Справа № 162/1265/25
Провадження № 2/162/84/2026
(заочне)
05 березня 2026 року сел. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Савича А. С.,
з участю секретаря судового засідання Гичук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" через свого представника Дармограй А. Т. та через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 22.12.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 01.03.2024 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір № 489807-КС-002. На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу кредит в розмірі 7000,00 гривень строком на 16 тижнів - до 21.06.2024. Позичальник зобов'язався повертати кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами за фіксованою ставкою 1,16272505% в день за узгодженим сторонами графіком. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало в повному обсязі шляхом перерахунку на банківську картку позичальника грошові кошти. Проте, відповідач належним чином свої зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим в нього станом 01.12.2025 утворилася заборгованість в розмірі 19920,04 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 гривень, по процентах - 12489,19 гривень та за комісією - 430,85 гривень. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, тому ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 489807-КС-002 від 01.03.2024 у розмірі 19920,04 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 06.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті постановлено провести о 09 год 30 хв 03.02.2026, яке відкладено на 10 год 00 хв 05.03.2026 (а.с.76,88).
У відкладене судове засідання учасники судового провадження повторно не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с.88).
Представник позивача Дармограй А. Т. у своїй позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача ТОВ «Бізнес Позика». Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.9, зворот).
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав. Причин своєї неявки не повідомив.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням наведеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 01.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 з використання інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі на платформі https://my.bizpozyka.com укладений договір про надання споживчого кредиту № 489807-КС-002 (а.с.31-35).
За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень (п.2.6), строком на 16 тижнів (п.2.3) до 21.06.2024 (п.2.7), на умовах сплати комісії за надання кредиту - 1050,00 гривень (п.2.5) та повернення кредиту строковими платежами згідно з погодженим графіком (п.3.2.3). За користування кредитом встановлена стандартна процентна ставка - 2 % в день і знижена - 1,16272505% в день (п.2.4). Сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком, у внаслідок чого виникає прострочення більш ніж на 7 днів, то умови про застосування зниженої ставки втрачають чинність і до відносин сторін застосовується стандартна процентна ставка (п.3.2.2).
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-8176, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов'язання за договором і перерахувало на вказаний відповідачем платіжний засіб НОМЕР_1 кошти у розмірі 7000,00 гривень, що підтверджено інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПрофітГід» (транзакція №40930-58716-61783) (а.с.17).
Згідно з наданим позивачем розрахунком 28.11.2025 відповідачем внесений платіж на суму 1840,00 гривень. Станом на 28.11.2025 заборгованість за тілом кредиту складала 7000,00 гривень, за процентами - 12489,19 гривень та по комісії - 430,85 гривень, всього 19920,04 гривень (а.с. 26-30).
Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується витребуваними за клопотанням позивача доказами в АТ «Універсал Банк», а саме виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.90-92).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо їх повернення, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
Суд встановив, що укладені між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 кредитний договір № 489807-КС-002 від 01.03.2024 підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису і за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним картковий рахунок, а також здійснював платежі на його повернення.
Окрім тіла кредиту позивачем заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 12489,19 гривень, розрахована позивачем в межах строку кредитування з 10.05.2024 по 30.08.2024 за ставкою 1,16272505 % (знижена).
Однак, частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.
Кредитний договір укладений між сторонами відповідно 01.03.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживче кредитування, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови п.2.4 договору про надання кредиту щодо встановлення стандартної денної процентної ставки - 2,0 % та зниженої - 1, 16272505 % є нікчемними.
До спірних правовідносин не застосовуються приписи п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» про ставки перехідного періоду протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №498-IX (120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%), оскільки відповідно до ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу І цього Закону (до якого включений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання цим Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності.
Незважаючи на положення п.2.11 кредитного договору, де денна процентна ставка зазначена позивачем як 0,98 %, реально згідно з розрахунком заборгованості проводилося нарахування процентів за ставкою 1, 16272505 %, тобто за пільговою ставкою.
У зв'язку з цим заявлену до стягнення заборгованість необхідно перерахувати: з 01.03.2024 до 21.06.2024 за 113 днів користування кредитом відповідачу могли бути нараховані проценти в розмірі 15340,85 гривень (7000,00 гривень х 1% = 70,00 гривень х 113=7910,00 гривень), також він зобов'язаний був сплатити частину передбаченої комісії в розмірі 430,85 гривень.
Таким чином загальний розмір задоволеної до стягнення заборгованості за кредитом становить 7000,00 гривень + 7910,00 гривень + 430,85 гривень =15340,85 гривень.
При розрахунку боргу суд вважав правомірним стягнення передбаченої умовами кредитного договору і додаткової угоди комісії, яка є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, включені в загальні витрати за споживчим кредитом.
В силу частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд всебічно, повно, об'єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до часткового задоволення.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1865,54 гривень (15340,85:19920,04*2422,40).
Керуючись статтями 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, статтями 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за договором № 489807-КС-002 від 01.03.2024, що становить 15340 (п'ятнадцять тисяч триста сорок) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" судові витрати по справі, а саме: 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) гривень 54 копійки судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.
Представник позивача: Дармограй Анастасія Тимофіївна, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення в повному обсязі складено 05.03.2026.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич