Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2605/25
Провадження № 2/935/306/26
Іменем України
04 березня 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Рибнікова М.М.,
із секретарем судового засідання Бондаренко Н.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 229,4 грн.
Позов обґрунтований тим, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. 28.08.2022 року. Відповідач звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг. Того ж дня, шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту, Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500708164 від 28.08.2022 із наступними основними умовами: сума кредиту 53 922,89 грн; процентна ставка 27,00 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 24 місяців; дата повернення кредиту 29.08.2024; порядок повернення кредиту - графік платежів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, тоді як відповідач ухиляється від їх виконання. Позивач просить стягнути заборгованість по кредиту, яка становить 75 229,40 грн, а також судові витрати.
Представник Позивача через підсистему "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач у судовому засіданні фактично визнав факт отримання кредитних коштів від банківської установи. Наявність заборгованості пояснив тим, що у наслідок життєвих обставин (пандемія, війна), які вважає форс-мажорними, був позбавлений можливості вчасно вносити щомісячні платежі. Крім того, у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що отримавши кредитну карту від АТ «Альфа-Банк Україна», користувався у період фінансових труднощів, здійснюючи мінімальні платежі. 2022-2023 відповідачу зателефонували з банку та запропонували реструкторизацію. Працівник банку запевняв, що умови вигідні й переплата складатиме лише кілька відсотків. Після реструкторизації виявилось, що фактична передплата становить близько 50% суми боргу, про не було проінформовано останнього. Вважає такі дії банку введенням споживача в оману, що суперечить ст..11,19, ЗУ «Про захист прав споживача». Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну відповідач втратив стабільне джерело доходу, а тому не мав змоги виконувати кредитні зобов'язання. Крім того, оскільки банк мав російське походження та був пов'язаний із країною агресором, тому він не мав впевненості у достовірності правонаступництва та вимог, які висуває банк. При прийнятті рішення просив врахувати його матеріальний стан, зокрема, відсутність доходу .
Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» .
28 серпня 2022 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500708164. Таким чином відповідач запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода).
Згідно з довідкою позивача про ідентифікацію, 28.08.2022 відповідач отримав за вказаним у паспорті споживчого кредиту номером мобільного телефону аналог ЕЦП, у формі одноразового ідентифікатора для підписання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії.
Шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 400708164 банк прийняв пропозицію відповідача.
У додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування.
Таким чином, 28.08.2022 між банком та відповідачем було укладено кредитний договір із наступними основними умовами: тип кредиту - «кредит готівкою»; сума кредиту 53922,89 грн; процентна ставка 27,00 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 24 місяців; порядок повернення кредиту - графік платежів..
Для повернення заборгованості за угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.
Відповідач кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1286460068 від 29.08.2022, виписками по особовим рахунках з 28.08.2022 по 06.05.2025.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за кредитом по угоді № 500708164 від 28.08.2022 року становить 75 229,40 грн, з яких: за кредитом 50 360,35 грн, по відсотках 24869,05 грн.
Позивач 28.08.2025 направив відповідачу вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу та сплату всіх нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом, а саме 25 554,34 грн.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачу при пред'явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору, виникнення права вимоги до відповідача.
Суд дійшов висновку, що указані факти підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а тому вбачає підстави для стягнення з відповідача тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування ним у визначених у позові розмірах.
У анкеті-заяві від 28.08.2022 не прописана відсоткова ставка за користування кредитом, проте вона разом з іншими істотними умовами договору вказана в оферті на укладення угоди про надання кредиту № 500708164, з відміткою про її акцепт, засвідченій власноручним підписом відповідача, що ним не спростовано, а також у паспорті споживчого кредиту, який також підписаний відповідачем.
Таким чином суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: стягнути з відповідача 75 229,4 грн заборгованості за кредитом: 50 360,35 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24869,05 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений за подачу позову судовий збір
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 505,51 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №711/1783/20 від 10 серпня 2022 року, аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року у справі № 671/1957/20 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу, позивачем було надано договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року (в формі електронного документу шляхом підписання електронними підписами у сервісі Вчасно).
Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 6 505,51 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 75229,40 грн. х 7,85 %).
Відповідач не подав заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: підготовку і подання позовної заяви до суду; за отримання рішення суду; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника.
Враховуючи фактичні обставини справи, критерій складності позову, який містить лише одну позовну вимогу, ураховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, сталість судової практики щодо предмету позову, а також з позиції пропорційності і розумності розміру витрат на правову допомогу, суд зменшує розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500708164 у розмірі 75 229 (сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» відшкодування сплаченого при подачі позову судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 2 000 грн (дві тисячі) витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» - код ЄДРПОУ - 23494714, юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ , 03150, інші відомості про особу суду не відомі.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані про особу суду не відомі.
Суддя М.М. Рибнікова