Справа №293/1508/25
Провадження № 3/293/11/2026
03 березня 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
розглядаючи адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП
05.12.2025 до Черняхівського районного суду Житомирської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523817 від 26.11.2025, серії ЕПР1 №523815 від 26.11.2025 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судових справ між суддями, 05.12.2025 вищевказані адміністративні матеріали розподілені для розгляду судді Л.В.Лось.
Постановою від 08.12.2025 суд об'єднав в одне провадження справи про адміністративні правопорушення справи №293/1508/25 та № 293/1509/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП. Об'єднаній справі про адміністративні правопорушення присвоїв єдиний унікальний номер судової справи № 293/1508/25 та номер провадження 3/293/568/2025.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523817 від 26.11.2025, 26.11.2025 о 04 год 35 хв водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_2 в с. Бежів по вул. Шевченка, 68 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі Черняхівського ТМО у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу Алкофон, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523815 від 26.11.2025, 26.11.2025 о 04год 35 хв водій гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_2 не виконав законну вимогу про зупинку, подану завчасно за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та гучномовця, вподальшому був зупинений шляхом переслідування в с. Корчівка, чим порушив п.2.4, 8,9 чим порушив 2.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений. При цьому суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ а його інтереси в судовому засіданні були представлені захисником Пчеліновою М.В. на підставі ордеру серії АМ № 1149605 від 20.01.2026 ( а.с. 29).
Захисник Пчелінова М. В. в судове засідання від 03.03.2026 не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно. 03.03.2026 до суду подала заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з неотриманням додаткової інформації від ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області.
Однак суд зазначає, що у суду відсутня інформація про причини неявки захисника в судове засідання, також відсутні жодні докази того, що захисник зверталась клопотанням до ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про отримання будь-яких доказів, які є еобхідими при розгляді адної справи. При цьому, захисник Пчелінова М.В. до суду з будь-якими клопотаннями про витребування певних доказів, через неможливість отримати їх самостійно, не зверталась.
Також суд зазначає, що захисником Пчеліновою М.В. залишаються не підтверджені поважності причин неявки до суду від 17.02.2026 та 03.03.2026.
Вказані дії захисника щодо нез'явлення у судове засідання суд розцінює, як такі, що вчиняютьсяся з метою затягування розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у випадку, якщо вона сповіщена про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника,суд визнає неповжною причину неявки захисника Пчелінової М.В. у судове засідання, зважаючи на норми ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, з врахуванням суспільного інтересу до даної категорії справ, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних матеріалів.
При цьому суд враховує запереченя ахитсника, надані у судвоому засіданні від 17.02.2026, Тзгідно яких захисник вказувала на те, що працівники поліції зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку. Також зазначає, що працівники поліції не запропоновали водію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Зауважує, що працівниками поліції порушено право водія на захист, а саме не забезпечено адвоката на його вимогу.
Отже, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями ст. 266 КУпАП, тому просить справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП провадженням закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі- ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1ст. 130 КУпАП суд зазначає таке.
У ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523817 від 26.11.2025, 26.11.2025 о 04год 35 хв водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_2 в с. Бежів по вул. Шевченка, 68 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі Черняхівського ТМО у встановленому законодавством за допомогою приладу Алкофон, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 цієї статті в разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як убачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Суд встановив, що поліцейським протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №523817 від 26.11.2025, складений за керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються:
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції від 26.11.2025 відповідно до якого вбачається, що в ході огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння встановлено результат - 1,554% проміле (а.с.6);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено про ОСОБА_1 відмовився під проходження огляду за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер» - 6820 на місці зупинки (а.с.3).
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено що ОСОБА_1 направлений на огляд до Черняхівського ТМО, та результатами проведеного огляду встановлено стан алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 з результатом огляду 1,554 %0 (проміле), огляд проведено з допомогою Алкофор( а.с. 4)
- розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених статтями 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП від 26.11.2025 (а.с. 7);
- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 26.11.2025 (а.с. 8);
- розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст. 266 КУпАп щодо відсторонення водія від керуванні транспортними засобами від 26.11.2025 ( а.с. 9).
- відеозаписом події (а.с. 12).
Як видно з дослідженого в судовому засіданні відеозапису подіїї, 26.11.2025 під час комендантської години працівники поліції здійснювали переслідування автомобіля, який рухавсяся ґрунтовою дорогою. Під час переслідування, водій не впорався з керуванням та з'їхав у кювет. Працівниками поліції на підставі ст. 40,45 ЗУ "Про поліцію" було застосовано спецзасоби- кайданки до особи водія, оскільки водій хотів залишити місце пригоди. Після цього працівниками поліції було проведено поверхневий огляд особи, з метою встановлення особи водія. Працівник поліції запитав у водія ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 пояснив, що алкоголь не вживав. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп'яніння, у вигляді поведінки, яка не відповідає обстановці та виражений запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Після чого, працівником поліції неодноразово пропонується ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, проте не отримавши чіткої відповіді особи, працівник поліції розцінює поведінку ОСОБА_1 як відмова від проходження огляду. Після чого запропоновано пройти огляд в лікарні на виявлення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не заперечив щодо такого огляду. Патрульним автомобілем доставлено водія ОСОБА_1 на Черняхівської ТМО для проходження огляду на виявлення стану сп'яніння.
Прибувши до лікарні ОСОБА_1 просив у працівників поліції надати йому адвоката та надати можливість здійснити телефонний дзвінок, на що працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що наразі не відбувається розгляд справи, що ОСОБА_1 може скористатися послугами адвоката під час розгляду справи у суді. Після чого лікарем було проведено огляд ОСОБА_1 на виявлення стану сп'яніння за допомогою приладу «Алкофор 505», за результатами якого встановлено стан алкогольного сп'яніння з показником 1,554 проміле. Від підпису в будь яких матеріалах ОСОБА_1 відмовився.
Щодо доводів захисника, що працівниками поліції водія ОСОБА_1 не було належним чином зупинено, то суд зазначає наступне. Враховуючи відеозапис події вбачається, що переслідування автомобіля відбувалось тривалий час і лиш біля 04 години ранку автомобіль з'їхав в кювет, внаслідок чого і відбулась примусова зупинка. Отже, твердження захисника про те, що зупинка транспортного засобу була здійснена з порушенням встанволеного порядку є безпідставними.
Щодо доводів захисника, що працівниками поліції не було запропоновано водію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на виявлення стану алкогольного сп'яніння, то з відеофіксації події чітко вбачається неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на місці зупинки т/з, однак водій ОСОБА_1 не надав чіткої відповіді і його агресивна поведінка в загальному була розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на місці зупинки.
Щодо доводів захисника про те, що працівниками поліції порушено право водія на захист а саме не забезпечено адвоката на його вимогу та не надано можливість здійснити телефонний дзвінок, суд зазначає наступне.
В разі неправомірних дій поліцейських ОСОБА_2 чий його захисник має можливість звернутися із скаргою та оскаржити неправомірних дії поліцейських.
Проте суду не надано доказів будь-якого звернення із скаргою на дії працівників поліції, чи оскарження будь-яких дій поліцейських. Також суд, зазначає, що працівниками поліції були роз'яснені ОСОБА_3 його права, передбачені ст. 268 КУпАП а також слушно зауважено, що розгляд справи не відбувався, а лише фіксувався факт порушення Правил дорожнього руху.
за таких обставин суд розцінює доводи захисника як обрану лінію захисту за для уникнення відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як "причина зупинки транспортного засобу". Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно він інших видів адміністративної відповідальності.
В даному випадку відносно ОСОБА_2 складений адміністративний протокол за керуванням автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Суд звертає увагу, що в межах даного провадження встановлюється саме склад правопорушення у виді керування водієм - ОСОБА_2 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що повністю підтверджено відеозаписом, що і складає склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, відеозапис відповідним п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
За наслідками розгляду справи суд встановив, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523817 від 26.11.2025 стосовно ОСОБА_2 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Оскільки в межах цього провадження встановлюється саме склад правопорушення у виді керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, відеозапис в цій частині є належним та допустимим, оскільки на ньому зафіксована об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно судової практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом доведена та підтверджується доданими до матеріалів про адміністративне правопорушення доказами.
Заперечення захисника суд розцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення.
Крім того, факт огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі без проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу не вказує на недійсність огляду та не спростовує факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, визначені статтями 34-35 КУпАП судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122-2 КУпАП суд зазначає таке.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523815 від 26.11.2025, 26.11.2025 о 04год 35 хв водій гр. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Шевроле Авео д.н.з. НОМЕР_2 не виконав законну вимогу про зупинку, подану завчасно за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та гучномовця, вподальшому був зупинений шляхом переслідування в с. Корчівка, чим порушив п.2.4, 8,9 чим порушив 2.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня його вчинення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП вчинене ОСОБА_1 26.11.2025. Вказане правопорушення не є триваючим і вважається закінченими з моменту його вчинення.
Таким чином, на час розгляду справи в суді минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Пункт 7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Системний аналіз абзацу 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання судом закриття справи з одночасним визнанням винною особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Тобто за спливом строків накладення адміністративного стягнення суд не вправі з'ясовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів за ч.1 ст. 122-2 КУпАП в суді сплинув строк накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в чій частині підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 34-35, 245, 251, 252, 256, 266, 291, 294, 307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
2. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст. 122-2 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 523815 від 26.11.2025 закрити на підставі ч.2 ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Повний текст постанови оголошено: 05.03.2026 об 15:30 год.
Суддя Людмила ЛОСЬ