Справа № 474/718/25
Провадження № 2/474/108/26
про залишення позову без розгляду
03.03.26р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
28.07.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 78185255 у розмірі 38 605 грн. 13 коп., з яких: 9 645 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 28 960 грн. 13 коп. - сума відсотків.
Ухвалою суду від 18.09.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.11.2025р. яке в подальшому було відкладено на 22.01.2026р. та 03.03.2026р.
Цією ухвалою від 18.09.2025р. було витребувано докази від позивача:
1) первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту та сум отриманих і повернутих відповідачем грошових коштів та розрахунку позовних вимог за весь період існування кредитних відносин з відповідачем щодо договору позики № 78185255 від 04.07.2023р., а саме: за період з 04.07.2023р. по 28.07.2025р. (дату, подання позову);
2) докази видачі відповідачу коштів згідно договору позики № 78185255 від 04.07.2023р. відповідно до п. 1 договору.
Строк виконання ухвали від 18.09.2025р. було встановлено невідкладно після отримання ухвали, але не пізніше 19.11.2025р.
Ухвалою також роз'яснено позивачу та його представниці Кудіній А.В., що у разі неможливості виконати вимоги ухвали необхідно надати письмові пояснення з підтверджуючими це доказами, в тому числі шляхом направлення вказаної інформації на електрону адресу суду: е-mail: inbox@vr.mk.court.gov.ua.
Також роз'яснено, що з метою ідентифікації учасника справи для проведення канцелярією суду реєстрації вхідної кореспонденції по справі, направленні до суду за допомогою електронної пошти заяви, клопотання, тощо мають бути підписані електронно-цифровим підписом.
У вказаній ухвалі судом роз'яснено позивачу та його представниці Кудіній А.В. наслідки невиконання вимог ухвали суду в частині витребування доказів, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала та судова повістка направлялися позивачу та його представниці Кудіній А.В. в їх електронні кабінети в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
25.09.2025р. на виконання ухвали суду від 18.09.2025р. представник позивача Ільїн А.Є. надав заяву, в додатки до якої надав лише детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 78185255 виготовлений ТОВ “Авентус» станом на 20.03.2024р., аналогічний розрахунку наявному в матеріалах справи (поданому разом з позовною заявою). А також розрахунок відсотків за понадстрокове користування - у пошкодженому вигляді, без підпису, печатки та інших ідентифікуючих ознак.
У судове засідання призначене на 19.11.2025р. представники позивача Кудіна А.В. та Ільїн А.Є. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві ОСОБА_2 просила розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача - ухвалити заочне рішення.
Ними ж ухвала суду від 18.09.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку, виконана не була. Письмові пояснення з приводу неможливості виконання вимог ухвали суду не надано, клопотання, у т.ч. про витребування доказів, не заявлялися.
Відповідач судове засідання призначене на 19.11.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим поштовим відправленням. Водночас 19.11.2025р. звернувся до суду з заявою про відкладення судового засідання для надання можливості врегулювати спір.
Судове засідання призначене на 19.11.2025р. відкладено на 22.01.2026р.
Судова повістка з прикріпелними до неї файлами 20.11.2025р. направлені позивачу та його представниці Кудіній А.В. в їх електронні кабінети в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
У судове засідання призначене на 22.01.2026р. представники позивача Кудіна А.В. та Ільїн А.Є. не з'явилися, хоча належним чином в порядк,у визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві ОСОБА_2 просила розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача - ухвалити заочне рішення.
Ними ж ухвала суду від 18.09.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку, виконана не була. Письмові пояснення з приводу неможливості виконання вимог ухвали суду не надано, клопотання, у т.ч. про витребування доказів, не заявлялися.
Відповідач судове засідання призначене на 22.01.2026р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом вручення судової повістки під розпис безпосередньо в суді. Водночас, у телефонограмі № 17 від 22.01.2026р. просив відкласти судове засідання, так як йому потрібний додатковий час для вирішення спору у позасудовому порядку.
Судове засідання призначене на 22.01.2026р. відкладено на 03.03.2026р.
Судова повістка з прикріпелними до неї файлами 24.01.2026р. направлені позивачу та його представниці Кудіній А.В. в їх електронні кабінети, в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, отримані адресатами, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
У судове засідання призначене на 03.03.2026р. представники позивача Кудіна А.В. та Ільїн А.Є. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві ОСОБА_2 просила розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача - ухвалити заочне рішення.
Ними ж ухвала суду від 18.09.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку, виконана не була. Письмові пояснення з приводу неможливості виконання вимог ухвали суду не надано, клопотання, у т.ч. про витребування доказів, не заявлялися.
Відповідач судове засідання призначене на 03.03.2026р. не з'явився, хоча належним чином в порядку. визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом вручення судової повістки під розпис безпосередньо в суді. Про причини неявки відповідач не повідомив, з клопотаннями та заявами на адресу суду не звертався.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищевикладене суд приходить до такого висновку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне:
04.07.2023 між ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ “1БАНК») та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 78185255, підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику були надані кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за банківський картковий рахунок позичальника.
14.06.2021р. між ТОВ “1БАНК» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 за умовами якого ТОВ “1БАНК» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги позивачу, а останній прийняв їх, згідно реєстру боржників, у тому числі і до відповідача за договором позики № 78185255 у розмірі 38 605 грн. 13 коп., з яких: 9 645 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28 960 грн. 13 коп. - сума заборгованості за процентами; 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею.
Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.
Як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором надав, зокрема: договір позики № 78185255 з додатком Таблицею обчислення загальної вартості кредиту; договір факторингу між позивачем та ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 14/06/21 від 14.06.2021р. з додатковою угодою до нього №№ 2, 7, 21, Актом приймання- передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією № 21044 на підтвердження оплати за відступлення права вимоги, реєстром боржників № 21 від 20.03.2024р.; розрахунок боргу за договором № 78185255 за підписом директора ТОВ “1БАНК» станом на 20.03.2024р., в якому міститяться дані щодо тіла кредиту залишок якого 9 645 грн. та та процентів залишок яких 28 960 грн. 13 коп., інформація про неустойку - відсутня.
25.09.2025р. на виконання ухвали суду від 18.09.2025р. представник позивача Ільїн А.Є. у підсистемі “Електронний суд» надав заяву, в додатки до якої надав лише детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 78185255 виготовлений ТОВ “Авентус» станом на 20.03.2024р., аналогічний розрахунку наявному в матеріалах справи (поданому разом з позовною заявою). А також розрахунок відсотків за понадстрокове користування у пошкодженому вигляді, без підпису, печатки та інших ідентифікуючих ознак.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунки заборгованості за кредитним договором виконані первісним кредитором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
Враховуючи положення Закону України “Про платіжні послуги» - інформаційні листи платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, або платіжні інструкції є первинними обліковими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції про перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів.
Долучені позивачем до позовної заяви перелічені докази, в сукупності з наявними у справі доказами перелік яких наведений вище, не дають змогу встановити факт видачі коштів саме відповідачу на належну саме йому картку (картковий рахунок) та саме за договором 78185255, як і дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем (вчинені ним оплати первісному чи новому кредитору за період до дати подання позову у липні 2025р., вид заборгованості на яку вони зараховані, підстави порядок та строк нарахування неустойки заявленої до стягнення при подачі позову, тощо), а тому суд позбавлений можливості перевірити наявність та розмір заборгованості із зазначенням її складових.
До того ж, слід звернути увагу, що у постанові Верховного Суду у справі № 266/4900/21 від 09.08.2023р. останній зробив наступні висновки - по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.
Представники позивача не виконали вимоги ухвали суду від 18.09.2025р. в частині витребування доказів, згідно наведеного у ній переліку, письмові пояснення не надали. Вони ж не повідомили про причини неможливості надання таких доказів, та з клопотаннями про їх витребування від третіх осіб не зверталися. А тому суд вважає, що, в даному випадку, позивач не подав витребувані докази без поважних причин.
Вищевказане перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене слід також зазначити, що у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, які необхідні для вирішення спору, а саме встановлення наявності або відсутності обставин справи, які входять до предмета доказування, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-84, 257, 259-263 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складений та підписаний “05» березня 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол