Справа № 645/9020/25
Провадження № 2/645/963/26
03 березня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Рікунова Є.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»), від імені та в інтересах якого діє представник - Хлопкова М.С., звернулось до суду через підсистему «Електронний суд», з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 00-9911849 від 19.08.2024 у розмірі 17 050,78 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.08.2024 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») уклали кредитний договір №00-9911849 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8625,00 грн на вказану відповідачем банківську карту № НОМЕР_4 на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов зазначених у цьому договорі. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконав своє зобов'язання за кредитним договором проте відповідач неналежним чином свої зобов'язання не виконувала внаслідок чого у неї виникла заборгованість.16.04.2025між первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та позивачем укладений Договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 16.04.2025 до Договору № 16042025-МК/ЮнітКапітал та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9911849. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 00-9911849 від 19.08.2024 становить 19225,78 грн, з яких: 5002,50 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12048,28 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2175,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою суду від 16.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.12.2025 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «СЕНС БАНК» інформацію щодо платіжної картки НОМЕР_4, емітованої на ім'я ОСОБА_1 за період з 19.08.2024 по 24.08.2024.
Відповідь з АТ «СЕНС БАНК», на виконання ухвали суду від 25.12.2025, з відомостями про банківську картку надійшла до суду 08.01.2026.
У судове засідання представник позивача Хлопкова М.С. не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. У позовній заяві представник позивача просила суд проводити розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки відповідач суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, доходить наступного висновку.
19.08.2024 ОСОБА_1 ознайомилася із умовами кредитування ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «27425» паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «МАКС КРЕДИТ» кредитних коштів, який містить відомості про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
19.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , укладений договір кредитної лінії №00-9911849 (далі - Договір, Договір №00-9911849).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 4350,00 (чотири тисячі триста п'ятдесят нуль копійок) гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору передбачено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 14 серпня 2025 року згідно умов пункту 3.5 цього Договору. Позичальник зобов'язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме: 13 вересня 2024, та на кожний 25 день після цієї дати протягом Строку кредитування.
Відповідно до п. 1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45% (один цілих 45 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5% (п.1.7 Договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 9115,87%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 8792,60%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 27709,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставки на дату укладання цього Договору становить 27655,13 грн (п.п 1.8, 1.9 Договору).
У додатку №1 до Кредитного договору №00-9911849 від 19.08.2024 сторонами був узгоджений графік платежів.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті кредитодавця https://treba.credit та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації позичальника: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних. Цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Порядок надання фінансових послуг ТОВ «МАКС КРЕДИТ» визначений також в Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (нова редакція), затверджені Наказом директора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» № 05-01/24 від 05.01.2024 (далі - Правила). Так, відповідно до п.4.1 Правил для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті Товариства https://treba.credit/ та мати доступ до особистого кабінету. При здійснення реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту Товариства.
Надання фінансових послуг клієнтам здійснюється кредитодавцем шляхом укладення відповідного Електронного договору, порядок якого визначений п. 4.2 Правил, де зокрема зазначено, що введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець надсилає одноразовий ідентифікатор погодженим із позичальником засобом зв'язку.
З розділу 9 Договору «Адреса місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «43980», який введено 19.08.2024 о 12:48.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено Договір № 00-9911849 від 19.08.2024 року, був ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та здійснив акцепт договору одноразовим ідентифікатором «43980», який був відправлений позичальнику на номер телефону - НОМЕР_2 .
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» тому не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без його відкриття.
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Відповідно до п.2.8 Договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 19 серпня 2024 р. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4350,00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .
Відповідно до п.4.3 Правил кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) клієнта.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2024 о 13:10 год. відповідачу на картку № НОМЕР_4 » були надані кредитні кошти у розмірі 4350,00 грн, про що свідчить підтвердження ТОВ «ПрофітГід», яке діє в межах в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, та додаток до Інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід».
Окрім того, на виконання ухвали суду від 26.11.2025 з АТ «Сенс Банк» надійшла відповідь, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відкрито картку, маска якої № НОМЕР_4 , повний номер картки № НОМЕР_4 , рахунок до картки № НОМЕР_6 (валюта Українська гривня). Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону), за платіжною карткою № НОМЕР_4 в період з 19.08.2024 по 24.08.2024 включно року НОМЕР_2 . Номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Також, суду надано виписку по руху коштів по рахунку/карті № НОМЕР_4 , (рахунок до картки № НОМЕР_6 ) за період з 19.08.2024 по 24.08.2024 включно, з якої вбачається що відповідачу 19.08.2024 року були нараховані кошти у розмірі 4 350,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписаний він має бути електронним підписом.
