Справа № 646/10262/25
№ провадження 3/646/209/2026
05 березня 2026 року м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Литвинов В. О., за участю: секретаря судового засідання Білецької А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
На розгляд до Основ'янського районного суду міста Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467136 від 28.09.2025, згідно якого 28 вересня 2025 року о 09 годині 30 хвилин в районі будинку 176к7 по пр-ту Аерокосмічному в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6810 та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНП м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467136 від 28.09.2025 стосовно ОСОБА_1 складено за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав суду письмові пояснення в яких свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, не визнав, посилаючись на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а просив поліцейських відтермінувати його у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги та знаходженням у нього вдома неповнолітніх дітей, які були самі. Крім того, він зазначив, що матеріали справи не містять доказів його відмови від отримання направлення на медичний огляд. Також він вважає, що у поліцейських були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, яким він керував.
Вивчивши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя дійшов таких висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на таке.
Згідно з статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 1 статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, в пункті 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Отже, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не заперечував проти проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі, але хотів це відтермінувати у зв'язку із повітряною тривогою, хвилюванням за неповнолітніх дітей, які самі знаходилися вдома, на що отримав відмову поліцейських, підтверджуються матеріалами справи.
В умовах збройного конфлікту та оголошеної повітряної тривоги виконання вимоги поліцейського щодо негайного проходження огляду могло супроводжуватися реальним та безумовним ризиком для життя та здоров'я водія та членів його сім'ї, що має бути враховано судом як істотна обставина, здатна впливати на оцінку поведінки особи та допустимість доказів.
Крім того, відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1)якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Тобто першочергово має бути причина зупинки.
Зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. Такого висновку дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні від 13 жовтня 2022 року по справі №718/1824/22.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.3.2019 року у справі №686/11314/17.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять переконливих доказів правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 28.09.2025.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя -
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП (за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467136 від 28.09.2025) - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя А.В. Литвинов