Справа № 489/1711/26
Провадження № 1-кс/489/1422/26
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
05 березня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026153040000021 від 23.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна,
з участю володільця майна ОСОБА_4 ,
встановив:
Згідно з клопотанням, СД ВП №2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за фактом вилучення 22.02.2026 в м. Миколаєві по проспекту Богоявленському, 45, у ОСОБА_4 посвідчення водія з ознаками підробки. Прокурор просить накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , оскільки воно має ознаки підробки й тому для його збереження, а також проведення експертизи необхідно накласти на нього арешт.
В судове засідання прокурор не з'явився, надавши заяву про підтримання клопотання та проведення розгляду за його відсутності. Керуючись ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження та закріпленим у ст. 7 КПК України принципом диспозитивності, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання без участі прокурора.
Володілець тимчасово вилученого майна заперечував проти задоволення скарги, оскільки проходив підготовку водіїв та отримав посвідчення водія, яке було вилучене. Крім того, клопотання про його арешт було подано пізніше, ніж наступного дня після вилучення посвідчення.
Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
В ході розгляду клопотання на підставі досліджених доказів встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026153040000021 від 23.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та що вилучене в ході досудового розслідування 22.02.2026 під час огляду місця події у ОСОБА_4 посвідчення водія дійсно має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, оскільки визнане таким постановою дізнавача від 23.02.2026, тому з метою забезпечення його збереження для розслідування, проведення експертизи та закінчення даного провадження необхідно накласти на нього арешт.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження. Натомість слідчий суддя на вказаній стадії розслідування не вправі надавати оцінку вказаному доказу з точки зору його належності і допустимості для встановлення обставин кримінального провадження, яка має бути надана судом під час розгляду кримінального провадження, а лише зобов'язаний з'ясувати, що вилучене майно відповідає критеріям щодо речових доказів та потребує збереження для розслідування кримінального провадження накладенням на нього арешту, тобто шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя не погоджується з твердженням володільця майна про необхідність відмови в його арешті, оскільки тимчасово вилучене майно є необхідним для проведення відповідних експертиз, що вказує на потребу його збереження в первісному вигляді, в якому воно знаходилося на момент його вилучення, що можливо реалізувати шляхом забезпечення його знаходження в органу досудового розслідування.
Також не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання той факт, що клопотання про арешт майна було здано до відділу поштового зв'язку пізніше встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України строку, оскільки норми КПК України не містять положень про наявність підстав для відмови у накладенні арешту на майно лише з наведених підстав несвоєчасного подання клопотання, натомість слідчий суддя зобов'язаний розглянути таке клопотання по суті та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
У свою чергу, якщо в ході подальшого розслідування кримінального провадження перестануть існувати обставини, які стали підставою для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, тому його власник/законний володілець вправі звернутися до слідчого судді з відповідним клопотання про скасування арешту.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на необхідність задоволення клопотання. Керуючись статтями 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання про арешт майна задовольнити.
У кримінальному провадженні №12026153040000021 від 23.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, накласти арешт на посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 01.03.2013 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ним, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Ухвала в частині арешту майна підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1