Справа № 357/17938/25
Провадження № 2/357/619/26
( ЗАОЧНЕ )
04 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за Договором позики №1665757 від 27.03.2021 року в розмірі 5 221,15 грн., суми сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1665757 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 550,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1665757 від 27.03.2021 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1665757 від 27.03.2021 р.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позики, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на користь ТОВ «Фінпром Маркет» у розмірі 5 221,15 грн., з яких: 1 550,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 671,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 вказану справу передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.
Ухвалою судді від 19 листопада 2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою судді від 29 січня 2026 року було витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» запитувану інформацію.
23.02.2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.
Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, не заявлено жодних клопотань, про дату, час та місце слухання справи відповідач повідомлена належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.03.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1665757, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 550,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладений договір №1665757 від 27.03.2021 року ідентифікований Товариством. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором «63557».
Відповідно до платіжної інструкції/операція від 27.03.2021 року наявної в матеріалах справи, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на рахунок відповідача № НОМЕР_1 перерахувало кошти у сумі 1 550,00 грн. , що також підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 01.10.2025.
Згідно з довідкою № КД-000055245/ТНПП від 01.10.2025 р., виданою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», підтверджено перерахування коштів за платіжною інструкцією від 22.05.2025 на суму 1 550,00 грн.; отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 .
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1665757 від 27.03.2021 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1665757 від 27.03.2021 р.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5 251,40 грн., з яких: 1 550,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 701,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В порядку витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив суд, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) .
Додатково надана виписка про рух коштів по карті зазначеної особи за період з 27-03-2021 - 30-03-2021.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики №1665757 від 27.03.2021 року. У пункті 11 «Реквізити сторін» зазначено електронний підпис - одноразовим ідентифікатором. Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за Договором позики перед новим кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданих їй коштів в строки, що передбачені умовами договору, тобто існує заборгованість, право вимоги якої, набув позивач.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору позики, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Згідно з ч. 8 чт. 18 ЗУ «Про захист прав споживача» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Щодо договору позики №1665757 від 27.03.2021, сторони погодили, що грошові кошти надано строком на 30 днів, тобто з 27.03.2021 до 26.04.2024 зі сплатою денної процентної ставки 1,99 %, процентної ставки за понадстрокове користування позикою 2,70%. Однак, згідно розрахунку заборгованість відсотки за користування нараховано поза межами строку користування.
Отже, розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування 30 календарних днів, за договором №1665757, становить 925,50 грн. (1550,00 *1,99 %*30).
При цьому, позовних вимог щодо стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України, по закінченню строку кредитування, позивачем не було заявлено.
Тому на думку суду, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням погодженого строку кредитування у 30 днів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Тому, стягненню підлягає заборгованість за договором позики №1665757 у розмірі 2475,50 грн., що складається з: (1550,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 925,50 грн. - сума заборгованості за відсотками).
Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.
Судові витрати.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач стверджує, що поніс витрати на правничу допомогу в даній справі на суму 4500,00 грн.,
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі договору про надання правової допомоги від №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: витяг з акту №3-ФП від 06.10.2025р., згідно якого обсяг виконаних робіт оцінений у 4500,00 грн. Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцією кредитового переказу коштів, ордер про надання правничої допомоги серії АХ №1287257 від 03.09.2025.
Враховуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, а також, враховуючи розгляд справи в спрощеному провадженні, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.
Оскільки позов задоволено частково, на 47,41 %, то судові витрати (судовий збір 2422,4 грн. + витрати правничої допомоги 3000 грн.), що підлягють стягненню з відповідача становлять 2570,76 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №1665757 в розмірі 2475 грн.50 коп. ( дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень, 50 копійок ) та судові витрати по справі у сумі 2570,76 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят гривень, 76 копійок ).
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 04.03. 2026 року.
Суддя О. Я. Ярмола