25.02.2026 Справа № 756/2496/26
Справа № 756/2496/26
Провадження № 2-о/756/193/26
25 лютого 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Жук М.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання ним дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб із мамою дитини був розірваний рішенням суду від 04.11.2011, дитини наразі проживає з ним та перебуває на його утриманні. Крім того на даний час вирішується питання про позбавлення мами дитини батьківських прав. 24.12.2025 його було мобілізовано та направлено для проходження військової служби.
З метою реалізації права на звільнення з військової служби під час воєнного стану ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання ним дитини.
Перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).
У цивільних правовідносинах факт самостійного виховання батьком (матір'ю) дитини, а отже і факт відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини особа може підтвердити судовим рішенням про позбавлення одного з батьків батьківських прав, визнання особи (батька/матері) недієздатною, оголошення одного з батьків безвістно відсутнім, рішенням органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з батьком (матір'ю), про відібрання дитини тощо. У таких випадках не підлягає окремому встановленню факт самостійного виховання дитини одним з батьків.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Права і обов'язки у кожного з батьків не тільки рівні, але і взаємні. Обоє батьків несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Згідно ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 ст. 157 СК України визначено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, згідно чинного законодавства права дитини забезпечуються виконанням батьківських обов'язків обома батьками.
З наведеного слідує, що повна відмова від виховання та утримання дитини одним з батьків, а також зняття з себе відповідальності за їх виховання, розвиток та утримання, суперечить цивільному законодавству, моральним засадам суспільства та порушує права дитини. Така відмова, навіть якщо з цим погодився і прийняв батько (матір) дитини, має ознаки нехтування одним з батьків своїми батьківськими обов'язками.
Таким чином, незалежно від заявленої мети встановлення юридичного факту, під час розгляду цієї справи суду, у межах доводів заяви необхідно встановити, зокрема факт ухилення матері від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що свідчить про наявність спору про право, і тому є неможливим в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи, що встановлення вказаного факту може бути пов'язане з подальшим вирішенням спору про право, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 186, 260, 261, 354 ЦПК України,
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя