Справа № 273/751/23
Провадження № 2/273/19/26
27 лютого 2026 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., з участю представника позивача Муравського М.А. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Кєєр О.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Баранівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Баранівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом його повернення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ « Баранівка -Агро» про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом його повернення, просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Баранівка-Агро» повернути земельну ділянку площею 2, 4076 га., кадастровий номер 1820683000:05:000:0070, у його власність по акту приймання-передачі у придатному для подальшого використання стані, скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право на земельну ділянку площею 2, 4076 га., кадастровий номер 1820683000:05:000:0070, зареєстроване 12 серпня 2015 року, номер запису про інше речове право 10792388.
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки загальною площею 2, 4076 га., кадастровий номер 1820683000:05:000:0070, яка розташована на території Баранівської об'єднаної територіальної громади. 03.07.2015 року земельна ділянка з кадастровим номером 1820683000:05:000:0070 була передана в оренду ТОВ «Баранівка - Агро» за договором оренди строком на 7 років. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, що відповідає приписам ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі». З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається той факт, що договір оренди від 03.07.2015 року діє протягом семи років, тобто до 03.07.2022 року. Зважаючи на викладене, 09.03.2023 року ним було направлено лист ТОВ «Баранівка- Агро» з вимогою про повернення земельної ділянки. Проте відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, своє право на продовження строку дії договору відповідач не реалізовував. Разом з тим, відповідач допустив порушення умов договору оренди, в результаті чого утворилася заборгованість з виплати орендної плати за 2021-2022 року в сумі 8000,00 грн., а надалі і не нарахована.
Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області Васильчук О.В. від 21.04.2023 дану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 головуючим суддею визначено Самойленко Л.М.
Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області Самойленко Л.М. від 28.02.2024 року справу прийнято до провадження судді та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного проваджнння з повідомленням (викликом) сторін.
25.04.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн. В обгрунтування відзиву зазначено, що відповідачу не вдалося досягнути домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору з позивачем для того, щоб скористуватись переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі, відтак строк дії договору не продовжений, позивач не надав жодних доказів на підтвердження протиправного користування земельною ділянкою відповідачем. Обставини, на які посилається позивач, є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а є лише припущеннями позивача. Вимогу позивача скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речові прав на нерухоме майно інше речове право на земельну ділянку також вважає безпідставною, тому що після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів, а не скасовується, а тому ні позивач, ні відповідач не повинні вчиняти будь-яких дій для припинення державної реєстрації права оренди, адже таке припинення відбувається в автоматичному режимі. Крім того, зазначає про те, позивач не скористався досудовим врегулювання даного питання, а твердження про відправлення претензії не підтверджено належними документами.
16.01.2025 року за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано на розгляд судді Бєлкіній Д.С.
Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 13.03.2025 року справу прийнято до провадження судді та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного проваджнння з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Муравський М.А. підтримав позов ОСОБА_1 , додатково вказав, що з 2023 року позивач ОСОБА_1 не може користуватися своєю земельною ділянкою, оскільки в Реєстрі міститься інформація про користування земельною ділянкою ТОВ «Баранівка-Агро». Запис в Реєстрі перешкоджає позивачу здати його земельну ділянку в оренду, обмежує його право володіння землею.
Представник відповідача ТОВ «Баранівка Агро» адвокат Кєєр О.О. позов не визнала та зазначила, що в Реєстрі нерухомого майна запис про земельну ділянку зазначений як історія користування майном, а не як актуальна інформація. Право оренди земельної ділянки існувало протягом 7 років, а надалі договір оренди закінчився. Акт прийому-передачі земельної ділянки позивачем до відповідача не направлявся, а тому досудове врегулювання спору відсутнє. Також вважає, що позивач обрав неефективний спосіб захисті, жодних доказів про те, що відповідач користується його земельною ділянкою не надано, відповідач жодним чином не перешкоджає позивачу користуватися його земельною ділянкою, укладати нові договори оренди та реєструвати це. Так як договір оренди закінчився, то земельна ділянка не використовується, а відомості про те, що дана ділянка перебувала у оренді неможливо змінити в Реєстрі, при укладенні нового договору оренди нова інформація знову буде внесена до Реєстру. Позивач не розмежовує поняття перешкоди у користуванні земельною ділянкою і не повернення її. Доказів звернення до реєстратора з цього питання позивачем також не надано.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,4076 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1820683000:05:000:0070, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯД №552898 ( а.с. 15).
Відповідно до договору оренди землі від 03 липня 2015 року орендодавець ОСОБА_1 передав в строкове платне користування орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Баранівка Агро» земельну ділянку площею 2,4076 га. Договір укладено на 7 років. Державна реєстрація договору оренди здійснена 12 серпня 2015 року ( а.с.118-134).
Згідно умов договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк два дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передавання.
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України «Про оренду землі» (далі по тексту Закон).
Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець (орендодавець) зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.792 ЦК України, ст.13 Закону).
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, у разі його припинення або розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Надана позивачем копія договору оренди не містить алгоритму порядку повернення земельної ділянки та строку такого повернення, акту прийому передачі земельної ділянки жодною із сторін суду не надано. Згідно договору оренди від 03.07.2015 року , строк його дії з врахуванням пунктів 27 і 28 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, сплив 12.08.2023 року.
За обставинами цієї справи, сторони не вчиняли дій щодо продовження дії даного договору оренди.
Варто також зазначити, що указаний позов щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку за своєю правовою природою є негаторним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 зазначила, що негаторний позов це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Захист прав та інтересів позивача надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути виявлені порушення. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, суд визначає дії, які має вчинити або не вчинювати відповідач для усунення порушень, і строк виконання цих дій. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини негаторний позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження протиправності дій відповідача та доказів користування відповідачем його земельною ділянкою .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст.12 ЦПК України), який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Тобто, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідачем визнається та обставина, що спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні, водночас після закінчення строку оренди не використовується, доказів протилежного позивачем не надано. Жодних доказів про створення перешкод у користуванні земельною ділянкою її власником позивачем не надано. Твердження позивача про направлення для відповідача свого заперечення про поновлення договору оренди землі та вимогу у поверненні земельної ділянки їх власнику у зв'язку з припиненням дії договору оренди землі нічим не підтверджені, даних про направлення такого листа суду не надано.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що доказів порушення відповідачем прав позивача не встановлено, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору б/н від 21.07.2022 оренди землі, суд дійшов таких висновків.
На підставі статті 20 ЗУ «Про оренду землі» ( у редакції яка була чинна на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону , що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно із статтею 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.
Позивачем заявлену вимогу про скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове права на земельну ділянку площею 2, 4076 га., кадастровий номер 1820683000:05:000:0070, зареєстроване 12 серпня 2015 року, номер запису про інше речове право 10792388, мотивуючи це тим, що скасування державної реєстрації за відповідачем права оренди земельної ділянки забезпечить йому можливість реалізувати правомочності щодо використання спірної земельної ділянки.
Проте такі аргументи позивача суд вважає необґрунтованими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Право оренди землі є строковим зобов'язальним правом, яке нерозривно пов'язане зі строком дії договору оренди, що визначається договором та є обмеженим цим строком. Такий строк оспорюваного договору, як свідчать встановлені обставини справи і не оспорюється сторонами , закінчився. Оскільки право оренди землі є строковим правом, а оспорюваний договір оренди на момент звернення позивача з позовом до суду припинений через закінчення строку, на який його було укладено, скасування державної реєстрації за відповідачем права оренди на спірну земельну ділянку втратило свою актуальність та юридичну доцільність і відповідно не є необхідним для повернення земельної ділянки за наслідком припинення договору.
А тому, враховуючи межі заявлених вимог, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Виходячи з приписів наведених норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача. Питання витрат на правову допомогу суд не вирішує, оскільки представником відповідача доказів їх понесення не подано.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13,76-81,141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ « Баранівка -Агро» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом його повернення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 05.03.2026 року.
Суддя Бєлкіна Д.С.