Справа № 161/17070/25
Провадження № 2-др/161/30/26
26 лютого 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Борзова Я.Е. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - Правова Група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню,-
20 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - Правова Група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - Правова Група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню - задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 1524, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правова група Лекс» за договором № 200276000 від 06.05.2015 року у загальному розмірі 30 656,65 гривень.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правова група Лекс», на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн. 44 коп. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.134-137).
17 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Борзов Я.Е. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі 161/17070/25. Просив стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - Правова Група Лекс» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
В обґрунтування клопотання зазначив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, позивач надає суду копію договору про надання правничої допомоги, а також акт приймання-передачі наданих послуг, що містить детальний опис виконаних робіт.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені судом у повному обсязі, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі - 10 000 грн.
Відтак, заявлені витрати на професійну правничу допомогу були фактично понесені позивачем та є об'єктивно необхідними для належного захисту його прав у цій справі. Розмір таких витрат повністю відповідає критеріям розумності, реальності та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, а тому вони підлягають стягненню з відповідача.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3,4 даної норми визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторін.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
За п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
З матеріалів справи встановлено, що представник позивача до ухвалення рішення по суті спору не зробив заяву про намір подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України), а також не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).
Окрім цього, під час розгляду справи, у встановлений процесуальним законодавством строк, представником позивача не було заявлено про очікування понести відповідні витрати на правничу допомогу, не надано суду ані доказів надання йому правової допомоги (примірник договору про надання правничої допомоги, розрахунок наданих послуг, фактичної передачі наданих адвокатом послуг, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором), ні доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, як і не було заявлено про намір подання таких доказів після ухвалення судом рішення у справі.
Крім того, суд звертає увагу, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Отже, фактично заочним рішенням суду вже було вирішено питання щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з цієї процесуальної норми слідує, що суд може ухвалити додаткове рішення у справі у тому випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, за таких умов в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Борзова Я.Е. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - Правова Група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 04 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова