Справа № 161/323/26
Провадження № 3/161/726/26
м.Луцьк 02 березня 2026 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., при секретарі Опальчук А.А., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисниці особи, яка притягається до відповідальності адвокатки Курбай Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
-за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
- В С Т А Н О В И В:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №428811 від 30.12.2025, 30.12.2025 близько 19.00 год за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характер відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого заподіяно шкоди психологічному здоров'ю, що кваліфіковано за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що домашнього насильства не вчиняв. Пояснив, що колишня дружина ОСОБА_2 вчинила конфлікт: нецензурно ображала та принижувала його в присутності дітей, а також погрожувала фізичною розправою. Через стрес стан здоров'я чоловіка погіршився, що підтверджено зверненням до лікаря.
Захисниця особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокатка Курбай Л.М. просила суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події та складу адмінправопорушення. Вказала, що до протоколу не надано жодного доказу на підтвердження нібито вчиненого ОСОБА_1 домашнього насильства та які б підтверджували обґрунтованість складання протоколу. Пояснила, що мав місце конфлікт, виклик поліції потерпілою є намаганням вирішити спір про поділ спільного мана подружжя.
Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник Мацей А.М. в судовому засіданні 17.02.2026 року пояснили, що 30.12.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт. ОСОБА_1 висловлював претензії і образи до ОСОБА_2 , виражався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував їй виселити із житлового будинку, створити їй нестерпні умови проживання.Просили визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП та призначити йому покарання у вигляді адміністративного арешту строком 10-ть (десять) діб.
Допитаний в судовому засіданні лейтенант поліції ОСОБА_3 суду повідомив, що відомості про вживання ОСОБА_1 нецензурної лайки записані виключно зі слів ОСОБА_2 . Зазначив, що в його присутності правопорушник нецензурно не висловлювався. Ознак завдання психологічної шкоди здоров'ю потерпілої поліцейським виявлено не було. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено на підставі усних пояснень заявниці.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисниці, дослідивши в судовому засіданні наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, та тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що:
- психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
У даному випадку до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені будь які докази завданої шкоди потерпілій, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
З долучених до матеріалів справи доказів не вбачається ознак вчинення 30.12.2025 ОСОБА_1 щодо його колишньої дружини домашнього насильства психологічного характеру.
До вказаного вище протоколу не надано жодного доказу на підтвердження адміністративного правопорушення та факту скоєння правопорушення.
При цьому образи та докори не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження спрямовані на обмеження волевиявлення особи, викликають у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, що не встановлено в суді.
Інших доказів які б могли підтвердити вину останнього у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено зі слів потерпілої, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені будь які докази встановлення ступеню завданої шкоди психічному здоров'ю потерпілої, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, в протоколі не зазначено жодного свідка події, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено будь-яких доказів, крім пояснень потерпілої, з яких не вбачається можливим зробити беззаперечний висновок існування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, вчинення дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З наведеного, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк