Справа № 163/2293/25
Провадження № 2/163/47/26
26 лютого 2026 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремети С.А.
з участю секретаря Голядинець О.В.,
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньго сина, який продовжує навчання,
У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Климович Т.Д. просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до закінчення навчання, але не довше як до досягнення сином сторін 23 років.
Заявлені вимог представник обґрунтувала тим, що сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 01 вересня 2024 року навчається в Львівському національному університеті імені С.З.Гжицького, термін навчання - до 30 червня 2028 року. ОСОБА_3 потребує матеріального утримання зі сторони батьків, оскільки навчається на денній формі навчання та не може себе самостійно забезпечувати матеріально. Навчання вимагає додаткових витрат на освітнє приладдя, посібники для навчання. Син сторін проживає з позивачем, через що основний тягар його утримання лежить саме на останній. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, оскільки є особою працездатного віку та отримує заробітну плату. За таких обставин та враховуючи солідарний обов'язок батьків утримувати дитину, вважає, що стягнення з відповідача аліментів в розмірі частки його доходів буде відповідати інтересам дитини та забезпечить належний рівень матеріального утримання з боку батьків.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали суду без вручення, ухвалою від 02 грудня 2025 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явились, будь-яких заяв, клопотань не подали.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у тому числі у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.
За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .
Довідкою Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького від 05 вересня 2025 року №94 стверджено, що ОСОБА_4 навчається у цьому навчальному закладі з 01 вересня 2024 року на денній формі навчання. Дата завершення навчання - 30 червня 2028 року.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України).
Згідно із ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлено, що син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття, його вік є меншим 23 років, він продовжує навчання, навчається на денній формі, навчальний заклад знаходиться у місцевості не за його місцем проживання, через що, за такої сукупності обставин вочевидь потребує матеріальної допомоги зі сторони батьків.
Навчання сина сторін ОСОБА_3 на денній формі вочевидь свідчить про відсутність у нього можливості для самостійного заробітку та отримання доходу.
Отже, суд вважає доведеною потребу повнолітнього сина сторін у матеріальній допомозі зі сторони батьків на своє утримання, у зв'язку з його навчанням (придбання речей першої необхідності, продуктів харчування, одягу, доїзду до навчального закладу, до місця проживання тощо).
При визначенні розміру аліментів, які належить стягувати з відповідача, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У позові позивач заявляє до стягнення аліменти на утримання сина ОСОБА_3 на рівні 1/4 частки доходів відповідача, щомісяця.
Відповідач відзиву на позов не подав, тим самим не довів відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину у зв'язку з його навчанням на рівні заявлених позовних вимог.
Обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали сплату відповідачем аліментів на сина у зв'язку з його навчанням, по справі не встановлено.
Згідно із ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, відсутність заперечень зі сторони відповідача, з врахуванням положень ст.182 СК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у заявленому в позові розмірі на рівні 1/4 частки доходу відповідача.
Такий розмір аліментів на переконання суду на певному рівні забезпечить потреби повнолітнього сина сторін і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності, тому у цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
Разом з цим, заявлена у позові вимога щодо розміру аліментів з вказівкою про те, що розмір аліментів має бути не меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, є безпідставною через невідповідність вимогам закону.
В обґрунтування такої вимоги представник позивача посилається на положення ст.182 СК України, яка передбачає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З цього приводу суд зазначає про таке.
Статтею 6 СК України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
У цій справі предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання, тобто особи, яка не має статусу дитини.
Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина відповідно до ст.ст.198, 200 СК України не пов'язується із прожитковим мінімумом для такої особи відповідного віку, а залежить від спроможності батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Стаття 200 СК України дійсно передбачає, що розмір аліментів визначається з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Проте аналіз ст.182 СК України дає підстави для висновку, що такі обставини наведені у частині першій цієї норми.
Частина 2 статті 182 СК України стосуються виключно розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку саме дитини і водночас не може бути меншим від мінімального гарантованого розміру, тобто фактично не залежить від матеріального становища платника аліментів.
Стаття перша Закону України «Про мінімальний прожитковий мінімум» визначає, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановлена ч.2 ст.182 СК України мінімальна межа розміру аліментів може бути застосована лише до аліментів, які стягуються на дитину, тобто особу, яка не досягла повноліття.
Відтак, в розумінні ст.ст.198, 200 СК України розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у зв'язку з їх навчанням пов'язується виключно з матеріальною спроможністю батьків надавати таку матеріальну допомогу і може бути меншим від 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку.
У зв'язку із наведеним, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позови задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року, і до закінчення навчання в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького - 30 червня 2028 року, але не довше як до досягнення ним двадцяти трьох років.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення про стягнення місячного розміру аліментів звернути до негайного виконання. ???
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Інформація про сторін:
позивач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .
Головуючий : суддя С.А.Шеремета