Таким підписом за Договором № 00-9911849 був одноразовий ідентифікатор «43980».
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Вказана позиція висловлена також у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц.
Суд доходить висновку, що між сторонами був укладений Кредитний договір № 00-9911849 і ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов'язання перед відповідачем виконало.
16.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого Фактор що обов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п.п. 2.4-2.6 Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал встановлено, що з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Сторони дійшли згоди, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність прав вимоги, які відступаються фактору на умовах цього договору.
Відповідно до п.3.1 Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1 887 500 грн. 25 коп. (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот гривень, двадцять п'ять копійок), без ПДВ на банківський рахунок протягом п'яти робочих днів від дати підписання договору.
Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію платіжної інструкції в національній валюті від 21 квітня 2025 року №422 з якої вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» здійснило переказ коштів на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у розмірі 1887 500,25 грн. із призначенням платежу: оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025 р., без ПДВ.
Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» виконало свої грошові зобов'язання перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ», що виникли на підставі Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал.
16.04.2025 ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) підписано Акт приймання-передачі до Договору Факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 16.04.2025.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеним між Боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до Договору Факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025, клієнт відступає фактору право вимоги заборгованостей до боржника з порядковим номером - 1514: ОСОБА_1 за договором №00-9911849 від 19.08.2024.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст.1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Окрім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договори факторингу, укладені між кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно з розрахунками заборгованості за Договором № 00-9911849 від 19.08.2024, випискою з особового рахунку за кредитним договором № 00-9911849 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19225,78 грн, з яких: 5002,50 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12048,28 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2175,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Водночас, позивач самостійно визначив обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17050,78 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості, власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або доказів про погашення заборгованості та її відсутності відповідачем не надано.
Проте, суд не погоджується з загальною сумою заборгованості за Договором №00-9911849 від 19.08.2024, яку позивач просить стягнути з відповідача в частині суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 002,50 грн, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.6 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 652,50 (шістсот п'ятдесят дві гривні п'ятдесят копійок) грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
З графіку платежів вбачається, що комісія за надання кредиту складає 652,50 та відображена в розрахунку заборгованості складеному первинним кредитором.
З досліджених судом доказів вбачається, що відповідачу надано кредитні кошти в сумі 4350,00 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Комісії за надання та обслуговування кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту, кредитодавцем не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику, а наведені в додатку № 1 категорії комісій не мають чіткого визначення та погодження з позичальником, тому відповідні умови кредиту, на переконання суду є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене, заборгованість по комісії в сумі 652,50 грн, яка була зарахована позивачем в тіло кредиту стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами Договору №00-9911849 не виконав, доказів відсутності своєї заборгованості перед позивачем або доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за Договором №00-9911849 у сумі 16398,28 грн, з яких: 4350,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12048,28 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що 10.09.2025 року між Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», в особі керівника Хлопкової М. було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 10/09/25-02.
11.09.2025 Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», в особі керівника Хлопкової М. була укладена Додаткова угода № 25770873201 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02., відповідно до якої клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема з ОСОБА_1 за договором № 00-9911849.
Обсяг наданих правових та юридичних послуг визначений у акті прийому-передачі від 01.10.2025, наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 на загальну суму 7000,00 грн.
Також, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи долучено: протокол погодження вартості послуг від 10.09.2025 до договору про надання правової допомоги №10/09/25-02 (Додаток №1 до даного Договору), довіреність, ордер №2004311, свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 7000,00 грн є співмірними позовним вимогам.
Відповідно до платіжної інструкції № 29620 року від 31.10.2025 року при звернені з позовом до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (коефіцієнт 0,8 % від ставки судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 6732,12 грн (16398,28х7000,00/17050,78).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 2329,70 грн (16398,28х2422,40/17050,78).
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 00-9911849 від 19.08.2024 у розмірі 16398,28 грн, з яких: 4350,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12048,28 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2329,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6732,12 грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, кв. офіс 333.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 05.03.2026 року.
Суддя О.Ю. Алтухова