з урахуванням добровільної участі ОСОБА_2 у фактичному утриманні дітей. У відзиві зазначив, що відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у якій постійно проживають Позивач та спільні малолітні діти сторін. Жодної плати за користування житлом з Позивача не стягується. Таким чином, Відповідач фактично забезпечує дітей житлом, що є істотною формою участі в їх утриманні, еквівалентною витратам на оренду житла. Комунальні послуги за вказаною квартирою (електроенергія, водопостачання, водовідведення, опалення, утримання будинку тощо) сплачуються саме відповідачем, а не позивачем. Витрати на оплату комунальних послуг безпосередньо спрямовані на забезпечення належних умов проживання дітей (наявність тепла, світла, води тощо) та є складовою утримання дітей. Відповідач систематично надає позивачці грошову допомогу на утримання дітей у вигляді грошових переказів на банківську картку старшого сина ОСОБА_3 , а також шляхом оплати окремих потреб дітей (придбання продуктів, одягу, ліків) оскільки банківська картка відкрита на ім'я відповідача, фактично перебуває у користуванні позивача. Відповідач несе значне фінансове навантаження, яке вже зараз спрямоване на задоволення потреб спільних з позивачкою дітей. Разом з тим, позивачка просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/3 усіх видів його доходу на двох дітей, не враховуючи вищенаведених обставин. Встановлення аліментів у такому розмірі: не відповідає принципу співмірності розміру аліментів матеріальному становищу платника та реальному обсягу його участі в утриманні дітей; фактично призводить до подвійного покладення на відповідача обов'язку утримувати дітей - через оплату комунальних послуг та додаткових витрат, а також через стягнення максимальної частки доходу у вигляді аліментів; може суттєво погіршити матеріальний стан відповідача, що, у свою чергу, негативно вплине й на можливість надалі надавати додаткову допомогу дітям.
Представник позивача - адвокат Бєлова О. Є. направила до суду відповідь на відзив, яка була зареєстрована канцелярією суду 12.01.2026 р. за вх..№1347, в якій зазначила, що представник відповідача посилається на оплату комунальних послуг та ненарахування орендної плати як на складову утримання дітей. При цьому, вважаємо, що сплата комунальних послуг стосується виключно забезпечення користування належним відповідачу нерухомим майном та не охоплює повного переліку потреб дітей. Крім того, «надання можливості проживання у квартирі» зі слів відповідача, є реалізацією його особистих майнових прав та не може ототожнюватися з виконанням аліментного обов'язку або слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, визначених з урахуванням інтересів дітей. Інтереси дітей не можуть бути поставлені в залежність від факту користування належним відповідачу житлом або здійснення ним окремих витрат майнового характеру. Власником рахунку НОМЕР_1 є сам відповідач, що ним не заперечується. У зв'язку з цим будь-які фінансові операції за вказаним рахунком є операціями з власними коштами відповідача та не підтверджують факту передачі грошових коштів позивачу або дітям.
Судом 14.01.2026 р. за вх..№2158 отримано заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача - адвоката Олійника О. О.
Судом 14.01.2026 р. за вх..№2457 отримано додаткові пояснення по справі від представника позивача - адвоката Бєлової О. Є.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно. Судом 04.03.2026 р. за вх..№14116 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Бєлова О. Є. просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Заяви та клопотання до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.
Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені про дату, час та місце слухання справи, позивач надав заяву про розгляд справи у її відсутності, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 21 червня 2014 року у Виконавчому комітеті Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, актовий запис № 2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.06.2014.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2025 року по справі №357/11451/25 шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 25.11.2025.
Сторони у справі являються батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 08.10.2014 та серії НОМЕР_4 від 21.08.2020.
Позивач з малолітніми дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 17.07.2025 за № 2025/009713936, від 04.08.2025 за №2025/010817165 та №2025/010817164.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно за №455257819, сформованої 05.12.2025, вбачається, що квартира під АДРЕСА_2 , належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
З даних довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що розмір аліментів у розмірі 1/3 частки доходів на двох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закріплено на законодавчому рівні незалежно від розміру доходу платника аліментів.
У відзиві відповідач просить суд при винесені рішення врахувати те, що він добровільно регулярно надає грошову допомогу позивачу та оплачує конкретні потреби дітей, разом з тим, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного, оскільки з наданих відповідачем платіжних доручень не можливо встановити призначення платежу та одержувача коштів.
Приписами ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, наявність визначеного законом обов'язку обох батьків утримувати власних дітей, відсутність домовленості між сторонами (батьками) про утримання дітей, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення вимоги позивача та стягнути з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 11.08.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 141, 180-184, ч.1 ст. 191,ч. 1 ст. 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства», ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 11.08.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя Б. І. Кошель