Справа №760/18598/25
2/760/11641/25
іменем України
про відмову у зупиненні провадження
05.03.2026 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,
при секретарі судового засідання Кравченко А.О.,
представника позивачки адвоката Іваницької О.В.,
представника відповідача адвоката Різник О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька Ольга Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька Ольга Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
08.08.2025 на підставі ухвали суду у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання.
23.01.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Інформація на ухвалу суду до суду не надходила.
До початку судового розгляду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Різник О.О. звернулась до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, мотивованому тим, що відповідач з 27 січня 2025 року проходить військову службу як офіцер Збройних Сил України у в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) - 56 Окрема мотопіхотна Маріупольська бригада України, яка виконує завдання безпосередньо на ЛБЗ. Тому, просить суд зупинити провадження у справі до звільнення відповідача з військової служби або скасування воєнного стану.
Представник позивачки заперечувала проти задоволення клопотання, подала письмові заперечення на клопотання, зазначивши, що інтереси дитини, яка не є стороною спору, мають домінувати над інтересами кожного з батьків.
Дослідивши письмове клопотання, заслухавши позиції представників сторін, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Так, судом встановлено, та ці обставини підтверджуються копією довідки від 26.01.2026 за № 436 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 , що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 з 27 січня 2025 року.
Також, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Приморським районним судом міста Одеса видано виконавчий лист від 11.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від всіх видів заробітку/доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2014 року щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття - а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виконавчий лист було пред'явлено до виконання та згідно із Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, відповідач з листопада 2018 року має заборгованість із виплати аліментів, розмір якої становить 75 110, 43 грн. станом на 27.06.2025.
Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача, вказаний Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржено.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зі змісту ст. 2 Конвенції про права дитини слідує, що Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Тобто, принцип найкращих інтересів дитини, закріплений у ст. 3 Конвенції про права дитини, є обов'язковим орієнтиром для всіх органів влади.
Комітет ООН з прав дитини принцип найкращих інтересів дитини протлумачено у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів», зокрема Комітет акцентував увагу на тому, що призначенням концепції якнайкращих інтересів дитини є забезпечення повної та ефективної реалізації всіх прав, проголошених у Конвенції, оцінка найкращих інтересів дитини у кожному окремому випадку має здійснюватись при дотриманні балансу «усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини». Визначення того, яке саме рішення буде прийнято в найкращих інтересах дитини має починатися з оцінки конкретних обставин, що роблять дитину унікальною.
Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 р., яка набула чинності в Україні 01.04.2007 р., була ратифікована Законом України від 03.08.2006 № 69-V із заявою до статті 1 такого змісту «Відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються: інших питань про відносини між батьками та дитиною та будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім'ї». Предметом цієї Конвенції є забезпечення найвищих інтересів дитини, підтримка її прав, сприяння здійсненню ними цих прав.
Статтею 9 Конституції України імперативно закріплено, що чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства нашої держави. Закон України «Про міжнародні договори України» закріплює принцип сумлінного дотримання Україною чинних міжнародних договорів відповідно до норм міжнародного права (ст. 15 Закону). У статті 19 цього Закону визначено дію міжнародних договорів на території України. Також, передбачено, що, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, установлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то все одно застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту приписів ч. ч. 1, 2 ст. 296 СК України слідує, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Відповідно до ч.3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вказано, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, оскільки аліменти стягуються для забезпечення першочергових базових потреб дитини, а саме: у їжі, одязі, медичному обслуговуванні тощо, а пеня за несвоєчасну сплату аліментів є стимулюючим заходом для виконання одним із батьків свого обов'язку по утриманню дитини, суд доходить до висновку, що вирішення питання про стягнення пені також належить до сфери забезпечення прав дитини на належний рівень життя, тому суд, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, та завданнями, основними засадами цивільного судочинства, які превалюють над усіма іншими міркуваннями, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 251, 258-261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька Ольга Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, - відмовити.
Оголосити перерву в судовому розгляді з метою повторного витребування від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), до 03.04.2026 до 15 год. 30 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та проголошено 05.03.2026
Суддя К.С. Застрожнікова