Іменем України
Справа № 285/294/26
провадження у справі № 2/0285/911/26
04 березня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Васильчук Л. Й.,
за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал», в інтересах якого діє Усенко Михайло Ігорович
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача через систему “Електронний суд» звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» (далі - Товариство) заборгованість за кредитним договором №8014867 від 29.10.2023 (далі - Кредитний договір) у розмірі 44380,8 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовувався тим, що 29.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8014867, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 12000 грн. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання виконало у повному обсязі, однак відповідач належним чином не виконувала умов кредитного договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у сумі 44380,8 грн, з якої: 10800 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31300,8 грн - заборгованість за процентами, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 2280 грн. Зазначає, що позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених у реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором, відповідно до договору відступлення прав вимоги 104-МЛ від 26.03.2024. З метою захисту та поновлення порушених прав Товариство звернулось до суду з даним позовом.
Ухвалою від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін та витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».
12.02.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що надані позивачем копії документів не містять інформації про нарахування саме такої суми заборгованості, її складових, що не може бути доказом безспірності заборгованості. Зокрема, у копії відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором нараховано проценти згідно пп.1.5.2, 2.3.1.1 договору, у той час як умови договору не містять пп.2.3.1.1. Виписка з особового рахунку з розрахунком боргу за Кредитним договором містить суми без конкретизації їх нарахування, а відтак і можливості перевірити правильність такого розрахунку. Отже, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт наявності заборгованості саме у заявленому розмірі.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №8014867, відповідно до умов якого: сума кредиту - 12000 грн; загальний строк кредиту - 105 днів з 29.10.2023 і складається із пільгового та поточного періодів; пільговий період - 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.11.2023; поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 11.02.2024; комісія за надання кредиту - 2280 грн одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 4500 грн, які нараховуються за ставкою 2,5% в день; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 37800 грн, які нараховуються за ставкою 3,5% в день; тип процентної ставки - фіксована. Кредитні кошти надаються безготівково на рахунок № НОМЕР_1 .
Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 205610.
ТОВ “Мілоан»свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , згідно платіжного доручення №113877612 від 29.10.2023.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, наданих ТОВ «Мілоан» слідує, що кредит надано у розмірі 12000 грн 29.10.2023, нараховано комісію у розмірі 2280 грн, та проценти, які нараховувались до 26.02.2024.
26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №104-МЛ від 26.03.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на суму 44380,8 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 10800 грн., сума заборгованості за відсотками - 31300,8 грн; заборгованість по комісії - 2280 грн.
З претензії від 29.12.2025, яка була направлена на адресу ОСОБА_1 , вбачається, що останню було повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором та негайно погасити заборгованість у сумі 44380,8 грн. на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
З наданої на запит суду інформації АТ КБ «Приватбанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту та було зарахування коштів на суму 12000 грн. від 29.10.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1статті 634 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
На підставі частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
У наданих позивачем документах міститься відмітка про те, що підпис позичальника накладений в електронному вигляді шляхом одноразового ідентифікатора, який було направлено номер мобільного телефону вказаного відповідачем при укладенні договору, що підтверджується довідкою, наданою ТОВ «Мілоан».
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 1статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.,
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за Кредитним договором (відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 29.10.2023 по 26.02.2024) встановлено, що відповідачкою вносилися платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, а саме, 13.11.2023, які розподілено первісним кредитором як: сплата процентів по кредиту в сумі 1200 грн., сплата тіла кредиту в сумі 1200 грн; сплата комісії за пролонгацію в сумі 1200 грн.
Як убачається із виписки з особового рахунка за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством складає 44380,8 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10800 грн; відсотки за користування кредитом - 31300,8 грн; комісія - 2280 грн.
Суд приймає розрахунки заборгованості, надані стороною позивача та вважає їх належними та допустимими доказами, які підтверджують суми, які підлягають стягненню, в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, а також звертає увагу на те, що з боку відповідача не було надано суду будь-яких доказів на спростування доводів та розрахунків позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 3000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Враховуючи задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2662,4 грн судового збору за подання позовної заяви.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614 ) заборгованість за кредитним договором №8014867 від 29.10.2023 у розмірі 44380,8 грн. (сорок чотири тисячі триста вісімдесят гривень 80 коп), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10800 грн; відсотки за користування кредитом - 31300,8 грн., комісія - 2280 грн; судовий збір у розмірі 2422,4 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуючий суддя Л. Й. Васильчук